Facebook icon Instagram icon

Артем Кондратюк:«Я намагаюсь порівнювати себе вчорашнього з собою сьогоднішнім»

#Люди 8 Травень, 2020 Автор:

1+

У житті кожної людини музика відіграє особливу роль. Вона надихає, мотивує, підіймає настрій. Кажуть, що пісня може зробити те, що непідвладне словам. Та як донести свою пісню до людей? Й взагалі чи легко бути артистом? Відповіді на ці та інші питання Zhytomyr.Travel шукали разом зі співаком та артистом Артемом Кондратюком

«Все моє свідоме та несвідоме життя обертається навколо музики, творчості, сцени, публічності та емоцій. Не уявляю свого життя без музики, і мені складно уявити, чим би я займався у житті, окрім співу. Я повністю віддаюсь своїй професії, без залишку. Іноді це буває складно, але без цього я не зміг би жити»

«справжній співак повинен нести людині енергію, від якої вона повинна змінитись, зцілитись або замислитись»

«У дитинстві я був дуже творчою та мрійливою дитиною. На батьківських зборах вчителі часто скаржилися моїй мамі, що на уроках я відволікаюсь та подумки «літаю в небі». На 9 травня у третьому класі Озерненської гімназії я вперше вийшов на шкільну сцену, де й відчув ким хочу бути в цьому житті. Артистом! Після цього виступу я часто «пропадав» в шкільній самодіяльності, брав участь у багатьох концертах, заходах. Проте у мене була ще й інша мрія. Я хотів стати священником. Таке бажання з’явилося після смерті мого брата. На моїх очах його збила машина… Ми із сім’єю часто ходили до церкви, там я побачив маленьких хлопчиків, які допомагали священнику у вівтарі. І мені дуже захотілось долучитись до їхньої справи. Після багатьох служб я підійшов до отця Димитрія і напросився йому допомагати. Він мене взяв служити паламарем. Дев’ять років я прослужив у церкві. Сама атмосфера Божої служби мене захоплювала, і від цього народилось бажання стати священнослужителем. Згодом я зрозумів, що це не для мене, але то вже інша історія»

«Зазвичай у сучасному суспільстві мою професію сприймають як розвагу. З першого погляду так і є. Але, на мою думку, справжній співак повинен нести людині енергію, від якої вона повинна змінитись, зцілитись або замислитись над певними питаннями. Потрібно зрозуміти, що Всевишній не просто так дає талант людині в різних сферах нашого життя. Цей талант обов’язково повинен служити людям. Через джерело цього таланту Господь передає енергію кожній людині. Це стосується будь-якої творчості. Тому для мене ця професія більше, ніж просто розважальна взаємодія. Співак, артист – це досить складна професія»

«Коли я вперше потрапив на сцену, то зразу ж відчув пристрасть до співу та музики. Я зрозумів, що це мені життєво необхідно. Я хочу це робити для людей. Вважаю, що саме так людина має обирати собі професію – прямувати за своїми внутрішніми відчуттями. Проте, частіше ми керуємось фінансовими аргументами – обираємо роботу з гарною зарплатнею. І це нормально. Але з часом людина від такого вибору задихається, починаються внутрішні проблеми та негаразди. Багато прикладів бачив. Тому всім молодим людям раджу частіше слухати свій внутрішній голос та йти за своїми найзаповітнішими мріями»

«Моя мама не дуже підтримувала вибір моєї професії. Вона й досі вважає її не «чоловічою справою». Довгий час я ображався на те, що не мав підтримки від рідної людини, але у неї є свої погляди на це. Зараз вона нейтрально ставиться до мого творчого життя, хоч є відчуття, що вона хотіла б для мене більш земну професію. Проте я дуже люблю свою маму»

«Найголовнішу підтримку в моїй творчості дала мені моя викладач з музичної школи Івасенко Лариса Петрівна. Вона мій продюсер вже понад 15 років. Вона та її сім’я допомагають мені й до сьогодні. За це я їм дуже вдячний. Думаю, що ми в такому дружньому тандемі подаруємо людям ще багато гарних творчих робіт»

«Коли я вперше потрапив на сцену, то зразу ж відчув пристрасть до співу та музики»

«Свою першу авторську пісню я написав у 15 років. Зробив професійне аранжування та записав її в студії. Пісня була про кохання. Це логічно, бо про що ж може думати юнак в 15 років? Зараз я працюю з різними авторами та записав два альбоми пісень. Перший називається «Для тебе», другий «Лиш тебе одну люблю». Тепер працюю над третім альбомом… Кожна пісня – історія почуттів та емоцій… Проте, можу виділити композиції, які добре полюбив слухач. Пісня «Лиш тебе одну люблю» звучить майже на кожному весіллі в нашій країні. Під її звучання молодята танцюють свій весільний танок. В YouTube кліп на цю пісню назбирав більше мільйона переглядів, а композиція «Я небом твоїм стану» – понад два мільйони прослуховувань»

«Будь-який вид творчості для мене ділиться на дві категорії: «справжнє мистецтво» та «ковбасний бізнес». Чому ковбасний? Тому що люди споживають це кожного дня…Так і в музиці буває – кожного дня випускається одноденна пісенька, яка дуже добре «заходить» масовому слухачу. Більшість з цих пісень – шлак, і до мистецтва ніякого відношення не мають. Це бізнес, і крапка. Але мене тішить, що хороша музика теж потрапляє до наших людей, не так швидко, але потрапляє. Багато телеканалів та радіостанцій впливають та формують музичні й інтелектуальні смаки в людей. На жаль, нерідко людей привчають до неякісного контенту, який не стимулює суспільство розвиватися»

«Я багато давав інтерв’ю про «Голос країни», тому розповісти щось нове зараз складно. Можу тільки зробити висновки. Впевнено скажу, що я отримав більше, ніж очікував: сподівався протриматись в проєкті хоча б до етапу батлів, а дійшов до самого фіналу й залишився у тренера один в команді. Особисто для мене це більше, ніж перемога. Це були незабутні пів року вражень та емоцій, і за це я дуже вдячний долі»

«Моя професія – артист і викладач. На другому курсі Житомирського музичного училища ім. В. С. Косенка став викладачем вокалу у музичній школі, у якій колись навчався, і до сьогодні там працюю. За перший рік роботи я не міг звикнути, коли діти до мене звертались «Артем Валерійович»! Здається, мені було тоді 17 років. Робота з дітьми з одного боку цікава, а з іншого – дуже складна. Когось навчити набагато складніше, ніж самому зробити ту чи іншу роботу. Іноді здавалось, що мені легше відпрацювати десять сольних концертів, аніж відпрацювати один день в музичній школі. Потім звик до такого режиму та формату праці. Часто на уроках вокалу я згадую самого себе, особливо коли починаю виховувати дітей і давати їм якісь настанови на життя. Розумію, що дітям непросто сприймати мої настанови, я їх сам не дуже сприймав у дитинстві від вчителів. Саме тому шукаю цікаві форми роботи з дітьми. І тепер мені є ким пишатись: багато моїх учнів стали переможцями вокальних конкурсів»

«Когось навчити набагато складніше, ніж самому зробити ту чи іншу роботу»

«Якби у мене були безмежні можливості, то я б наповнив любов’ю увесь світ. Цим я і намагаюсь займаюсь через творчість»

«В моєму житті було багато телепроєктів з різноманітними та цікавими досвідами. Якось мене спеціально запросили заспівати пісню «Соколята», якою відкривався виступ команди «30+». Мій виступ сподобався, і хлопці почали залучати мене до виступів на телепроєкт «Ліга Сміху». Цей досвід цікавий тим, що музична кухня від гумористичної дуже відрізняється. Тут у мене було завдання не тільки гарно співати, але й робити це харизматично та з гумором. «Ліга Сміху» – це світ, де панує радість та сміх. Глядач бачить гарну картинку по телевізору, але він навіть не здогадується, скільки роботи, сил та нервів за кулісами»

«У 2015 році мене запросили взяти участь у створенні кліпу на пісню «Мій дім – Житомир». Ідея полягала в наступному: відомі житомиряни співають про свій рідний дім, показують красу свого міста, а недоліки висвітлюють з гумором й любов’ю у серці. Сама пісня – кавер на відому французьку композицію. Робота сподобалась житомирянам – я й досі отримую гарні відгуки. Такі творчі роботи єднають людей, заряджають позитивом, а ми, артисти, робимо все для того… А ще в моєму власному репертуарі є чудова пісня – «Мій Житомир». Я теж пишаюсь нею і вважаю її неофіційним гімном нашого міста. Мене часто запрошують заспівати саме цю пісню!»

«Успіх – це дуже неоднозначна штука. Головне її не порівнювати із щастям. Раніше я помилявся і думав, що успіх і щастя – це одне ціле. А як виявилось, це взагалі різні речі. Успіх більше стосується кар’єрних та робочих питань, а щастя любить тишу та живе в особистому просторі… Якщо мене порівнювати, наприклад, з Біллом Гейтсом, то мій успіх – просто ніщо. Тому я вже давно перестав порівнювати себе з іншими успішними людьми – у кожного своя доля, успіх та можливості. Я намагаюсь порівнювати себе вчорашнього з собою сьогоднішнім. І можу з впевненістю сказати, що я успішна людина»

«Житомир дає мені відчуття, що я вдома, заспокоює та надихає мене»

«Коли я повертаюсь в Житомир з інших міст або країн, у мене народжується відчуття, коли я готовий обійняти кожне дерево та тротуар в цьому місті. Житомир дає мені відчуття, що я вдома, заспокоює та надихає мене. Саме тут я починав робити свої перші професійні кроки на сцені. Тут пройшли мої студентські роки, я багато чому навчився. Багато хороших людей живуть в цьому прекрасному місті. За усе це я і люблю Житомир!»

Текст записала Вікторія Данилюк
Фото з особистого архіву

 

1+

Вас це може зацікавити