Facebook icon Instagram icon

Із скарбниці музею: з життя однієї книги

#Місця 14 Січень, 2021 Автор:

2+

Старовинні та рідкісні книги завжди створюють неповторні відчуття. Коли ти усвідомлюєш відстань між поколіннями тих, хто гортав ці сторінки тихими вечорами, хто поринав у дивний світ, створений автором, відчуваєш себе частинкою Всесвіту. Про одну з найважливіших книг не одного покоління допитливих ми хочемо розповісти

Ви замислювались, яким є сьогодні процес пошуку необхідної інформації? Доступ до всесвітньої мережі Інтернет, обмаль часу – і відповідь майже на будь-яке питання готова. У вільному доступі є безліч інформаційних кейсів: тут і вузькоспеціальні знання (за бажання в електронному вигляді ви знайдете трактування терміну, явища чи процесу), і переклад необхідної інформації з різних мов світу, доступний завдяки сервісам Google за лічені секунди. А якщо додати до інструментів пізнання відеоролики, окуляри віртуальної реальності чи інші новітні технічні розробки, стає зрозуміло, що процес отримання інформації став для нас чимось буденним і абсолютно звичним. Тому ми майже не замислюємось, як і звідки з’являлись наукові знання, скільки зусиль докладали вчені та фахівці, щоб їх здобути, систематизувати та поширити. Проте сто чи двісті років тому процес пошуку, фіксації та передачі нової інформації був абсолютно іншим, а від того значно ціннішим.
У бібліотечному зібранні Житомирського обласного краєзнавчого музею серед великої кількості унікальних видань зберігається невеличке за обсягом рідкісне видання – книга «Жизнь, нравы и обычаи обезьян», автором якої є видатний німецький вчений-зоолог та мандрівник Альфред Едмунд Брем.

ми майже не замислюємось, як і звідки з’являлись наукові знання, скільки зусиль докладали вчені та фахівці, щоб їх здобути, систематизувати та поширити

Фото обкладинки видання «Жизнь, нравы и обычаи обезьян»

Під непримітною сірувато-жовтою обкладинкою із майже відірваним корінцем та плямами міститься колосальна за обсягом проведеної роботи аналітична інформація про життя приматів на земній кулі. Ця книга – частина всесвітньо відомої науково-популярної праці Брема «Життя тварин». Видання московської типографії «Готьє», надруковане у далекому 1866 році, з лише декількома не зовсім реалістичними, але досить якісними чорно-білими літографічними малюнками мавп і не зовсім актуальною нині науковою інформацією нам, читачам ХХІ століття, може видатись трохи наївним чи навіть кумедним. Але критично аналізуючи видання, варто пам’ятати, що переважна частина наведених у книзі даних була здобута дослідником-зоологом під час подорожей, які по факту були дуже складними, небезпечними та дороговартісними науковими експедиціями. Для усвідомлення масштабності такої роботи варто пригадати деякі факти з біографії Альфреда Брема.

Фото титульної сторінки видання «Жизнь, нравы и обычаи обезьян»

Батько майбутнього вченого, пастор з Рентендорфа Християн Людвіг Брем, дуже захоплювався орнітологією. Таксидермічна колекція Брема-старшого нараховувала тисячі зразків, серед яких були представлені великі серії птахів одного виду, а це дозволяло проводити глибокі дослідження – аналізувати статеві, вікові та регіональні відмінності пернатих. Саме Брем-старший заклав основи вивчення внутрішньовидової мінливості птахів Європи, написав понад 200 наукових робіт. Будинок Бремів був своєрідним науковим центром, який відвідували європейські вчені. Тому коли сімнадцятирічному Альфреду запропонували участь в експедиції до Африки у якості секретаря відомого німецького орнітолога барона Джона фон Мюллера, його батько після недовгих вагань погодився відпустити сина.

Фото зліва – зображення будинку батька А. Брема ( з відкритих джерел). Фото справа – портрет А. Брема з книги «Життя тварин» 1894 року видання з колекції Антона Ксенжопольського, яка зберігається у бібліотеці краєзнавчого музею.

В Африці Альфред Брем прожив п’ять років, які були сповнені важких випробувань: натураліст перехворів на лихоманку, ледве не загинув на нубійських порогах, дивом врятувався від пораненого гіпопотама, втратив рідного брата та неодноразово опинявся у складному матеріальному стані. На додачу через свою відсутність Альфред Брем пропустив військовий призов, за що мав сплатити серйозний штраф. Батькові довелося використати свій авторитет та звернутись до представників влади з докладним листом, у якому він надавав пояснення: «Жага знань спонукала його на прохання барона фон Мюллера вперед до 13 градуса північної широти, де мандрівники у 2000 годинах їзди звідси піддавалися неймовірним поневірянням та стражданням… Таким чином, мій син цілком приніс себе в жертву науці, якій він присвятив себе і заради якої він ризикує життям». На військову службу, на щастя для нас з вами, Брем так ніколи і не попав, а після закінчення подорожі у 1852 році розпочав навчання у Йенському університеті. Альфреду Брему надзвичайно пощастило з викладачами, оскільки в ті роки наукові дисципліни в університеті викладали найдосвідченіші європейські зоологи: анатом Карл Гегенбауер, наукові гіпотези якого досліджують сьогодні зоологи Кембріджського університету, вчений і філософ Ернст Геккель, послідовник теорії Чарлза Дарвіна. Цей період діяльності закладу можна було назвати епохою розквіту зоології – сама атмосфера спонукала швидко ділитися результатами дослідницьких експедицій. Тому молодий науковець Альфред Брем без перешкод видав три томи своїх африканських щоденників, які викликали жваву зацікавленість читачів і дуже швидко розійшлися по книжкових крамницях.

молодий науковець Альфред Брем без перешкод видав три томи африканських щоденників, які викликали жваву зацікавленість читачів

Фото зліва – портрет А.Брема в студентські роки. Фото справа – обкладинка видання «Подорожей по Африці» (фото з відкритих джерел).

Після успіху «Подорожей по Африці» та завдяки співпраці із різними науково-популярними виданнями Брему запропонували написати енциклопедичне видання про тварин. Результат роботи – книгу «Життя тварин» – опублікував славнозвісний Бібліографічний інститут у період з 1863 по 1869 рік у Німеччині. Разом з Бремом над виданням працювали й інші вчені: ентомологічну частину взяв на себе професор Ташенберг, німецький зоолог Едуард Оскар Шмідт написав частину «Niederen Thiere», присвячену нижчим тваринам. Також неймовірно важливою складовою енциклопедичного видання стали його ілюстрації, створені художниками Кречмером та Емілем Шмідтом. Цікаво, що перекладений варіант книги Брема видавництво Гот’є  ілюстровало не оригінальними літографіями німецьких художників, а роботами інших ілюстраторів, яким  краще вдавались пейзажі та людські портрети. На той час іменитих дослідників – знавців тваринного світу було чимало, але саме Альфред Брем описав тваринний світ так всебічно, що видання по праву отримало назву «життя» в повному розумінні цього слова. Книга та її окремі частини стали популярними далеко за межами її батьківщини, перекладалися та неодноразово видавалися в інших країнах, в тому числі і в Російській імперії. Видання стало настільною книгою не лише для спеціалістів – зоологів, а й для всіх, хто просто цікавився життям тварин. Мисливці, сільські мешканці, любителі домашніх птахів – всі могли з цієї книги дізнатися детальні подробиці життя своїх улюбленців, особливості їх харчування, звички чи ареали існування у дикій природі.

Ілюстрації з видання «Жизнь, нравы и обычаи обезьян»

Критики стверджували, що багато з наведених у праці Брема відомостей базувалось на розповідях мисливців та мандрівників та не були підтверджені науково, що більше уваги автор, на противагу систематиці, приділяє роздумам над тим, наскільки корисним є той чи інший вид тварин для людини навіть з практичної чи естетичної точки зору. Але при цьому автор порівнює та ототожнює поведінку приматів з людською: «лицо какъ нельзя хуже искажено злобою», «главное орудіє нападенія у нея руки, которыми она владѣетъ какъ искусный боксёръ». До того ж книга Брема цікава етнографічною інформацією, оскільки й досі часткою раціону окремих корінних племен Південної Америки є деякі види мавп.

Видання стало настільною книгою не лише для спеціалістів – зоологів, а й для всіх, хто цікавився життям тварин

Ілюстрації з видання «Жизнь, нравы и обычаи обезьян»

Це зараз, коли науковці спостерігають за прихованим життям тварин за допомогою фото- і відеокамер; попередньо приспавши, досліджують внутрішню будову окремих видів, використовуючи для цього апарати УЗД, томографи та інше високотехнологічне обладнання, ґрунтовна інформація про тварин не здається нам чимось неординарним. Але у часи Альфреда Брема вченому-зоологу для збирання будь-яких даних необхідно було постійно вести стеження за об’єктом, полювати й вбивати тварин для препарування та дослідження внутрішньої будови. До слова, якби тоді існував рух екоактивістів, вони беззаперечно вже б добилися відкриття кримінальних проваджень та зруйнували кар’єру науковців.

Ілюстрації з видання «Жизнь, нравы и обычаи обезьян»

Беззаперечним є те, що з точки зору популяризації наукових знань Альфред Брем зробив майже неможливе: його «Життя тварин» стало спочатку однією з найпопулярніших настільних книг Європи, а згодом і всього світу. Наукові доробки Брема, написані захопливо та зрозуміло, давали змогу людям, які ніколи не виїздили за межі свого повіту чи губернії, мати хоча б загальне уявлення про навколишній світ і тварин, які його населяють. Читання таких книг нарешті позбавляло допитливих від нальоту фантастики у географічних описах інших земель. З моменту свого видання Бремові книги ставали надзвичайно цінними, модними і були обов’язковою частиною приватної бібліотеки будь-якої освіченої людини.

Перша сторінка книги «Жизнь, нравы и обычаи обезьян»

Й до сьогодні наявність у приватній бібліотеці доповненої коментарями науковців та сучасними фото енциклопедії «Життя тварин» є практично беззаперечним фактом, особливо у родинах, які виховують дітей. Тоді ж в очікуванні чергового видання книг з серії на них підписувалися, а по надходженню читали! Саме так, читали, а не просто вкладали на полицю. Примірник книги «Жизнь, нравы и обычаи обезьян», який зберігається у бібліотечному зібранні Житомирського обласного краєзнавчого музею, також не є виключенням. На звороті титульної сторінки є напис, виконаний від руки чорними чорнилами: «З книг І.М. де Шодуара».

Можемо припустити, що маленькому Івану книгу виписав його батько, відомий ентомолог Максиміліан де Шодуар

Фото одної з сторінок видання

Можемо припустити, що маленькому Івану, якому на той момент виповнилося вісім років, книгу виписав його батько, відомий ентомолог Максиміліан де Шодуар, і відтоді видання стало частиною його приватної бібліотеки. При передачі колекції родини Шодуарів до краєзнавчого музею сюди також потрапила частина книг з приватної бібліотеки. Попри те, що найцінніші видання з колекції за радянських часів розподілили між різними науковими установами, книга «Жизнь, нравы и обычаи обезьян» залишилась у бібліотечному зібранні музею і сьогодні є доступною для поціновувачів. А ми, гортаючи пожовклі сторінки цієї дивовижної книги, можемо з впевненістю сказати, що любов до своєї справи, відданість та жага знань прославляють людину на віка.

Текст: Юлія Каплун, Оксана Давиденко
Фото з відкритих джерел
Фото видання – Альона Савосіна

2+

Вас це може зацікавити