Йому лише 25 років, він звичайний хлопчина із типового українського села. Але за плечима у нього є досвід, якого б краще не було: досвід, здобутий на війні. Капітан Збройних Сил України Микола Силін розповідає про своє дитинство та погляди на життя.
«Що про себе розказати? Народився в Рівненській області Корецький район, село Копитів. Ріс в звичайній селянській сім’ї: тато фермер, мама фельдшер в сільському пункті».
«Виріс в селі. Так, звичайно доводилось працювати. Але я зовсім не жалкую, що дитинство в селі пройшло».
Звичайно доводилось працювати. Але я зовсім не жалкую, що дитинство в селі пройшло
«Я бездоганним сином не був. Хотілось техніку своїми руками зробити. Ми купили старенький такий мотоцикл. Тиждень його лагодили, два дні їздили, а потім він знову ламався. Ну, і батько за те сварив, що пізно додому вертався. Ніч у гаражі проводили, ремонтували».
«Якщо не було роботи (хоч зазвичай допомагав батькам), в свій вільний час або купалися в озері, або в ліс ходили. Зимою теж ходили в ліс. Лижі, я пам’ятаю, ще дід мені старі з дубових дощок виточив, на них і катались. Цікаво було». (Посміхається)
Лижі ще дід мені старі з дубових дощок виточив
«Мене батьки від навчання не відривали, бо хотіли, щоб я був освіченою людиною. В школі я непогано вчився, з високими оцінками навчання закінчив. Математика мені подобалась, геометрію я дуже любив та географію».
«Сім’я у нас не військова. Тільки далекі родичі були військові, але мені дуже професія подобалась. Я з дитинства захопився ідеєю стати військовим. Вони ж всі великі, красиві, я під ці критерії підходив. (Посміхається) Тато мою ідею схвалив».
«Закінчував академію у Львові, зразу після школи поступив. А потім попав за розподілом сюди, в Житомир».
Мені Житомир подобається. Затишне місто
«Мені Житомир подобається. Затишне місто. Раніше я жив на Корбутівці. У нас роботи багато було, а після роботи ми постійно в гідропарк виходили: плавали, купались, у волейбол грали».
«Я на Водохреще купаюсь. Але яка зима була в 2013-2014 році… (Замислюється) Та ще повноцінно цілу зиму в Житомирі й не проводив».
«Ні, дружини в мене ще немає. (Сміється) Мої колеги, люди старші, кажуть, що без дружини важко, бо підтримки не вистачає».
«Дружина має бути вірною і хазяйновитою. Кажуть, що хлопці хочуть, щоб дружина була схожою на матір. І я б хотів». (Посміхається)
Фото: Сергій Григорчук
Записала: Оксана Давиденко