Facebook icon Instagram icon

Людмила Костриця: «Потрібно хотіти нових досягнень й бути готовими працювати до втрати пульсу»

#Люди 19 Листопад, 2020 Автор:

2+

Змагання з воркауту відбуваються в Житомирі із певною періодичністю, і ми встигли трохи звикнути до цього видовищного дійства. Проте саме цієї осені вони привернули до себе багато уваги: стався конфлікт, причиною якого було небажання суддів віддавати третє місце дівчині. Тренерка з воркауту Міла Костриця здаватись не звикла, і разом з усією командою відстояла досягнення своєї підопічної Каті Романенко. Про воркаут, дружбу та своє життя Міла та її вихованці розповіли Zhytomyr.Travel

Людмила Костриця
«Перш за все, воркаут – це пропаганда здорового способу життя. Найбільш доступний вид спорту, бо турніки і бруси є у кожному дворі, а тому можна запросто йти та виконувати конкретні вправи. Воркаут – не елементи чи змагання, а підняття фізичної форми, можливість відпочити, покращити самопочуття, тримати себе в тонусі. Просто виходиш на вулицю й займаєшся. Це твоє здоров’я, яке ти підтримуєш, виконуючи базові вправи. Підтягування на турніках, віджимання на брусах, віджимання від підлоги, прес – це також воркаут. А вже потім, коли отримуєш певну фізичну форму, досягаєш якогось рівня, відчуваєш сили, можна виконувати певні елементи. Тільки за тим приходять змагання, рекорди, фрістайл. У воркауті завжди є місце та можливість проявити й показати себе»

«воркаут – це пропаганда здорового способу життя. Найбільш доступний вид спорту, бо турніки і бруси є у кожному дворі»

Влад Сімонок
«Я знайшов інформацію зовсім випадково. Мені прислала повідомлення Ірина Станіславівна Яцик. У цьому повідомленні був пост від Людмили Миколаївни про тренування. По геолокації зрозумів, що це неподалік від мого дому. Я зателефонував до друзів, і ми вирішили разом спробувати сходити на перше тренування. Раніше я вже займався спортом – впродовж п’яти років ходив на плавання. Але це зовсім не те. У воркауті приваблює відсутність будь-яких обмежень: можна займатися будь-коли і будь-де»

Людмила Костриця
«Воркаут ніколи не був суто «жіночим» чи «чоловічим» видом спорту. Займаються всі охочі. В цілому для дівчат і хлопців заняття воркаутом не відрізняються, проте мають відмінності: у дівчат акцент на розтяжку, завдяки якій дівчина може зробити значну кількість елементів. Зараз дівчат-воркаутерок у змаганнях оцінюють нарівні з хлопцями – за тими ж самими комбінаціями елементів. У нас є така дисципліна, як стрітліфтинг: береш максимальну вагу, з якою потрібно один раз підтягнутися на турніку і на брусах. Всі займаються на одному рівні. Є дівчина, яка чіпляє 50 кг до поясу і підтягується, демонструючи той результат, на який не всі чоловіки спроможні»

Мартинюк Інна
«Воркаут подобається тому, що це командний вид спорту і улюблена справа водночас. Ти можеш тренуватися разом зі своїми друзями. У нашому колективі всі завжди один одного підтримують, тут немає такого, що ти сам за себе. Навіть коли турніки занадто хиткі, друзі готові їх тримати для тебе»

Людмила Костриця
«Коли тільки розпочиналася хвиля воркауту в Україні, то змагання значною мірою були з фрістайлу – учасники собі вигадували номери. Нині вуличний спорт все більше стає схожим на професійний, хоча тенденції до видовищності лишаються…Минулого року ми були на чемпіонаті України і у кожного учасника до 13-14 років була невеличка постановка виходу та виступу»

«У нас сильна команда. На той час, коли наша Катя пройшла на відбір на чемпіонат України, вона займалася приблизно рік. Її конкурентами були понад 200 учасників, і це вже великий показник. Перед тим ми їздили в Бровари, де Олег Кошиль зайняв третє місце на турніках, а цього року на чемпіонаті України він виборов третє місце в батлах»

«Раніше у нас був гурток в комунальному закладі позашкільної освіти еколого-натуралістичного центру Житомирської обласної ради. Я влаштувалась туди на роботу й запропонувала директорці зробити секцію оздоровчої гімнастики чи воркауту. Мене підтримали, і я почала набирати дітей: писала оголошення в соціальних мережах, ходила по площадках у пошуках молоді. В результаті дітей прийшло дуже багато – заняття проводили двічі на тиждень по дві години. На той момент у нас нічого не було, навіть майданчика. Десять кариматів ми придбали власним коштом, а згодом опублікували допис у Фейсбуці з проханням відгукнулись тих, хто може допомогти поставити площадку для тренування. Нам допомогла компанія «Світ спорт» – дали нам конструкції для невеличкої площадки»

«На початку своєї тренерської діяльності я брала програму оздоровчої гімнастики й по ній проводила заняття, а в кінці року написала навчальну програму під воркаут»

«Першим безкоштовно тренувати дітей воркауту на Польовій розпочав Максим Швець. Я сама ходила до нього навчатися і до цього часу ми підтримуємо хороші дружні відносини. А пізніше доєднався Вадим Заблотський, теж почав організовувати заходи. Я займаюсь вже впродовж шести років… Нам пощастило співпрацювати з Ахметом Кенаві, який свого часу навчав мене, а зараз тренує деяких моїх учнів. Він має величезний тренерський довід, це відкрита й щира людина»

«На початку своєї тренерської діяльності я брала програму оздоровчої гімнастики й по ній проводила заняття, а в кінці року написала навчальну програму під воркаут. Її затвердили на рівні екологічного центру. Зараз я звільнилась і не знаю, продовжують тренування по цій програмі чи новий тренер написав власну. Хотілось би, аби той гурток працював і щоб там тренувалось багато дітей, адже у справу було вкладено багато сил»

«Батьки позитивно ставляться до захоплення дітей воркаутом, а під час карантину я в Інстаграмі вела прямі ефіри для дітей, їх батьків та всіх охочих займатися. Зробила для цього окрему сторінку й три рази на тиждень виходила в ефір. Звичайно, це було безкоштовно, адже дуже кортіло людям допомогти у складний час»

Романенко Катерина
«Воркаутом займаюсь приблизно півтора року. Ходила на різноманітні гуртки, але там мені не подобалось. Коли мені було 11 років, мама в соціальній мережі Фейсбук знайшла Людмилу Миколаївну і розповіла мені. Тоді закортіло сходити до неї на заняття. Сходила і мені дуже сподобалось. Одразу сподобались заняття з по-доброму божевільною тренеркою. До цього часу займаюсь і не планую кидати»

Людмила Костриця
«Коли я починала тренувати, одразу сказала, що ми всі – одна велика команда: допомагаємо, страхуємо, виручаємо, підтримуємо. Зараз є команда «Dragons Zhytomyr», що має сторінки у мережах Інстаграм та Фейсбук»

«У Києві я потрапила в команду з воркауту SLS та продовжую займатися. Ця команда відкриває у столиці SLS Club, готові тренувати інших. У них немає обмежень по віку чи статі. До нас приходять на тренування жінки із сімейним абонементом: дитина займається у сусідньому залі, а мама тренується і відпочиває. Одна з мам приходила з дитиною, якій два місяці, разом з нею і тренувалась»

«Скиглити вміють всі. У мене була дуже складна життєва ситуація. Хоч планувала займатись наукою, не змогла продовжувати навчання і пішла на роботу, бо просто не було за що жити. Знайшла в собі сили і весь свій розпач та біль виплескувала у складних тренуваннях. Коли займалась боротьбою, мій тренер говорив: «Здатися кожен вміє, а ви спробуйте не здатися!» Саме ця фраза стала моїм девізом по життю і зараз цього навчаю дітей»

«Усе, що я сьогодні знаю і вмію, не із-за таланту. Це все плоди моєї праці та характеру. Потрібно хотіти нових досягнень й бути готовими працювати до втрати пульсу. Напевно, я просто вперта, тому мене все виходить»

«Коли я починала тренувати, одразу сказала, що ми всі – одна велика команда: допомагаємо, страхуємо, виручаємо, підтримуємо»

«Зараз я живу і працюю в Києві. Коли поїхала, звичайно, діти писали, радились. І я просто сиділа й кожному відписувала, як правильно робити ті чи інші елементи. Ми часто зустрічаємось, я приїжджаю в Житомир, вони приїздять в Київ до мене. У свій час робила все можливе, аби не їхати, залишитись в Житомирі. Тут є потенціал для розвитку. Я взагалі Житомир люблю за спокій і затишок. У столиці все навпаки»

«Задля того, щоб Житомир став топовим містом, потрібно забезпечити людей робочими місцями. Якби в Житомирі була робота, багато хто повернувся б. Я б певно сама це зробила, щоб знову створити гурток»

Текст записала Оксана Давиденко
Фото: Альона Савосіна

 

2+

Вас це може зацікавити