Facebook icon Instagram icon

Ліки проти незгод, або одна історія про дружбу

#Місця 16 Квітень, 2020 Автор:

0

Люди люблять героїв. Історії долання перешкод та отримання бажаного стають прикладом для інших, надихають та формують наше розуміння лідерства. Всі ми створюємо свої картини життя й свої портрети героїв, проте не завжди замислюємось, над тим, що справжні лідери не тільки здобувають. Вони багато віддають без очікування отримати щось взамін. Історія створення Creative Women Space – хабу для жінок – це історія лідерок, які надихають багатьох людей на розуміння, що справжні ліки проти всіх незгод – це дружба і підтримка. Сьогодні Zhytomyr.Travel та засновниці Creative Women Space саме про це

Слава Світова
Я дуже волелюбна жінка! Люблю робити те, що хочу, бувати там, де хочу. Карантин позбавив мене свободи у якомусь сенсі, бо я стала обмеженою у просторі й часі. Не скажу, що проживати карантин просто, здавалося би, так багато часу: можна читати, проходити онлайн курси, займатися самоосвітою, сісти й написати вже ту книжку, зрештою! Але я не можу. Щодня я у буквальному сенсі змушую себе дотримуватися графіку та хвалю себе щоразу, коли вдається зробити щось: приготувати суп або салат, написати кілька робочих документів, відповісти на кілька листів, зробити переклад. Тривожність надзвичайно висока, я зазвичай, люблю мріяти, а тут навіть мріяти важко, настільки туманним видається майбутнє, настільки важко будь-що передбачити. З хорошого, я навчилася бути в моменті «тут і зараз»: зараз я розчісую волосся, і моєму волоссю добре, зараз я п’ю воду, зараз я дивлюся у вікно і бачу сороку, на підвіконні у стаканчику росте огірочок, який днями посадила моя донька. Він просто росте собі! Йому достатньо води та сонця, аби рости. Цей маленький огірочок на підвіконні став для мене символом життя, хоч як не пафосно це може звучати. Життя, зрештою, як і щастя, скаладається з дрібниць.

Життя, зрештою, як і щастя, скаладається з дрібниць

І дуже добре бути вдячним за все те хороше, що в нас є, і пам’ятати, що завжди, завжди може бути гірше. Зрештою, ми усі не на вулицях під снігом, а вдома, з рідними, у безпеці нашого власного маленького світу. А великий світ поруч. Як там писалося на тому уславленому персні Давида? «І це мине також». Я знаю, що коли закінчиться карантин, я одягну сукню, взую туфлі яскравого кольору, і у хмарці улюблених парфумів піду вулицями міста, із отакенним оберемком квітів, який я куплю собі сама, бо страшенно скучила за квітами. Аби підтримати одна одну та наших колежанок, подруг і знайомих, ми на сторінці Creative Women Space ми запустили проєкт під назвою «Креативний карантин», щодня у будні в прямі ефіри виходять блогерки, психологині, сексологині, мандрівниці, активістки та мисткині, аби поділитися лайфхаками щодо того, як проживати ці буремні дні. Ми хочемо, аби наш майданчик для спілкування та взаємопідтримки і далі жив у часи самоізоляції. «Ти не одна» – ось слоган нашого креативного карантину. Із найближчих ефірів можна буде дізнатися: як люди в пізньому середньовіччі та ранньомодерний час переживали епідемії у містах, що таке самоемпатія, як бути хорошим другом самому/самій собі, як, рятуючи світ, допомогти собі, як не втрачати відчуття комфорту та сексуальності на карантині. Долучайтеся! Ну, а ми хоч і з’їхали з провулка Михайлівського 9Б та зачинили поки двері фізичного простору на замок, з нами можна дружити на ФБ, на сторінці Creative Women Space завжди багато цікавинок. Окрім цього, ми вже готуємо смаколики на доставку в Creative Women Food та працюємо над першою книжкою в Creative Women Publishing. Відтак, склавши руки не сидимо. Наш лозунг цими днями звучить так: «Keep calm & be creative!»

Даша Непочатова
Мені подобається бути вдома. Карантин показав, наскільки сильно я скучила за домом і тепер саме час переглянути стосунки зі своїм домом та його мешканцями. Але я дуже сумую за людьми. Зазвичай я люблю спостерігати за людьми, сидячи у кав’ярні. Я сумую за їхніми «нижніми частинами» обличчя. Мені не подобаються люди в масках. І сама в масці я почуваюся, мов у хіджабі. Я скучила за різноманітними запахами людей, за мовою їхніх тіл. Через те, що мешкаю у самому центрі Києва, то намагаюся багато ходити пішки, але я йду вулицями у досить швидкому темпі, щоб ніхто не запідозрив мене в тому, що я «гуляю».  Я розпочала проводити прямі стріми зі своєї сторінки у ФБ. Роблю це щовівторка. Мала вже чотири стріми. Для мене це зовсім новий досвід й часткова відповідь на питання «Що б ти зробила, якби не боялась?». Дуже сильно боюся і камери, і прямого ефіру, але роблю. Часто відчуваю сум, який не можу пояснити чимось конкретним, але думаю, що зараз проживаю період певної внутрішньої трансформації, тому і бентежно трохи, і сумно водночас.

відчуваю сум, який не можу пояснити чимось конкретним, але думаю, що зараз проживаю період певної внутрішньої трансформації

Оксана Боровець
Мене як інтроверта соціальна ізоляція не надто обтяжує. Сучасні канали комунікації дозволяють тримати зв’язок з рідними та друзями, тому браку спілкування я не відчуваю. Звісно, напружений емоційний фон впливає на працездатність. Хоч вільного часу і стало більше, звичний робочий ритм тримати наразі не вдається. Дуже впливає інформаційний шум у соціальних мережах, власні переживання за близьких та, звісно, фізична ізоляція.
Хоча є і позитивні сторони – нарешті дійшли руки до творчості. Щодня працюю над своїм проектом IntroPhoto, у якому інтерв’ю з митцями поєднуються з портретною фотографією. Познайомитися з проектом можна за посиланням www.oksana borovets.com.  Також зараз підвищую свою експертність у сфері дизайну завдяки навчальному онлайн-курсу від CASES. А ще, аби менше гортати стрічку новин, більше читаю і, звісно, дивлюся всі ефіри нашого «Креативного карантину».

Сучасні канали комунікації дозволяють тримати зв’язок з рідними та друзями

Ірина Лісова
Мені дуже прикро й самотньо на карантині. Я звикла до активного життя, пересування та частих подорожей, про які можна почитати в моєму блозі #devochkanashare. Наприклад, цієї осені та зими я мала поїздки до Німеччини, Фінляндії, Греції та Сербії. Я все життя працюю на фрілансі, перекладаю та пишу для різних замовників, тому працювати з дому для мене не в новинку. Але через зупинення київського метро, яке було моїм основним транспортом, я замкнена у сірому житловому районі з багатоповерхівками й відірвана від звичних ландшафтів центру Києва. Нескінченні курси і опери онлайн – для мене це не працює. Я з тих, хто топить сум у серіалах та книжках. Сприймаю карантин з часткою фаталізму і просто чекаю, коли все скінчиться, включно з фарсовою забороною прогулянок у парку. Мені здається, зараз дуже важливо ділитися тим, наскільки нинішні події емоціонально складні для нас і не бути «на позитиві», якщо ви насправді так не почуваєтесь.

Ольга Васько
У першу чергу намагаюся позитивно мислити й використовувати час упродовж карантину на свою користь. Це змога побути зі своїми близькими, провести більше якісного часу зі своїми дітьми та чоловіком. У буденному житті цього часу завжди не вистачає. Це змога призупинитися та помріяти, подумати про щось нове, щось модернізувати в майбутньому. Наразі є величезна кількість онлайн уроків, курсів та іншого, щоб отримати нові знання та досвід. Тому треба ловити цей час та обертати його на свою користь. Намагаюся привчити себе до корисних звичок, щоб по закінченню карантину бути у формі та з легкістю рушати уперед.

Намагаюся привчити себе до корисних звичок, щоб по закінченню карантину бути у формі та з легкістю рушати уперед

Від редакції Всі по-різному сприймають світ й ті умови, у яких ми опиняємось. Ми не маємо бути схожі одна на одну чи думати ідентично. Проте є речі, про які кожна з нас має пам’ятати завжди: сила підтримки безмежна!

Текст: Creative Women Space
Фото з особистих архівів

0

Вас це може зацікавити