Facebook icon Instagram icon

Команда КВН «30+»: «Зараз нам треба повернути собі форму»

#Люди 12 Листопад, 2017 Автор:

3+

Важко знайти людину без почуття гумору, якого іноді дуже не вистачає в буденному житті. Тому цілком закономірно, що величезну кількість прихильників мають саме гумористичні шоу –  ігри Клубу Веселих та Найкмітливіших, або КВН,  чи «Ліга сміху». Їхній гумор приходить з народу, в народ потім і повертається, а ті, хто виходить на сцену, стають популярними та відомими. Вадима Новіцького та Івана Кухарчука житомиряни пам’ятають ще як гравців студентських команд, а зараз вони знову готові в складі команди «30+»  поборотися за Кубок Житомира. Про те що було, що буде та чим серце заспокоїться, ми дізнавалися у людей, для яких почуття гумору – майже професія

Вадим: «Чого це КВН на життя й не заробиш? Ну, може КВН й ні, а популярністю – так. Хтось з наших зараз в університеті працює, хтось у продажах, хтось веде весілля та корпоративи. Всі наші – люди позитивні, з нами приємно працювати. Наприклад, Денис Бродягін з чернівецької команди «Шиворіт навиворіт»  – кращий менеджер України, відомий бізнес-тренер. Всі, хто грав у КВН, – комунікативні, артистичні. Є артистизм театральний, але то вже інша справа»

Іван: «Ми в педагогічному навчались і прийшли грати у свої факультетські команди. Так і розвивались. Вадик починав з команди «СД», а потім «Голосєєво» – київська команда вищої ліги КВН України, а потім Асоціація КВН України. Завдяки КВН поїздив, світ побачив, був і свій проект на СК-1. А я грав у командах «Дай п’ять», «Алла Кудлай»

вирішили знову об’єднати тих, хто колись був дотичний до процесу, в команду «30+»


Вадим: «На сцені ми не виступали деякий час, але не припиняли спілкування. От і вирішили знову об’єднати тих, хто колись був дотичний до процесу, в команду «30+»: Таня Кувшин, Вася Боровий, Льоша Гайдучик, Дмитро Сліпаченко, Ваня і я»

Іван: «Колись  «Алла Кудлай» була потенційно найсильнішою командою в Житомирі. Звичайно, ми не беремо «Дівчат з Житомира». То взагалі перша жіноча команда КВН у світі! Це офіційно, і то взагалі був новий стиль»

Вадим: «Алла Кудлай» – це перша народна команда в Україні, дуже самобутня,  подібних в той час не було, із своєю родзинкою. Ми самі собі зажди писали. Та легкість, з якою хлопці з «Алли Кудлай» виступали й брали залу, була унікальною. Просто їм не повезло. Коли вони були на вершині і мали просуватись, не було куди далі йти. Тоді треба було їхати в Сочі, щоб попасти у КВН. А там 700 команд, надзвичайно жорсткий відбір. Тоді українська команда мала їхати в Сочі, щоб попасти до Маслякова. Там вони б не зайшли з нашим гумором, як не зайшли колись «Дай п’ять». І хоч тут команди нормально виступали, а далі якось не поталанило, а «Ліги сміху» в той час ще не було»

Іван: «В Сочі була сувора умова: проживання в готелі «Перлина», і навіть це команді  «влітало у копієчку». «Ліга сміху» – телепродукт, і умови для команд значно сприятливіші: треба тільки приїхати в Одесу та брати участь у конкурсі»

Вадим: «Українська «Ліга сміху» на дві голові вища за колишній КВН з багатьох причин. Наприклад, немає жорсткої політичної цензури, що було присутнє в КВН»

Іван: «Може для когось наша поява знову на сцені і буде виглядати як «прийшли тряхнути стариною», але ж розумні люди знають, що це не так. Хочеться розвитку. Ми самі повинні зрозуміти, чи зможемо рухатись далі. І якщо так, то це все вже буде дуже серйозно»

«Наші автори весь час з блокнотом ходили. Писали, щоб в собі не утримувати»


Вадим: «Ми завжди самі собі писали, і за 17 років на моїй пам’яті ми ніколи ні в кого не купували матеріал для виступів. Тільки самі! Це ж творчість, процес. А це як груди третього розміру: або є, або ні. Наші автори весь час з блокнотом ходили, чи тверезі, чи ні. Писали, щоб в собі не утримувати» (Сміється)

Іван: «Ну, а що ж з тим робити, якщо пре? Треба записувати, а от, наприклад, Олександр Процюк навіть став письменником. Дехто з наших авторів зараз не в Житомирі. І якщо далі підемо, будемо їх просити, щоб допомагали, дожимали»

Вадим: «З нами колись Ваня Давиденко грав, в нього свій авторський почерк, який я б з мільйона інших вирізнив. Він колись такі речі понаписував, що їх і зараз можна показувати. У нас була розмова із Льошею Приходько з «Акул пера», одним з авторів сценарію фільму «Останній москаль», і ми згадували наш номер з бойлером команди «Алла Кудлай» як ідеальне зображення нестандартного виходу з стандартної ситуації. Льоша визначив це як житомирський стиль. Сказав: «Я б такі придуркуваті речі з тисячі узнав. Суто житомирський почерк» (Сміється)

Іван: «Це житомирський незвичайний гумор – легкий панк, дурка, але виправдана й нестандартна»

«Це житомирський незвичайний гумор – легкий панк, дурка, але виправдана й нестандартна»


Вадим: «У нас завжди якісь нестандартні ситуації. Пам’ятаю, один з найкращих наших виступів у Сумах, коли Женя Ковзун, до речі, зараз директор магазину, показував номер про Миколу Вересня. Ми потім всі там, у Сумах, з грипом звалились»

Іван: «Да, а колись з Луцька вертались. Було години чотири ночі,туман, траса пуста, і  трохи нас у відбійник занесло. Всі одразу прокинулись, очі попродирали, нічого не розуміємо. Дивимось,а в метрах ста від машини стоїть чувак з сумкою у довгому шкіряному чорному плащі та шляпі, спиняє машину. І це таке, як люмі, або якась чупакабра! Ми такі в шоці: нікого немає, і він один посередині дороги весь чорний і рука простягнута. А Гайдучик Льоша каже: «В нього копита!» (Сміються)

Вадим: «Різні ситуації були. Приходилося й виступи переписувати. Редактор з вечора  каже: «Треба переписати». Для нас це не було проблемою, тому й редактори любили з нами працювати. Ми на один написаний варіант приносили ще п’ять по-новому переписаних, а редактор далі сам вибирав, що піде на виступ. Деяким командам редактори напередодні виступу убирали матеріал, а ті зранку їхали додому, бо показувати нічого»


Іван: «Зараз ми спеціально обрали для себе нову концепцію – «30+». Мають бути різні команди, на всі смаки. Іноді для команди «ні» все одно означає «так», бо раз оцінюють, значить бачили»

Вадим: «Але все одно має бути рівень, естетика. Недарма ж сцена трохи вище стоїть, ніж глядач знаходиться. Певно, для того, щоб було на кого рівнятися»

Іван: «Зараз нам треба повернути собі форму, з’їздити на фестиваль в Одесу, а там будемо бачити, куди рухатись далі. Все покаже час»

Записала: Оксана Давиденко
Фото: Ірина Парфенюк

 

3+

Вас це може зацікавити