Facebook icon Instagram icon

Ірина Рожок: «Вчитель сучасності й школу хоче бачити сучасною»

#Люди 10 Жовтень, 2020 Автор:

4+

Ірина Рожок – вчителька української мови та літератури звичайної новоград-волинської школи. Проте лауреатку відкритого рейтингу популярності «Гордість міста 2017» знають не тільки у районному центрі, а й за його межами. Про перемоги та мрії пані Ірина поділилась з читачами та читачками Zhytomyr.Travel

«Учителем хотіла бути ще з дитинства. У мене є менший брат, якого я навчала читати і говорила: «Якщо навчу тебе читати, то буду вчителем початкових класів». Ну, на жаль, не зовсім це вдалося – обрала професію вчителя української мови…»

«Я вважаю, що це покликання – бути вчителем»

«Пам’ятаю, як проходила практику в Мокренській школі. На той момент дуже хотілося проводити уроки, насичені інтерактивними методами та прийомами, використовуючи наочність. Тому сиділа вечорами й сама малювала ту наочність, щоб дітям було цікаво та доступно»

«Професія вчителя складна, забирає багато часу: ти працюєш на роботі, приходиш після роботи додому й далі готуєшся до уроків чи перевіряєш зошити. Можна сказати – від стола до стола. Я вважаю, що це покликання – бути вчителем»

«Хорошому вчителю потрібно, щоб було поєднання методів та прийомів викладання з відкритою душею, бажанням навчити»

«Я пам’ятаю свою улюблену вчительку зі шкільних років. Це Алла Василівна Калюжникова (Кравчук), вчителька української мови та літератури. Її уроки були захопливими… Учителювала вона в Мокренській ЗОШ лише один рік, але й потім хотілося з нею бачитися та спілкуватися… Коли вона перейшла в міську школу, я не знала, де саме її шукати. Але на одному з семінарів я зустріла свою наставницю. Зараз у нас дуже теплі стосунки. Це дійсно та вчителька, на яку я рівняюся»

«Любимчиків» у мене немає. Діти для мене всі рівні, ставлення до всіх однакове – я нікого не виділяю. Намагаюся навчити кожного та з усіма знайти спільну мову. Якщо дитина має проблеми з поведінкою, це не відбивається на її оцінках і на моєму ставленні до неї. Учні про це знають»

«Я полюбляю практикувати щось нове. Працювала у творчій групі з упровадження ОЗОНу (прим.ред. – особистісно зорієнтоване навчання) під керівництвом Анатолія Фасолі. Методика мені подобалася, але дещо підлаштовувала під себе»

«Життя – це взагалі річ непроста, і труднощі у нас на кожному кроці. Але в роботі я не бачу таких проблем, з якими б не можна було впоратись, які не можна було б вирішити. Просто має бути бажання ці труднощі долати»

«в роботі я не бачу таких проблем, з якими б не можна було впоратись, які не можна було б вирішити. Просто має бути бажання ці труднощі долати»

«У шкільному навчанні найбільше подобається не тільки вчити дітей, а й бачити результат… Приємно, коли діти здобувають перемоги на олімпіадах, конкурсах, коли після закінчення школи тобі дякують за знання. Коли мої діти здобувають перемоги на олімпіадах і конкурсах, я відчуваю радість. За дітей, за те, що все вдалося, що наша праця не була марною і ми на правильному шляху»

«Чи вдається мені буди хорошою вчителькою? Давати оцінку собі, вважаю, неправильно. Про мене мають сказати діти, яких я навчаю, батьки, адміністрація. Проте, думаю, мені це вдається. Коли дітям запропонували написати риси, які мене характеризують, вони визначили справедливість та вимогливість»

«Щороку ми беремо участь у Всеукраїнському радіодиктанті й пишемо його разом з дітьми. Я думаю, що ми маємо бути прикладом. У радіодиктанті 2016 року я була абсолютною переможницею, потім через рік знову здобула перемогу – маю два дипломи переможниці Всеукраїнського радіодиктанту. Своїм учням говорю, що такий захід – це не стільки перевірка грамотності, як свідчення того, що нас об’єднує українське слово»

«У Новограді-Волинському я знаю два магазини, у яких вивіски з помилкою. І в такі магазини принципового не заходжу. Неприємно, коли ми вчимо дітей грамотно писати, правильно говорити, а маємо в місті такі приклади»

«Думаю, що вчитель сучасності і школу хоче бачити сучасною. Я прагну їздити на семінари, відвідала одну з найкращих шкіл – Новопечерську. Саме про таку школу мріє вчитель – ту, в якій є абсолютно всі умови для навчання»

«Щороку ми беремо участь у Всеукраїнському радіодиктанті й пишемо його разом з дітьми. Я думаю, що ми маємо бути прикладом»

«Після закінчення уроків в школі я йду в редакцію, у маленький колектив однодумців та однодумиць, котрі працюють над створенням газети. Тут кожен і кожна уболівають за те, щоб в роботі все було якнайкраще; тут можемо поговорити на будь-яку тему. Робота вчителя – це моє покликання, а робота коректора районної газети – хобі. Поєднати все це нелегко, але мені подобається»

Текст записала Інна Жур
Фото: Альона Савосіна

4+

Вас це може зацікавити