Facebook icon Instagram icon

Констанція Фортунато: «Мої батьки – моє благословення»

#Люди 2 Вересень, 2017 Автор:

8+

Про те, як маленька дівчинка впевнено крокувала до своєї мрії, рецепти успіху та основу дієвої освіти нам розповіла Констанція Фортунато – особистість, яка присвятила своє життя музиці та дітям

«Я народилася в сім’ї, в якій було багато любові. Була середньою дитиною: в мене були старший брат та молодша сестра. Мама моя грала на піаніно, й мені також дуже хотілося грати на музичному інструменті. Тому коли мені виповнилося п’ять років, мама почала мене навчати. У вісім років мама вирішила направити мене на навчання до професійного викладача, але в нас бракувало грошей. І тоді я, маленька дівчинка, пішла працювати – почала розносити газети й журнали в сусідні будинки. Таким чином я заробляла собі на навчання та сама сплачувала уроки музики. За півтори милі (майже два з половиною кілометри – прим. ред.) я ходила додому до викладачки музики, яка була одною з найдобріших людей, яких я коли-небудь зустрічала. Вона здавалася мені настільки прекрасною, що я сказала їй, що коли виросту, то хочу стати схожою на неї»

«Я займалася музикою все своє життя. Закінчила школу, потім поступила у вищий навчальний заклад, де у мене була надзвичайно динамічна викладачка хорового співу. Думаю, що тоді вона побачила в мені потенціал, зрозуміла, на що я здатна, бо сказала: «я буду тебе навчати керувати хором». Вона навчала мене чотири роки»

«Я народилася в сім’ї, в якій було багато любові»

«Сім’я, в якій я росла, була прекрасною. І дитинство моє було прекрасним. Мої батьки були надзвичайно відданими своїм поглядам, своїй вірі. Батько помер молодим, а мама дожила до 91 року, її не стало всього два роки тому, але все життя вона була моєю героїнею»

«Мої батьки – моє благословення. Вони виховали мене у повній впевненості, що я можу зробити все, що завгодно за виконання певних умов. По-перше, я повинна багато працювати. По-друге, сама себе дисциплінувати. І по-третє, дуже сильно прагнути того, що я хочу досягти. Тому з самого початку я навчила себе орієнтуватись на свої цілі – була старанною ученицею та студенткою»

«В мене завжди було надзвичайно широке коло інтересів.  Наприклад, я думала, що окрім професії музиканта, зможу стати ще й лікарем. Пізніше дуже любила історію, культуру та думала: «А може стати вчителем?» Але з плином часу я зрозуміла, що моя справжня пристрасть – музика. Я б не змогла жити, якби я нею не займалася»

«Прямувати до мрії треба з дисципліною та концентрацією!»

«Молоді, з якою я спілкуюся, зазвичай раджу пробувати різні речі у житті, якщо з життєвим призначенням вони ще не визначились. Але якщо обрали якийсь напрямок, починайте серйозно працювати. Знайдіть спеціаліста, профі у сфері, що вас зацікавила. Проводьте з ним час. Може виявитися, що вам подобається ця сфера, а може й навпаки. Але прямувати до мрії треба з дисципліною та концентрацією! Знайдіть тих, хто живе такою ж мрією, знаходьтеся поруч з ними. І в такій ситуації ви зрозумієте, чого хочете насправді»

«Я спостерігаю цікаві речі: іноді інформація, що подається, однакова, а наслідки різні. І залежать від того, хто її викладає: хтось вміє надихати, а хтось не вміє. І я б дуже хотіла написати книгу про те, як надихати людей»

«Що б не говорили про освітні системи, я впевнена: будь-яка система ефективна настільки, наскільки ефективні люди, що в ній працюють. Навіть та система, яку потрібно змінювати, має якісь гарні складові. Я думаю, що треба розуміти, які саме складові треба змінювати. І в першу чергу треба змінити бачення самої системи. В цілому система освіти зараз побудована на тому, що важливим є погляд викладача. Але я абсолютно впевнена,  що задля успіху системи освіти в її центрі має стояти дитина. Головна відповідальність вчителя – вміння розпізнати, як учень може чомусь навчитися, а не заповнювати 250 форм, щоб зберегти свою посаду. Ми повинні насамперед зрозуміти точку зору дитини: що для дитини є навчання, що важливе, що таке життя взагалі. Сучасна система освіти одержима інформацією, тестуванням, але є геніальні люди, які колись провалили тестування. Якщо ми оцінюємо успішність людини по її здатності складати тести, то ми втрачаємо кращих. Треба змінити бачення – поставити дитину в центрі системи освіти!»

«Будь-яка система ефективна настільки, наскільки ефективні люди, що в ній працюють»

«Коли ми поділяємо людей на талановитих, дуже талановитих, трішки талановитих або зовсім не талановитих, ми їх сегментуємо. Коли відбувається розділення людей, це не приносить користі суспільству. Коли ми вчимо дитину мріяти, напружено працювати, заглиблюватись в себе, щоб віднайти здібності, внутрішню самодисципліну, ми надаємо дітям те підґрунтя, від якого вони зможуть відштовхнутися й злетіти!»

«Існує два види дисципліни. Зовнішня дисципліна нав’язується викладачем, батьками або кимось ззовні. Вчителі можуть кричати, плескати в долоні – все, що завгодно. Звичайно, можна досягти результатів. Але то буде короткостроковий результат, і потім кричати потрібно знову. Але є ще й внутрішня самодисципліна, на якій я фокусуюся. Саме вона буде результативною впродовж всього життя. Тому я чекаю, чекаю, чекаю, а потім говорю: «Чим швидше ви заспокоїтесь, тим швидше ми закінчимо». Якщо поєднати самодисципліну, віру в свої сили, чітко сформовані цілі, то саме це і є формулою успіху»

«Успіх – це коли ти зумів розібратися в собі»

«Успіх – це коли ти зумів розібратися в собі, зрозуміти для чого ти прийшов в цей світ та робиш саме це. Для мене це мій найбільший успіх. Під час занять з дітьми в мені живе та моя частина, яка зазвичай не включається, коли я займаюсь іншими справами. Я знаю, що саме для цього народилася. І те, що мені випав шанс працювати й займатися  цією справою, це є мій особистий успіх»

«Я майже 17 років працюю в Україні й встигла її полюбити. І Житомир мені дуже сподобався – гарне місто! Житомирянам я щиро бажаю знайти та розкрити здібності своїх дітей»

Текст записала: Оксана Давиденко
Фото: Богдан Голеня

8+

Вас це може зацікавити