Facebook icon Instagram icon

Катерина Должикова: «В шахах дуже багато творчості»

#Люди 13 Грудень, 2017 Автор:

1+

Катя – незвичайна дівчина, хоч такою себе не вважає. Для неї шахи – це життя, а життя – це шахи. Відома  українська шахістка, переможниця багатьох турнірів та чемпіонатів, майстер серед жінок, гросмейстер  незвичайна дивовижним вмінням бачити красу і логіку у всьому: у житті, у грі, у роботі. Про красу й логіку, перемоги й поразки ми говорили з Катериною Должиковою –  учасницею фіналу Чемпіонату України з шахів серед жінок, який зараз проходить в Житомирі

«У мене сім’я шахістів. Сестра, старша за мене на десять років, першою встала на  цей шлях. Коли мені було три роки, мене познайомили з грою, я потроху почала грати  і  вирішувала мат в один хід. Отаке захоплення, яке стало професією. З шести років – змагання, у вісім років стала грати у першостях, потім чемпіонати країни, міжнародні чемпіонати. Мама в мене неодноразова чемпіонка Луганської області, батько – інженер-фізик, також непогано грав у шахи, дідусі грали. Сестра виконала норматив гросмейстера і зараз очолює збірну Норвегії»

«Окрім того, що я спортсменка, я ще й тренерка – треную дітей по школах. За фахом – вчитель англійської мови, і так сталося, що я не просто шахи викладаю, ще й шахи – англійською. Отака специфіка» (Сміється)

«Окрім того, що я спортсменка, я ще й тренерка – треную дітей по школах»


«Гросмейстер- це шахове звання людини, такого тямущого майстра. Для людей, які розуміються на шахах, немає в цій грі нічого чарівного. Можливо, коли бачиш цю картину ззовні, здається, що людина пам’ятає до двадцятого ходу варіанти, має колосальну пам’ять – тоді гросмейстер видається надзвичайною людиною. Насправді це таланти й навички, напрацьовані у своїй справі. У художника свій талант, а у шахіста свій»

«Я закінчила музичну школу, володію грі на двох інструментах, співала у хорі «Золоті ворота». Взагалі-то  я звичайна дівчина, але в мене багато хобі, і я намагаюся весь час розвиватись. Люблю творчий процес, креативність, мистецтво, щоб життя ставало різнобічним. Але ж на все не вистачає часу. Стрижень – шахи й тренерська практика, а все інше просто робить моє життя барвистішим й цікавішим»

«Шахи – це розрахунок, інтуїція, пам’ять, прогнозування, високий рівень концентрації, напружена партія по п’ять-шість годин у тиші. І треба любити цю справу, треба мати бажання нею займатися. Напевно, треба особливий склад розуму для цього. Дуже часто навички, напрацьовані у шахах, допомагають по життю: стаєш більш організованою людиною, краще концентруєшся. Класика – так, це серйозні шахи. Але є й «шахові розваги»: буває на годиннику одна хвилина, і ти маєш за цей час зіграти всю партію; є партії-п’ятихвилинки; рапід-шахи (прим.ред. – партії, обмежені часовими рамками); є бліц-шахи чи шахи наосліп»

«В шахах дуже багато творчості. Дивно звучить, бо для багатьох шахи – логіка. Так, логіка – беззаперечно, а от творчість з’являється тоді, коли бачиш на дошці красу шахових ходів, красу комбінування, різних пасток, коли з’являються непередбачувані ходи, атаки. Це та своєрідна краса, на якій більше знаються професіонали. А логіка потрібна, бо ж якщо її втрачати – не зможеш грати. Якщо не можеш спрогнозувати елементарний варіант, не може бути гри. А краса з’явиться, коли окрім логіки й варіантів присутня чітка стратегія, а на ландшафті цієї краси – ідеї, плани, ходи. Це і є вищий пілотаж, інтелектуальне й духовне задоволення, особливий рівень сприйняття шахів, їхня внутрішня краса»

«творчість з’являється тоді, коли бачиш на дошці красу шахових ходів, красу комбінування, пастки»


«Азарт? Так, він з’являється під час гри, коли йде обопільна атака. Тоді його не можна не відчувати. Розумієш: два-три ходи – й або мат супернику, або тобі. І від того заряд адреналіну»

«Мої найкращі, «безсмертні», як у Гуфельда, партії були на підліткових чемпіонатах, тоді, коли був азарт комбінацій. Я подорослішала, і мої партії стали більш спокійними. А тоді це були жертви двох тур, ферзя. Ще в 2011 році була пам’ятна партія, коли я виграла чемпіонат України майже без поразок»

«Почуття переможця приходить, тоді, коли ти зі стовідсотковим результатом виграєш турнір. Це емоція ейфорії,  коли тобі все відкривається. Ти перераховуєш суперників, відчуваєш силу в розрахунках, підготовці, всі фактори сходяться в одній точці. Бувають такі турніри, коли тобі, як кажуть, відкривається гра. І в такі моменти ти дійсно відчуваєш себе щасливою. Але таке почуття не дарується. Недарма кажуть, що талант – 99% роботи. Перемога приходить після виконаної праці, зусиль, аналізу, внутрішнього переосмислення. Тоді накопичення твоєї внутрішньої роботи переходить з кількості у якість. Можна навіть провалити два-три турніри, коли здається, що нічого не виходить, але внаслідок накопичення ідей й досвіду поразки переходять у ейфорію успіху. Це завжди внаслідок праці. Провів роботу – маєш результат»

«Поразки – це питання психології. Залежить від того, як ти до них ставишся. Від сильного супротивника поразка не така образлива. Ти розумієш свої помилки, розумієш, що твій супротивник має більше досвіду, й рухаєшся далі. Але буває, що ти маєш перевагу, сильніший за опонента, а потім якась банальна хиба. Це може сильно вивести з рівноваги, а в підсумку, якщо сильно переживатимеш, можеш навіть провалити турнір. Тут такий психологічний момент: треба бути готовою до будь-якого результату, вміти опанувати себе, мати внутрішній спокій, внутрішню стабільність, ставитись мудро до таких моментів. Самокатування ні до чого не приведе»

«Поразки – це питання психології. Залежить від того, як ти до них ставишся»


«Шахи – гра логічна, й можна багато про що думати під час гри. Я не завжди думаю тільки про шахи (Сміється). Але намагаюсь себе налаштувати, розділяти конструктивні думки від деструктивних. Треба навчитися концентрації. Прийшов на гру – все! Залишай все інше поза грою. Є тільки гра, партія. А ти тут і зараз»

«Для того, щоб краще концентруватись, я почала займатись йогою. Вона  навчає краще розуміти життя. Краще розумієш життя – краще розумієш шахи. Багато хто каже, що шахи – це йога для розуму»

«Дітей мені дуже подобається навчати. Вони швидше навчаються, швидше сприймають. Коли навчається доросла людина, переважає статика, знання накладаються  на власний досвід людини. А дитина сприймає абсолютно всі знання, що отримує, охоплює більше й швидше просувається. Я п’ять років треную дітей, і з власного досвіду знаю, що чим молодша дитина, тим краще вона все сприймає і швидше навчається. Тому краще починати зайняття шахами років з п’яти. Можливо, дитина ще не зможе розуміти стратегію, але ази будуть закладені, і це вплине на її майбутні результати»

«В шахах також потрібний спортивний характер. Це особливий режим, вміння концентруватись, не здаватись під психологічним тиском. Шаховий турнір йде дев’ять днів, і весь цей час ти повинний витримувати емоції, переживання, аналізувати, готуватись до партії, після партії, працювати по п’ять-шість годин за дошкою. Спортивний характер у шахах – це вміння концентрації й самоконтролю»

«Жіночі шахи відрізняються від чоловічих емоційністю. У чоловіків простіше: розрахунок, стратегія, теорія, новинки. Розіграли, потисли руки, розійшлися. У жінок буває більше емоцій: атаки, розрахунки, більше безкомпромісності. Буває, побачила якийсь варіант, не втрималась – захотіла зіграти. І у відповідь можеш отримати таку саму емоційну відповідь. Я граю й з чоловіками також, і не має ніякої зневаги чи зверхнього ставлення. Раніше поява жінки-шахістки могла  викликати посмішку, а зараз жінка звичайний опонент і звичайний суперник. Шахи – гендерно збалансований вид спорту»

«Раніше поява жінки-шахістки могла  викликати посмішку, а зараз жінка звичайний опонент і звичайний суперник»


«Зараз багато достойних суперниць, жінок – особистостей: китаянка Хоу Іфань, сестри Юдит Полгар, Жужа Полгар. Вони дуже багато внесли в теорію шахів, у них відсутня емоційна манера гри. Для мене авторитети у шахах ті, хто може чисто й беземоційно, без коливань, провести гру. Відчувається рівність й краса гри, внаслідок цього й визначається клас гравця чи гравчині»

«Зараз людям не вистачає творчості, але не ззовні, а зсередини. Її в собі ніхто не шукає. Можливо, приходить розчарування, а після нього  змінюється ставлення до життя: не хочеться нічого досягати й чогось прагнути. Але це не зовсім вірний підхід. Через призму розчарувань, особистих поразок треба вміти бачити поштовх, відкрити в собі ще щось, щось усвідомити. Це нестача психологічної роботи над собою, нестача усвідомлення. Хотілося б, щоб люди навчилися програвати, залишати минуле в минулому й відкривати в собі креатив, навчались радіти, знаходити в собі спалах радості. Треба працювати над собою»

«В Житомирі надзвичайно теплий прийом, гарний зал для гри. Я та моя подруга були у музеї Космонавтики, в  арт-галереї Гнатюка. Надзвичайно сподобалось! Житомир розвивається»

«В Україні дуже багато талановитих дітей. Таланти є, їх просто треба розвивати»


«Я займаюсь з дітлахами трьох-п’яти років. Хибне розуміння, що діти не можуть зосередитись у цьому віці. Я показую їм гру в шахи у формі гри. Моя сестра написала чудовий посібник для дітей «Шахи. Просто й весело», я їй допомагала. Ми розробили близька 30 уроків з відео. Граючи, дитина навіть у три роки може у казковому шаховому лісі орієнтуватись. Їм подобається.   Я вже п’ять років успішно працюю з такими маленькими дітьми. В Україні дуже багато талановитих дітей. Таланти є, їх просто треба розвивати. Я вірю, що дуже скоро Україна вийде на новий рівень. Я вірю, що у нас є майбутнє, хороше майбутнє!»

Текст записала: Оксана Давиденко
Фото: Анастасія Липова

1+

Вас це може зацікавити