Facebook icon Instagram icon

Марія Зуб: «Мене мотивує бажання допомагати людям»

#Люди 10 Грудень, 2020 Автор:

1+

10 грудня – велике свято, бо саме цю дату вважають Днем прав людини, знаменуючи річницю ухвалення Загальної декларації прав людини у 1948 році. Елеонора Рузвельт назвали Декларацію «великою хартією вольності для всього людства». У цей день ми спілкувались з Марією Зуб, поліцейською сектору реагування на факт вчинення домашнього насильства управління патрульної поліції у Житомирській області

«Працювати в поліції мене мотивує бажання допомагати людям. Мені з самого дитинства це подобалося. І зараз я хочу допомагати. Всім людям, самим різним. Не так давно я жила за кордоном, і коли повернулась, прийняла рішення йти працювати в поліцію. Це було не спонтанне, а виважене рішення, яке ми обговорювали родиною. Всі розуміли, на що йдемо. І за два роки служби, попри різні ситуації, я не пожалкувала жодного разу»

«Перші враження від роботи виявились неочікуваними і не зовсім приємними. Добові наряди – це складно. Пам’ятаю свій перший день: надійшло одразу вісім викликів, всі чимось схожі між собою. Нетверезі чоловіки ображають, принижують або б’ють дружин. Проте така моя робота, а свою роботу потрібно любити, якщо ти її обираєш. Я від служби отримую задоволення. Мені подобається знаходити виходи зі складних ситуацій, коли в результаті роботи на виклику у сім’ї наступає мир або людина відчуває себе у безпеці. Принаймні якщо людина хоч виговориться й отримає пораду – це вже добре»

«Після першого року служби у патрульній поліції отримала пропозицію: запропонували переведення в спеціальний підрозділ по боротьбі з насильством «Поліна». Я давно чула про такі підрозділи, але вони були лише у великих містах. В Житомирі його тоді лише починали формувати. Одразу написала рапорт і вже рік займаюсь протидією домашньому насильству»

«Пам’ятаю свій перший день: надійшло одразу вісім викликів, всі чимось схожі між собою»

«Моя сім’я, мої друзі – моє багатство. Вони завжди поруч і у важку, і у добру хвилину. За мене вдома спочатку всі переживали, розуміли, що працювати буду добовими змінами. Насправді ти не знаєш, якою буде зміна. Вночі всі відпочивають, а у нас може бути що завгодно. Та і виклики бувають дуже різні. Одного разу чоловік напідпитку назвав свою дружину зміюкою. А у цій родині взагалі неприйнятними були будь-які образи, навіть грубих слів люди одне одному не говорили. І дружина почувалася настільки скривдженою, що викликала поліцію. Коли я запитала: «Невже ви викликали поліцію лише тому що вас чоловік обізвав?». Вона відповіла, що за 30 років спільного життя це вперше. У порівнянні з іншими випадками цей може видаватись дивним, проте у родині все залежить від поваги, від самоповаги»

«Мій син мною пишається. При кожній зустрічі зі своїми маленькими друзями він з гордістю розповідає, що мама працює в поліції. І вдячна чоловікові, від якого ніколи не чула невдоволення. Він мене підтримує»

«Люблю спорт. Ми всі маємо дбати про своє тіло, ому моє хобі  – це спорт. У вільний від служби час я проводжу тренування з пілатесу. Дуже надихаюсь цим. А ще за найменшої можливості люблю подорожувати. Мені подобаються тури вихідного дня, за кордоном подобається бувати. В Житомирі також є прекрасні місця для відпочинку. Особисто я люблю парк Гагаріна. Ходити по мосту, дихати на повні груди і мріяти – це ж неймовірна насолода»

«Ідеальне життя поліцейського – це коли ти просто висипаєшся. Звичайно, хочеться мати гідну зарплату, але на разі я думаю, що в першу чергу потрібний нормальний відпочинок»

«Ідеальне життя поліцейського – це коли ти просто висипаєшся»

«Тему насильства не можна замовчувати, бо мовчання призводить до страшних наслідків. Я намагаюсь говорити про це. Ми маємо говорити. Моя публічність – це можливість надавати людям правдиву інформацію. Для мене важливо, щоб мої промови, мої дії мали вплив, допомагали розв’язувати проблеми. Нехай то хоч невеликий позитивний зсув, але… Може у мене і не завжди виходить, але я вчуся»

«Чоловіки-колеги гостро реагують на домашнє насилля, особливо коли бачать побої у жінок. Проводять роз’яснювальну роботу, і я бачу, що дивитись на це їм боляче. Жіноча солідарність – це коли не говорять «сама винна, що так сталося», коли вислухають, зрозуміють, увійдуть в ситуацію. Іноді буває достатньо просто людину вислухати»

«Я вразлива перед людьми похилого віку і перед маленькими дітьми. Колись навіть плакала на виклику. Важко бачити очі дітей, яких нам доводиться забирати від батьків, котрі стають небезпечними. На одному з викликів до мене підійшов маленький хлопчик і сказав: «Тьотя, пообіцяйте мені, що я не буду їсти шкарлупки від картоплі». І все, мене накрило…»

«Краса для мене – це коли людина наповнена зсередини, коли говорить правду, коли вона є щирою. Такі люди для мене красиві!»

«Дітей змалечку треба навчати любові. Ні покарання, ні погрози, ні тиск не зроблять дитину щасливою. Тому треба просто любити і давати чітке розуміння, що таке добре, а що погано. І показувати це дитині мають батьки»

«Змалечку дітей треба навчати любові»

«Ідеальні новорічні свята, особливо у 2021 році, коли ти вже перехворіла на коронавірус, у тебе є антитіла, – це коли всі здорові, з хорошим настроєм, дарують один одному подарунки і зустрічаються за щедрим новорічним столом. А ще щиро зичать одне одному добрі побажання. Нехай у всіх будуть ідеальні свята»

Текст записала Оксана Давиденко
Фото: Альона Савосіна

1+

Вас це може зацікавити