Facebook icon Instagram icon

Анна Абдулова: «Успіх і професіоналізм не мають ні статі, ні віку»

#Люди 29 Липень, 2018 Автор:

4+

Коли називають спортивні титули, можна уявити собі характер людини. Чим їх більше, тим людина витриваліша, спритніша чи сильніша,  а з такими завжди цікаво спілкуватись. Тому майстер спорту по тріатлону, кандидат в майстри спорту по легкій атлетиці, бронзова призерка чемпіонату України з тріатлону на суперспринтерській дистанції (2018) та міжнародних змагань з тріатлону «Кубок Азії» (2017), членкиня збірної команди України, призерка етапів кубку Європи, багаторазова переможниця та призерка Чемпіонатів України,  бронзова призерка чемпіонатів Європи по дуатлону серед юніорів та легіонерка французького клубу Chateauroux Анна Абдулова є беззаперечно цікавою співрозмовницею. Про головне в житті, спогади дитинства та маленькі лайфхаки на кожний день для читачів Zhytomyr.Travel від житомирянки Анни Абдулової

«В спорті для реалізації неважливо хто ти: чоловік чи жінка. Професіоналізм не має статі. Спорт – це про амбіції, про характер, про силу волі, про твій рівень стресостійкості, больовий поріг. В цілому всі мають на меті однакові цілі. І те, що відчувають на шляху їх досягнення, також приблизно однакове і в чоловіків, і в жінок. Кардинальної різниці я не бачу. Спитайте про це ще в чоловіка!» (Сміється)

«В спорті для реалізації неважливо хто ти: чоловік чи жінка. Професіоналізм не має статі»

«Сам по собі спорт жіночність не вбиває, бо це, на мою думку, поняття вроджене: або є, або немає. Жіночність для мене – це гармонія з собою. А деякі види спорту, мені здається, жінкам просто не пасують. Армреслінг, наприклад, або важка атлетика. Під питанням для мене професійний бокс: там ти переможеш тільки тоді, коли зробиш комусь боляче. І мене ця жорстокість бентежить»

«Я б не говорила суто про спортивний характер. Природно, що плюсиків спорт додає в  характер чи становлення людини як особистості. Але в цілому я не думаю, що характер бізнесмена чи керівника, або ж людини, робота якої пов’язана з ризиками, сильно відрізняється. Там також високий рівень стресу, і треба проявити характер, який також або є, або його немає. Успіх і професіоналізм не мають ні статі, ні віку. Амбіції є і в людей, котрі займаються бізнесом, і в спортсменів. Характер –  це поняття узагальнене. В успішних людей, незалежно від роду занять, є маркери, за якими їх можна ідентифікувати. Це здатність підніматись у тисячний раз після того, як все пішло не так, це віра в себе, свої сили, стресостійкість, це гнучкість. Я впевнена, що всі ці якості є у кожної людини, тільки хтось їх може витягти на поверхню, а хтось їх в собі пригнічує»

«Страхи дитинства? У мене в цілому навіть зараз немає якогось великого-великого страху. В мене, як і в кожної людини є безліч побоювань, які в певний момент випливають і не дають жити»

«Нам батьки дали все, що могли, і я за це їм надзвичайно вдячна. І хоч у нас була не багата, цілком середньостатистична сім’я, але цінності в нас були. Найбільше нам намагалися донести, що не можна бути одноосібним власником, що навколо є ті, кому гірше, а значить треба ділитись. Бабуся завжди казала: «Коли тобі щось дається, поділись!». Мене дуже дивують скупі люди, вони просто у ступор мене вводять, і я іноді навіть не знаю, як з ними розмовляти»

«В дитинстві одразу після останнього дзвоника ми їхали до бабусі в село на три місяці. Повертались 30 серпня. І без зайвої скромності я можу сказати, що по домашніх справах я ще на той момент вміла все: сапати, доїти корову. Зараз я це також можу, але не роблю. Одразу скажу, що у дітей з багатодітних сімей є величезна перевага, фора, бо вони набагато самостійніше»

«у дітей з багатодітних сімей є величезна перевага, фора, бо вони набагато самостійніше»

«Я своїх дітей однозначно не буду балувати, мені здається, що це не піде їм на користь. Я намагатимусь робити їх щасливими. Не пам’ятаю, котрий з психологів казав, що найбільше з того, що батьки можуть зробити для дитини – це подарувати щасливі спогади про дитинство. Я просто намагатимусь робити дитинство своїх дітей веселим та щасливим, показувати їм світ і говорити: «У тебе є всі можливості бути тим, ким ти мрієш стати, і досягти будь-чого. Я намагатимусь вкласти їм у голову, що неможливе – можливо, і взагалі немає нічого  неможливого. Це моя буде моя основна материнська задача. Ну, і звичайно ж любити їх»

«Все, що не пов’язано з тренуванням, це для мене відпочинок. От зараз я відпочиваю. (Сміється). Заняття професійним спортом – не фізкультура. Це у значній мірі насильство над собою. І якщо ти не на велосипеді, не біжиш і не пливеш, – як у моєму випадку – ти відпочиваєш»

«Я дуже люблю кіно. Раніше ми взагалі не ходили, а зараз – регулярно. Не люблю фільми про насильство і хорор. У цьому житті і так величезна кількість багна навколо, а ще йти у кіно і через себе все це пропускати? Ні, я занадто вразлива людина. Мене щось зачепить, а я потім тиждень про це думатиму. Навіщо? Люблю комедії!»

«Все, що не пов’язано з тренуванням, це для мене відпочинок»

«Ми з чоловіком багато часу проводимо за кордоном. І буває дуже соромно за співвітчизників, які не вміють спілкуватись, особливо з обслуговуючим персоналом. Можуть грубіянити, кричати. Я себе тоді дуже незручно почуваю, мені дуже соромно, хоч це не я так роблю. Значно приємніше, коли перед змаганнями хтось підходить і  українською бажає тобі успіху. Це дуже надихає!»

«Я не вважаю, що зробила в житті щось надзвичайне. Я тільки на початку шляху і поки що абсолютно не вважаю себе успішною. Успіх для мене – це можливість займатись благодійництвом. Я навіть не пам’ятаю, як ця думка з’явилась, але мені завжди здавалось, що успішний саме той, хто може допомагати нужденним. От коли в мене буде власний фонд для допомоги онкохворим дітям, а я зможу рятувати життя… Мені здається, що все те, що мимо благодійництва, це взагалі мимо»

«У мене немає тяжіння заробити купу грошей, стати мільйонеркою. Так, я хочу жити в достатку, дозволяти собі необхідні речі, але без фанатизму. Зараз я розумію, що спорт – це не все моє життя. І зараз я  замислююсь над свідомим, системним, нехаотичним тренерством, хочу отримати сертифікат ITU (сертифікат від Міжнародного союзу тріатлону – прим. ред.), стати організатором спортивних заходів. Я знаю, як зробити це правильно, як вони мають виглядати»

«Я сподіваюсь, що через десять років значно поменшає чоловіків, котрі будуть казати дружині сидіти вдома. Принаймні мій чоловік точно проти цього,  він за реалізацію» (Чоловік Анни, Єгор Мартиненко,* –  прим.ред.)

«Мені дуже подобається, як перевтілюється Михайлівська. Це рівень. Подобається, що реально кожні вихідні щось відбувається, а люди мають можливість вийти з дому, взяти у чомусь участь, розвиватись, а не сидіти перед телевізором. І це величезний-величезний плюс! Від влади небагато залежить – вони просто задають нам вектор розвитку. А левова частка змін – це особистісні зміни, які залежать від кожного з нас. І якщо люди не хочуть, щоб до них достукались, не прагнуть змін, це надзвичайно погано»

«Яке найулюбленіше місце в Житомирі? У мене такого немає,  просто люблю гуляти містом. Але ж дитинство у мене асоціюється з Великими Кошарищами, де Голубі озера, де ми часто тренувались групою. Раніше  я дуже сумувала за Житомиром. Зараз сумую за людьми, і мені вистачає приїхати на один день і поїхати. І я сумую не за місцем, а за часом, коли все було просто й зрозуміло, а тренер тобі говорив як і що робити, все за тебе вирішував»

«Я сподіваюсь, що через десять років значно поменшає чоловіків, котрі будуть казати дружині сидіти вдома»

«Я б житомирянам радила побільше подорожувати. Це можливість розширювати власні обрії, побачити нові можливості для себе, для міста. У Житомира є туристичний потенціал. Мені здається, якщо місто можна оглянути досить швидко. А от мені більш цікаві наші місця навколо Житомира: дивовижна природа. Хоч наш музей Космонавтики я дуже люблю!»

* http://www.zhytomyr.travel/yegor-martinenko-sport-prishheplyuye-xarakter-i-nalashtovuye-na-chesnu-borotbu/

Текст записала Оксана Давиденко
Фото: Марта Яроцька

4+

Вас це може зацікавити