Facebook icon Instagram icon

Олександра Мартиненко: «Книга – це окремий світ, у якому можна абстрагуватися»

#Люди 16 Лютий, 2021 Автор:

6+

У всіх нас є улюблена або ж пам’ятна книга. Старенька й стерта, вона може бути рідною, наче людина. Дасть пораду, втішить, і саме з нею нам тепло й затишно. Хтось смакує враження від книги наодинці, інші люблять ділитись власним сприйняттям художнього твору, закликаючи інших отримати позитивні емоції від читання. Про значення книг у власному житті та особливостями ведення книжкового блогу із Zhytomyr.Travel поділилась Олександра Мартиненко, затята читачка й щира літературознавиця-аматорка

«Любов до читання у мене була все життя. У дитинстві мені активно читали батьки, а уже у п’ять років я навчилася читати самостійно. Найпершими моїми книгами були ілюстровані казки, вони й досі збереглися у мене. Особливе враження справила книга «Чарівник з країни Оз», я зачитувалась нею постійно, і книга стала для мене настільною. На мій дев’ятий день народження мені подарували «Книгу рекордів Гіннеса», я її обожнювала. Також полюбляла енциклопедії, завдяки яким можна було дізнатися багато виняткових фактів. Мені подобалося аналізувати прочитане, саме тому мала велику кількість енциклопедій про природу, історію»

«У дитинстві мені активно читали батьки, а уже у п’ять років я навчилася читати самостійно»

«У класі п’ятому я вперше прочитала «Гаррі Поттера», до того ж першу і другу книгу всього за один день, тоді ж я і полюбила цю історію настільки сильно, що навіть зараз збираю собі в колекцію книжки і усе пов’язане з цим великим магічним світом. А ще у цей час познайомилася із твором Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки», і ця книга започаткувала мою любов до української літератури»

«Я люблю читати все, але є й улюблені автори. Одним з них – Стівен Кінг, зокрема такі твори, як «11/22/63», «Країна розваг», «Зелена миля», «Кладовище домашніх тварин», «Сяйво». Обожнюю книги Дена Брауна: «Янголи і демони», «Інферно», «Код да Вінчі». Подобається Ніл Гейман, його «Добрі передвісники», «Кароліна». Дуже часто перечитую романтичні книги Джоджо Мойєс, у мене колекція майже всіх її творів. Коли я вступила до університету, почала читати багато економічної та психологічної літератури. На першому курсі я придбала книгу Ха Юн Чанг «Економіка: інструкція з використання», у ній в мене є багато приміточок і закладочок. Я перечитую її уже не перший рік, завдяки цій книзі розуміти економіку як науку стає набагато легше»

«Книги для мене – не лише джерело знань. За допомогою літературних творів можна проаналізувати певні події, які відбуваються в житті, зробити для себе важливі висновки. Книга – це окремий світ у якому можна абстрагуватися від усіх проблем, які є у тебе в зовнішньому світі, забути про справи і насолоджуватися»

«Я люблю перечитувати книжки. Наприклад, перед Різдвом читаю «Гаррі Поттера» – у перших книгах дуже приємна новорічна атмосфера. Коли перечитуєш книгу, помічаєш деталі, які не запримітила раніше. Я читаю не лише українською, а й англійською чи російською. Твір в оригіналі завжди дає можливість знайти щось нове для себе. Часто перечитую твори Михайла Булгакова, Нікколо Макіавеллі, Патріка Зюскінда, Рея Бредбері, Франца Кафки, Альберта Камю. Не люблю перечитувати лише детективи, бо уже знаю розв’язку – «хто вбивця?», або ж «хто крадій?». Проте, іноді можу перечитати Шерлока Холмса, адже це класика»

«Я взагалі не читаю електронні книги – не подобається. Я люблю взяти книгу до рук, відчувати її палітурку, її запах. Друкованою книгою можна насолоджуватися, переглядаючи гарне оформлення – ілюстрації, робити відмітки, підкреслювати важливу інформацію»

«Якщо книга дуже цікава, можу не відриватись й читати весь вечір. А потім залишиться «післясмак», коли я декілька днів аналізуватиму її. Іноді можу читати декілька книг підряд, але найчастіше намагаюся прочитати книгу за один день, бо дуже нетерпляча – хочу дізнатися чим усе закінчиться. Я веду підрахунок книг, які прочитала, у мене є список, де я вказую назву книги, автора, свої враження і оцінюю її по п’ятибальній системі»

«Книги для мене – не лише джерело знань. За допомогою літературних творів можна проаналізувати певні події, які відбуваються в житті, зробити для себе важливі висновки»

«Дуже позитивно ставлюся до екранізації творів. Багато людей спочатку дивляться фільм, а потім читають книгу. У мене так було із книгою Енді Вейра «Марсіанин», коли переглянувши фільм, я одразу ж придбала книгу. Цікаво порівнювати думку автора і сприйняття режисера. Мені дуже подобається екранізація «Портрета Доріана Грея» Оскара Уайльда, вона відповідає тому, що уявляла собі, читаючи книгу. Багато залежить від режисера, від його розуміння й сприйняття. Іноді фільм може бути цікавим, але якщо режисер «пробігся по книзі», екранізація буде провальна»

«Колись почала вести книжкову сторінку. Я активно викладала велику кількість рецензій, у яких розповідала читачам про те, сподобалася мені книга чи ні, чому саме так. Також я публікувала багато постів з книжковими челенджами: колись дуже популярним було складати книги, як райдугу, розповідати про свої найулюбленіші книги певного жанру, або ж викладати їх в алфавітному порядку. Загалом, книжковий інстаграм – це дуже цікава сфера й трішки непередбачувана, адже завжди з’являється щось нове»

«Ще до свого приходу в книжковий інстаграм я слідкувала за іншими блогерами, тому й знала, як необхідно спілкуватися з аудиторією, підтримувати з нею зв’язок, які необхідно знімати сторіз, правильно робити фото. Я не втрачала запалу, тому що розуміла: вони змогли, і я зможу. І так вийшло, що через декілька місяців я змогла наблизитися до їх рівня,мої думку також почали цінувати»

«У нас було своє ком’юніті – книжкові клуби, які займалися розвитком книжкового інстаграму в Україні. Ми ділилися своїми враженнями від творів, брали участь у челенджах, викладали креативні фотографії конкретної тематики, що символізували книгу, або автора. У нас був книжковий обмін у процесі якого ми дарували один одному книги. За чотири роки існування блогу я опублікувала приблизно 1500 дописів про книги, 300 постів у яких йшлося про челенджи і ще 200 – це були мої розповіді про серіали й фільми. У блозі було 4500 однодумців. Насправді я не гналась за кількістю, а саме за якістю. Я активно писала про фантастику, антиутопію, економічну та психологічну літературу, робила спеціальні підбірки книг певного жанру або ж тематики. Люди дізнавалися мою думку щодо великої кількості книжок»

«Чому я почала вести блог з рецензіями? Хотіла донести людям, що читати – це круто і важливо, що завдяки читанню розширюється світогляд, ти збагачуєш мову – вивчаєш нові слова. Я щодня публікувала дописи і оформлювала сторіз. Це хобі приносило мені задоволення, я з радістю спілкувалася з підписниками, обмінювалася з ними думками щодо книжок, фільмів, серіалів. Було дуже приємно отримувати від них активний фідбек – люди писали власні рецензії, що дуже надихало»

«Чому я почала вести блог з рецензіями? Хотіла донести людям, що читати – це круто і важливо»

«Мій перший допис був присвячений книзі «Парфумер» Патріка Зюскінда. Коли отримала список літератури для 11 класу, вирішила прочитати цю книгу. Вона мені настільки сподобалася, що саме з неї я розпочала вести блог. Зворотного зв’язку від допису я майже не отримала, адже він був першим. Проте, я нічого й не очікувала – десять лайків для мене уже були щастям. Спочатку мене підтримували друзі, вони підписувалися на профіль та взаємодіяли з дописами. Тільки з посту п’ятнадцятого з’явилася активність і прийшла аудиторія»

«У той період я активно співпрацювала з видавництвами. Вони надсилали мені книги по бартеру, для рецензій. Дуже радувало те, що вони не хотіли чути виключно позитивну думку – для них було важливо, щоб думка була об’єктивною. Якщо не сподобалось – пояснити чому, але основне завдання розповісти про неї світу, щоб люди знали про існування книги. Сьогодні в Україні видаються дуже якісні книги – креативний дизайн та відмінний переклад. Майже через рік ведення блогу вирішила спробувати написати видавництву «Vivat» з пропозицією співпраці. Згодом вони написали мені, що погоджуються, бо бачать активність на моїй сторінці і відправили мені перші дві книжки. Я була дуже щаслива, адже це був новий досвід. Зробила рецензії на ці книги і отримала схвальний відгук від видавництва. Також їм дуже сподобалися фото, які тематично і символічно відповідали книзі. Потім почала працювати з інтернет-магазином «Yakaboo» і була безмежно рада цьому, адже й подумати не могла, що це може бути можливим для маленького книжкового блогу. «На той час у них проходив «yakaboo book challenge», де щомісяця потрібно було читати книги і виконувати завдання. За найкраще виконання ми отримували книжкові подарунки»

«Я вважаю, що для книжкового інстаграму потрібна своя ідея, індивідуальний підхід, стиль. Необхідно розуміти, що ти писатимеш рецензії, які люди мають сприймати: це нариси з об’ємним, зрозумілим та цікавим текстом. Важливу роль у веденні блогу відіграє вміння фотографувати. Книгу потрібно уміти правильно зобразити, обрати цікавий ракурс, фото має бути високої якості. Важливо розуміти, що ти будеш активно спілкуватися з читачами. Не можна просто опублікувати пост і мовчати – потрібно активно ділитися своїм книжковим життям у інстасторіз. Додатково розповідала у своєму блозі про фільми та серіали. Це усе поєднувалося і виглядало дуже гармонійно»

«Бували випадки, коли аудиторія не погоджувалася з думкою, яку я висловила в дописі. Наприклад, у рецензії на книгу Стівена Кінга «Країна розваг», я написала, що вона мені дуже сподобалася, бо вона має захопливий і непередбачуваний сюжет. Люди в коментарях писали, що їм твір не сподобався. Я запитувала, що саме вплинуло на їх враження, ми активно вели діалог і дискутували на цю тему. Це цікаво, бо у всіх різні смаки, і це необхідно враховувати»

«Можливо розпочну усе спочатку… Головне, що це комусь потрібно»

«Наразі у мене так званий «стоп». Я активно розвивала свій книжковий блог протягом чотирьох років, а перестала вести його через велике навантаження – навчання і робота. Я фізично не встигаю багато читати. Якщо раніше в місяць могла прочитати 15-20 книг, то зараз місяцями не вдається читати. Необхідно перезавантаження. Можливо розпочну усе спочатку, адже досвід є, а значить можу зробити це знову. Головне, що це комусь потрібно»

Текст: Вікторія Данилюк
Фото: Альона Савосіна

6+

Вас це може зацікавити