Facebook icon Instagram icon

Олексій Глембоцький: «Автостоп – ідеальний спосіб пізнати культуру, традиції інших країн»

#Люди 26 Серпень, 2019 Автор:

7+

Хочете вірте, хочете – ні, на добру половину дня телефон «заклинило» на одній події. Фейсбук обіцяв зустріч у «Порталі» з житомирянином Олексієм Глембоцьким. Звичайно, варіантів, як прийняти це сповіщення, було кілька: йти – не йти. Команда Zhytomyr.Travel вирішила не тільки відвідати зустріч, але й записати історію Олексія. А вона доволі цікава та смілива: як наважитися покинути здобутий успіх і почати робити те, що бажаєш. Наприклад, мандрувати країнами та фотографувати побачене

«Як тільки почав займатися альпінізмом, відбулися перші мої подорожі за кордон, зокрема у Грузію, від того часу я почав «зриватися» з місця та готуватися для того, щоб піти з професії й вирушити у нові мандри. Таке рішення виникло не відразу»

«Рівно два роки тому я почав подорожувати. До цього я працював у бізнесі, у столиці мав прибуток і був відносно забезпеченою людиною. Але робота тримала і не давала поїхати у справжню подорож. На своїй роботі я почувався, як у клітці, і, досягнувши певної межі, коли вже немає до чого прагнути, вирішив усе закреслити і побачити світ»

«Зараз я щасливий професіональний безробітний, за сумісництвом стараюся фотографувати»

«після кожної подорожі повертаюся іншою людиною з новими враженнями та поглядами»

Каїр (Єгипет). Один з районів, де живуть мешканці міста

«Не шукаю постійних робіт. Довше ніж два місяці не затримуюся на одному місці. Постійна робота – це кар’єра, і тепер у мене на це немає часу. Мені необхідно подорожувати, бо після кожної подорожі повертаюся іншою людиною з новими враженнями та поглядами»

«Переважно подорожую країнами Близького Сходу та Північної Африки. Європа для мене найменш цікава на цей момент, а ці країни для нас – найближча екзотика. У подорожах вивчаю культуру і традиції, побут цих народів і заводжу нові знайомства – це завжди цікаво»

«Подорожую з невеликим 40-літровим рюкзаком, легким спальним мішком, одномісним наметом і фотоапаратом. Фотоапарат – це основна мета моїх подорожей. Без нього я би не їздив. Чому такий малий рюкзак – це допомагає в перельотах і невеликий розмір дозволяє економити на багажі та обходитися тільки ручною поклажею»

«Люблю легкість і мобільність»

«Заздалегідь виставляю певні місця на карті, які необхідно відвідати у новій для мене країні, а далі місцеві люди та нові друзі підказують багато нового і цікавого, що не знайдеш в інтернеті. У висновку, відвідуєш багато місць без планування»

«У будь-яке дослідження нових пам’яток завжди вирушаю із певним запасом води і консерви. Під час подорожей можливо не розрахувати умови і деякий час не зустрічати людей. У такому випадку мій раціон – консерва з риби та місцевий хліб»

«Під час подорожей можливо не розрахувати умови… у такому випадку мій раціон – консерва з риби та місцевий хліб»


«Мій стандартний бюджет у будь-яку країну – 100 доларів на місяць, не враховуючи віз, деяких квитків, які готую заздалегідь»

«Кордони зазвичай доводиться переходити пішки, і це часто складно, особливо, коли не вийшло зробити візу завчасно. Навіть у безвізовій країні можуть трапитися проблеми з перетином кордону. Документи раджу готувати ретельно і до подорожі, попередньо ознайомлюйтеся із правилами перетину»

«Автостоп – ідеальний спосіб пізнати культуру, традиції інших країн і народів. За день можна спіймати 10-15 машин, якщо потрібно подолати 500 км. Так ти спілкуєшся в кожному авто, що тебе підбирає, де щоразу ти розповідаєш одне й те саме, а натомість від людей дізнаєшся нове про їхні культуру, інтереси та нові місця, які вони радять мені відвідати… Так, це не швидко, але завжди цікаво»


«У дорозі місцеві завжди пригощають, коли бачать мандрівника з наплічником, це є також частиною пізнання культури через місцеву кухню»

«Зазвичай живу в палатці, готелями та хостелами не користуюся, тільки в надто аварійних ситуаціях, у містах-мільйонниках, де може бути небезпечно ставити намет і не вийшло знайти притулок у місцевих за допомогою Couchsurfing. Спочатку було страшно, однак потім дещо звик і прилаштувався. Тепер де йду, там і «падаю»

«Зазвичай живу в палатці, готелями та хостелами не користуюся»

Табір на березі океану в Марокко

«Буває, їдеш із місцевими жителями, і вони такі: «Будь нашим гостем сьогодні. Познайомлю із сім’єю – дітьми, дружиною», – і я такий: окей, я готовий. У підсумку, два дні гостював у їхньому будинку. В Ірані це взагалі нормальне діло. У кожній другій машині тобі як мінімум пропонують щось у дорогу, або завезуть, куди ти потребуєш, чи, у найкращому випадку, запросять до свого дому. Завжди також пропоную мою допомогу»

«Схожа історія була і в Марокко. Зупинив авто, жінка була за кермом, було дуже дивно, зважаючи на їхні традиції, але марокканка також запросила мене в гості, познайомила з дітьми, чоловіком, і ми чудово провели разом час»

Мешканці Марокко

«Іноді бувають складнощі з спілкуванням, бо не багато хто з місцевих жителів спілкується англійською, але мову тіла ще ніхто не скасовував. Із одним водієм, який і був якраз таким, я їхав дві години. Спочатку я казав до нього англійською, але потім зрозумів, що немає сенсу, і я перейшов на рідну. Так кожен висловлювався по-своєму, але, у підсумку, ми реготали безкінечно всю дорогу»

«Одне з моїх улюблених занять під час подорожей – ходити базарами і фотографувати тутешній колорит. Місцеві дуже люблять фотографуватися і їм не важливо, як вони вийшли на світлині й, тим паче, не просять тебе їм їх висилати. Як тільки вони бачать фотоапарат, самі кричать: «Давай, фотографуй нас!» Усі готові позувати на камеру, жінки, щоправда, менше»

«Місцеві дуже люблять фотографуватися і їм не важливо, як вони вийшли на світлині»

Мешканець Марокко

«Проблеми з фотографуванням бувають, особливо недалеко від стратегічних місць чи коли фотографуєш поліцію. Також неприємності можуть виникати в туристичних локаціях, де місцеві натомість запитають із тебе гроші після того, як ти їх сфотографував»

«Одна з найстрашніших моїх ночівель була в Тунісі. Мої найближчі друзі знають цю історію. У горах, де я зупинився, усю ніч вили гієни та був страшенний холод. Не спав до самого світанку ні хвилини і на ранок швидко тікав до людей»

Зупинка в горах Тунісу

«За два роки я «зустрів» тільки скорпіона і великого тарантула в пустелі Ірану. Це всі небезпечні тварини, які трапилися на мої очі»

«Були ситуації, коли і люди лякають, звісно. Зазвичай некомфортно залишатися вночі у мегаполісі. Майже неможливо знайти безпечне місце і поставити там намет, тому що у великих містах рівень злочинності набагато вищий. Нещодавно в Румунії не було де спати в передмісті, і я бігав по горищам у пошуках тихого місця для ночівлі. Кінець кінцем, вмостився наметом поміж гаражів. Інколи доводиться ночувати в доволі незручних, чудернацьких та інколи екстремальних умовах»

«Інколи доводиться ночувати в доволі незручних, чудернацьких та інколи екстремальних умовах»


«Нещодавно я місяць подорожував по Ірану. Про цю країну я знав мінімум, коли збирався туди їхати. Готувався серйозно до важкої поїздки. Друзі побажали, щоб я не потрапив до терористів. По факту, країна виявилася іншою. Безпечною. Між собою іранці живуть досить мирно. У мене змінилося уявлення про цю країну. Іран і його люди мене дуже вразили. У них великий потенціал. Не очікував цього. Усім раджу зібратися і відвідати це неперевершене місце із своєю історією, традиціями, поки воно не стало досить відкритим і популярним. Україна для жителів Ірану – нейтральна країна. Усмішка прям розцвітає на обличчях людей, коли розповідаєш їм про свою країну»

Тегеран, провінція Тегеран (Іран). Багатолюдні вулиці старого Тегеранського великого базару, який й донині є центром економічної діяльності

«Хліб в Ірані, наприклад, випікають тільки в маленьких сімейних пекарнях на малому камінні. Увечері всі традиційно збираються у чергах за щойно спеченими хлібом і несуть його додому. Жодних батонів, а тим паче, порізаних із супермаркету, як у нас»

«На Сході люди відразу після знайомства спілкуються як друзі. Дивишся на них, і складається враження, що вони знайомі все життя. Натомість у нас всі цінують власний простір і не хочуть допускати когось до нього. Тому поїздки автостопом я не практикую в нас»

«Не збираюся емігрувати, люблю свою країну»


«Не збираюся емігрувати, люблю свою країну, зокрема Полісся, де тільки серед наших лісів можливо знайти спокій і підзарядитися до нової пригоди. Завжди радо повертаюся сюди»

Текст: Людмила Золотюк
Фото: Марта Яроцька; із приватного архіву Олексія Глембоцького

7+

Вас це може зацікавити