Facebook icon Instagram icon

Ганна Кузьо: «Усе-таки мріяти вартує»

#Люди 12 Липень, 2019 Автор:

1+

Улітку думки зазвичай набувають туристичного забарвлення. Які краї мріємо відвідати? Туристичні мекки чи ті країни, подорож до яких нам ще сяк-так по силі спланувати? До деяких країв не те, щоби самій дібратися – туди навіть плани та мрії не линуть. А як щодо подорожі в Нову Зеландію на «Кавабусі»? Виявляється, цілком можливо та реально! Про свою мандрівку до Нової Зеландії, її життя, її птахів нещодавно в «Кавабусі» на житомирському Майдані Перемоги розповіла Ганна Кузьо, біолог, еколог, орнітолог, координаторка незвичайного проекту BirdID Ukraine. Zhytomyr.Travel спробував, хоча це було й непросто, вибрати з мандрівної та науково-популярної лекції Ганни Кузьо найцікавіші з найцікавіших історій про птахів і людей

«Чули ви про birdwatching? За кордоном це популярне хобі. Ми теж часто вже говоримо про birdwatching. Люди гуляють на природі й визначають птахів за їхнім співом. Birdwatching – це про диких птахів. BirdID Ukraine – такий курс, упродовж якого науковці навчають аматорів визначати птахів, щоби потім разом втілювати наукові проекти. Слухачів набирають ще взимку, а весною та улітку разом навчаються. Працюють навчальні групи BirdID у Львові, Києві та Кам’янці-Подільському. У Житомирі ще немає»

Домініканський мартин. Пара кружляє над фьордом

«Сама із Львова, а працюю в Житомирі, тусуюся в цьому місті в будні дні»

«Хочу сказати: не бійтеся мріяти. Нова Зеландія була такою мрією, про яку я навіть… не мріяла, що вона колись збудеться. Змалечку я хотіла відвідати Австралію. Через багато років по тому випадково в автобусі познайомилася з британцем. Він багато подорожував. Йому розповіла про свою мрію з дитинства побачити Австралію. Він мені порадив: краще мрій про Нову Зеландію»

«У Нову Зеландію я поїхала як туристка передусім, не так, як дослідниця. Тільки переліт в одну сторону зайняв 24 години. Цікава країна. Туди вартує поїхати… Ми приїхали в листопаді – це кінець весни й початок літа в Південній півкулі. Тут вершини засніжені впродовж року, адже поруч Антарктика: настільки південно, що вже холодно»

«Острівні екосистеми дуже вразливі, бо вони так чи так відірвані від усього світу. Нова Зеландія була раєм на Землі, там не було отруйних комах, змій, ссавців – жодних небезпечних тварин… Поки не приїхали туди європейці. Вони зуміли привезти із собою весь зоопарк – тарганів, мишей, котів, собак і ще кроликів. Завезені тварини «підривали» місцеві екосистеми»

Пінон новозеландський – ендемічний голуб, на якого колись полювали маорі

«Усі запитують, чи я бачила ківі. Це – нічний безкрилий птах. І водночас ківі не схожий на пташку. Ківі – один із птахів Нової Зеландії, який не літає. Коли самка виношує яйце, то воно займає більшу половину її тіла. І це – тільки одне яйце на рік. Певний час ківі могли виживати навіть за такої умови. Поки не з’явилися люди. Їхня діяльність – важлива причина, чому ці птахи стали такі вразливі у своєму виживанні… Їхнє пір’я на дотик і структурою більше схоже на шерсть. Із них люди робили накидки. І так знищували дуже велику кількість цих птахів. Також коти та собаки знищили багато цих унікальних птахів. Знадобилося чимало ресурсів, щоби зберегти та врятувати ківі, один із національних символів Нової Зеландії, від повного зникнення. Набагато легше втратити… Нині кожен ківі порахований, багато із спеціальними датчиками. Їх є п’ять різних видів»

«…Моа – такі гігантські страусоподібні птахи, навіть більші від страусів. Коли європейці дібралися до Нової Зеландії, їх там дуже давно не було. І в маорійській мові існує така приказка: зник, як моа. Тих моа було понад 20 видів, припускають дослідники. Маорійці їх знищили: просто з’їли. Орла Хааста вивчили теж, як моа, за рештками. Самі маорійці постраждали від колоніального населення – британців…»

«Європейці мали в історії протистояння з маорійцями. Зараз маорійців оберігають: дотації виплачують, підтримують їхні резервації, тобто працюють над тим, щоби традиційне збереглося. Але часто традиційний уклад життя маорійців суперечить природоохоронним цілям. Й ось донині вони сперечаються»

«Усі назви рослин і тварин, окрім англійської, зазначені й маорійською. У маорійській мові часто повторюються склади»

Туі – один із найкрупніших птахів-медоносів у світі, ендемік Нової Зеландії. Основний запилювач формарії (рослини, на якій сидить) – харчується її нектаром, як бджілка

«Там росте дуже багато видів папороті. І срібляста папороть скрізь – паспорти, емблеми, на літаках… Здаля виглядає як дерево, але це не дерево – теж папороть, деревовидна папороть. Щоб ви собі уявили, це така рослина, яка росла ще й тоді, коли по землі ходили динозаври»

«У Новій Зеландії дуже пильний контроль на митниці. Заборонено ввозити фрукти, насіння… Усе варто декларувати. Наприклад, дивилися на мої черевики, чи вони не брудні й чи немає там котрогось насіння. Новозеландці зрозуміли: через те, що їхня екосистема замкнута, вона дуже крихка»

«Птаха, якого ми називаємо «чайкою», – це російська назва, українською треба називати «мартин». А чайка – це зовсім інша пташка насправді. Мартини симпатичні, дуже розумні птахи. Мартини в Новій Зеландії поводять себе так, як у нас голуби. Якось на терасі зупинилися їсти бутерброди. Поряд була табличка «Don’t feed the birds». Я озирнулася: жодної пташки. Подумала: дивно, може, то не сезон. Не минуло і п’яти хвилин, ми тільки розпакували бутерброди, як прилетів мартин і заявив свої претензії на нашу їжу…»

Мартин австралійський – досить надокучливий птах, який нахабно краде канапки у довірливих туристів

«Є крупна пташка – огар. В Україні, на Південному Сході, теж проживають огарі, але вони повністю оранжеві. У нас це рідкісний птах. У Новій Зеландії огар – один із небагатьох ендеміків (тобто такий вид рослин або тварин, які живуть тільки в певному ареалі. – ред.), який отримав користь від сільського господарства людей. Вони харчуються на полях, пасовищах, його часто можна побачити серед овець і корів. Їм навіть футбольні газони підходять»

«Зараз у Новій Зеландії таке ставлення до природи, що її бережуть, навчилися жити з нею дружньо. Птахи не лякані. До людини може підійти дика пташка. Ми були в такому захваті! Одного разу зупинилися біля автозаправки і побачили новозеландського кулика-сороку. Довгоногі-довгодзьобі. Їхня особливість у тому, що харчуються на мілководді, наприклад, у зоні припливу-відпливу, у якійсь постійній калабані. Вони там вишуковують усяких безхребетних – черв’ячків, комашок, молюсків… Дуже схожий вид у нас, на Північному Поліссі, живе і теж називається кулик-сорока. Занесений до Червоної книги України…»

«Пляж, туристична стежка, чорно-білі кулики й табличка «Люди, будь ласка, не турбуйте диких птахів» – і ніхто їх не турбує, і вони просто собі живуть. Звичайно, різні таблички про рослин і тварин у національних парках установлені. Але в тому місці гніздяться кулики, теж ендеміки. І люди це поважають. Натомість мають змогу зблизька спостерігати за життям птахів. Я була шокована, але це дуже радісно. Хотілося би, що в нас теж був такий рівень свідомості»

«Одні з найменших пташок Нової Зеландії – білоочки. Їх у світі є багато видів. Вони дуже мімішні й рухливі. Сфотографувати цих дорослих птахів майже не вдається. Чим менша пташка, тим швидше відбувається обмін речовин, отож, вона має постійно їсти»

«У Новій Зеландії тільки два хижих птахи – по одному виду соколів і лунів. В Україні – понад 37»

«Ось їхній ендемічний вид бакланів. Стоїть і сушить крила в ботанічному саду. Чого ж він сушить крила? У всіх водоплавних птахів куприкова залоза забезпечує відштовхування води, проте в бакланів вона погано розвинена. Тому він мусить сушити крила після того, як поплаває. Наші баклани теж сушать крила»

Баклан індонезійський після плавання  сушить крила в характерній позі

«Точно ви бачили в Україні сіру чаплю. У Новій Зеландії проживає ендемічна чапля. Літає, як птеродактиль. Чаплі не випрямляють рівно крила і голову кладуть на плечі»

«Султанка пурпурова справді велика. Вона так цікаво їсть: голову встромляє в багнюку й може хвилину так щось шукати. До речі, згадала про страуса. Страуси голову в пісок не ховають. То вигадки, а султанка пурпурова – так»

«Ось тут австралійський чорний лебідь. В Україні тримають чорних лебедів у модних ресторанах. Розводити їх дуже дорого. Насправді цей птах у природі живе в Австралії. У Нову Зеландію чорний лебідь завезений»

Чорний лебідь, завезений із Австралії

«Усього у світі – 16 видів пінгвінів, 9 із них проживають у Новій Зеландії. Тут є кілька ендемічних видів пінгвінів, тобто вони проживають тільки на цих островах»

«Є це дуже класний, цікавий вид – ендемічний папуга кеа. Цього папугу вчасно врятували від зникнення. Він більше ходить пішки, аніж літає. Кеа – єдиний папуга у світі, який живе в альпійській зоні. На хвилиночку, альпійська зона… Що там їсти? Чому ж він живе в таких суворих умовах? Тому що кеа – усеїдний папуга. І він єдиний у світі вид папуг, який може їсти падаль. Кеа дуже розумний, його інтелект прирівнюють до інтелекту чотирирічної дитини»

«Хоббітон – відоме місце. Тут знімали кінотрилогію «Хоббіт». Коли знімали «Володар перснів», створили бутафорні локації, які потім знищили. Згодом, проте, із власником домовилися збудувати штучне містечко. Це найбільш відвідувана точка Нової Зеландії: понад три тисячі відвідувачів удень. Там дуже гарно!»

«Поки що один раз у житті я вибралася так далеко. Я хотіла би ще побувати в Перу. Там дуже багате біорізноманіття. Усе-таки мріяти вартує, а можливості прийдуть. Якби так не думала, свого часу я не звернула б увагу на оголошення мого друга, який організовував цю поїздку в Нову Зеландію»

Довідка Із менеджерськими справами зустрічі Ганни Кузьо в Житомирі працювала ГО «Стиль життя – здоров’я».

Текст: Людмила Золотюк
Фото: із приватного архіву Ганни Кузьо

1+

Вас це може зацікавити