Facebook icon Instagram icon

«Дякувати Богу», або загадкові скарби Житомирського музею

#Місця 2 Червень, 2020 Автор:

1+

«Той, хто не вміє дякувати, не вміє й отримувати», – писав славнозвісний Езоп. Цю істину наші предки усвідомили з давніх-давен, полишивши тому матеріальне свідоцтво у вигляді вотивів – предметів, які наші пращури приносили в дарунок

Дари вищим силам – частина стародавнього сюжету про історію відносин людей і божеств. Щоб попросити про послугу, зцілитись або подякувати за допомогу, святим дарувалися предмети, які абсолютно точно вказували на лихо, з якого людина вибралася завдяки заступництву небесного покровителя. Звільнені в’язні або врятовані з полону солдати несли свої кайдани; кульгаві, які знову встали на ноги, – милиці, у яких вони вже не мали потреби; воїни – уламки стріл, які витягли з своїх ран. Предмети, які ставали свідками великого дива або приносились у дарунок божеству за обітницею заради зцілення, або для виконання будь-якого бажання, стали називати вотивами. Звичай приношення вотивних дарів – пом’якшена форма жертвопринесення, і виник він ще за часів печерної людини та проіснував до наших днів. В перекладі з латинського «votives» означає присвячений богам, а латинський вираз «ex voto suscepto» означає дослівно «згідно даній мною обітниці».

Щоб попросити про послугу, зцілитись або подякувати за допомогу, святим підносили  дари

Фото з колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею

В католицизмі такі предмети називалися ex-voto, і у багатьох храмах навколо саркофагів з мощами святих або шанованих образів впродовж століть скупчувалися вотиви абсолютно різного штибу. На початку XIV століття папа Климент V навіть заснував цілу комісію для перевірки чудес, які, як стверджували, після смерті став творити англійська прелат Томас де Кантілупе. З’ясувалося, що в його похованні у Герефордському соборі вже зібралася ціла гора вотивів: 170 срібних кораблів і 41 корабель з воску, 129 людських фігур або зображень частин тіла, виготовлених зі срібла, і 1424 – з воску, 77 фігурок тварин, 108 милиць і три дерев’яні вози. У 1554 році кількість ex-voto, зібраних навколо фрески в церкві Санта Марія де Мираколи у Брешії, яка вважалася чудодійною, налічувала 586 очей, відлитих з срібла.

виробляли вотиви з різних матеріалів: паперу, кістки, дерева, срібла, олова, міді, бронзи і навіть золота

Фото з колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею

Попит народжує пропозиції, і ось вже з кінця Середньовіччя навколо храмів та церков почали зростати майстерні, в яких пропонувалися готові вотивні предмети або більш вишукані шедеври, створені на замовлення заможних клієнтів. Ті ж, хто не міг похвалитися грішми, проте прагнув подякувати вищим силам, виготовляли вотиви в домашніх умовах. Виробляли їх з різних матеріалів: паперу, кістки, дерева, срібла, олова, міді, бронзи і навіть золота. Багато вотивів виготовлялось з воску, оскільки це був недорогий матеріал, який не вимагав від майстра ані особливих навичок, ані обладнання. Якщо клієнт був незадоволений, брак легко можна було усунути – підправити або взагалі переплавити. З тих часів традиція дійшла до нас, і найпопулярнішим вотивом в наші часи є свічка – один з найдавніших символів жертви божеству, як знак добровільної жертви людини Богу.

Фото з колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею

Вживання вотивів було поширеним у культовій практиці не тільки католицької, а й православної церкви. І в Україні у ХVІІ – ХІХ ст., коли відбувався розквіт декоративно-прикладного мистецтва, люди з вдячністю приносили в храми невеликі зображення ніг, рук, сердець, очей, грудей та інших органів, що символізують пов’язані з ними захворювання, які окрім подяки, давали надію іншим, хто просить. Нерідко ці символи робили із золота або срібла. У православ’ї й досі існує звичай підвішувати дари на ікони: у храмах біля чудотворних образів святих можна побачити вотивні привіски. Іноді це ланцюжки та натільні хрести, іноді – зображення зцілених органів, виконані з дорогоцінних металів.

Вживання вотивів було поширеним у культовій практиці не тільки католицької, а й православної церкви

Фото з колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею

За роки існування людство зібрало немало прикладів вдячності, які дозволили вченим вивчати побут і культуру цілих етносів. Є такі пам’ятки і у нас, в Житомирі. Колекція вотивів Житомирського обласного краєзнавчого музею хоч і невелика – лише 18 предметів, проте історія кожного з них цікава й загадкова. Переважно всі вотиви потрапили до музею у 1919-1920 роках з Волинського єпархіального давньосховища. За попередніми дослідженнями, привіски з зображенням Розп’яття Господні; Богородиці з немовлям та Спасителя, що несе свій хрест, були передані у давньосховище з собору міста Овруч. Ще дві привіски – з церкви с. Студня Рівненського повіту.

Фото з колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею

З передмістя Острогу, з церкви в ім’я Світлого Воскресіння Христового, були передані вотиви із зображенням Всевидячого ока, серце «за здравие Анны» та деякі інші. Колись серце було, напевно, найпоширенішим символом вотивних предметів і в основному свідчило про цілковите поклоніння й побожність вірянина: на багатьох картинах та іконах Діва Марія тримає одне і те ж серце – ознаку її заступництва й захисту.

серце – один з найпоширеніших символів вотивних предметів і свідоцтво цілковитого поклоніння й побожності вірянина

Фото з колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею

Кожен вотив із зібрання Житомирського обласного краєзнавчого музею – цікава, але маловивчена частина музейної колекції. І це не тільки пам’ятка історії, релігії та культури Волині, а й свідоцтва вміння наших предків бути вдячними.

Омелянчук Вікторія, молодша наукова співробітниця історичного відділу
Житомирського обласного краєзнавчого музею
Фото: Марта Яроцька

1+

Вас це може зацікавити