Facebook icon Instagram icon

Про зіркову хворобу, перший вареник та рецепт шашлику

#Люди 23 Березень, 2017 Автор:

6+

Ален Дюкасс, Томас Келлер, Хосе Андрес… Не знаєш кухарів із світовою славою? А от кухаря ресторану «Pleasantville» Віктора Беляка знає пів-Житомира. Це не дивно: переможець кулінарного конкурсу Battle Chefs у номінації «Найкращий шеф-кухар профі», володар кубка голови Житомирської обласної адміністрації, Член Асоціації кулінарів України, заступник голови творчого об’єднання «Шеф груп» в місті Житомир, лауреат міжнародних конкурсів та володар багатьох інших нагород має багато прихильників свого кулінарного таланту. І хоч про прагнення всесвітньої слави не говорили, цікавого він розповів дуже багато

«Я житомирянин, тут народився. Мене всі питають, чому я досі в Житомирі, не уїхав в Київ чи за кордон. От як всі почнуть їхати, то що будемо робити? Це рідне місто, і реалізувати себе хочеться тут»

«Кухар – це від мами. Мама дуже смачно готує. В чотири роки зліпив свій перший вареник. Причому з чорницею, що не дуже легко. Ще й попросив, щоб мені його приготували, сам його з’їсти намагався. Ще зі школи розумів, що буду поваром. Я і в школі добре вчився, і знав, що піду у кухарі»

«Дружина гарно готує, і єдиний чоловік, для якого вона це робить, – це син, йому повезло!  Я люблю вдома готувати: і кашку синові роблю, і пюрешкі, і те, що любить дружина. У мене немає якоїсь однієї страви, яку я люблю готувати – все роблю. Десерти і солодке, борщ і бульйон. Люблю італійську кухню»

«Житомирський комерційний технікум, зараз філія КНТУ, – достатньо гарний навчальний заклад, дає сильну базу. Всі студенти звідти приходять підготовлені. Небагато зараз тих, хто правильно працює з початківцями. Для себе закінчую Полтавський національний університет торгівлі. Як член асоціації кухарів України прохожу стажування на суддю, а там потрібна вища освіта. Це для саморозвитку та особистісного зростання»

«Рік тому ми возили команду юніорів на всеукраїнський фестиваль, практично все золото там забрали. Журі були в шоці, дивувались, що ми з Житомира. І це було так приємно! Ти ж розумієш, що з Києвом починаєш тягатися! А ми такі: можемо більше!»

«По навчанню компанія дає можливості для розвитку, хоч курси досить недешеві. Тому цікаві та корисні майстер-класи ми проходимо. У нас дуже багато планів! Просто сидіти та чистити картоплю на кухні – це нудно»

«Житомиру ще є куди розвиватись, хоч людям щось нове закидати важкувато. Особливо тут чомусь взагалі бояться новинок, і дуже обережні. Але є кулінарні проекти, наприклад, «Майстер–шеф». Народ подивиться і розуміє: «Ага, це модно». Починають вже свідомо куштувати, а людина обізнана знає, за що саме платить»


«Ми хочемо проводити майстер-класи, збирати невеличкі групи. По стейкам, по грилю. Якщо ви монополіст на ринку і знаєте, що ви найкращий, починаєте розслаблятися з часом. Ми за здорову конкуренцію, вона має бути.  Якщо хороший гриль-бар відкриється, то нехай! І ми не розслаблятимемось, і буде прагнення розвиватись. До баттлів готовий, мені навіть подобається, коли нас з кимсь порівнюють»

«Те, що Житомир поруч із Києвом, це добре. Колись 50 % гостей у житомирських закладах, то були кияни. Зараз теж люди їдуть,  нещодавно була сім’я з Києва проїздом. Їм все сподобалось, і дуже дивувались: в Києві, якщо заклад гарний, він досить дорогий»

«Зіркової хвороби у мене ніколи не було. Коли людина зупиняється на тому, що про неї десь щось написали, і починається зіркова хвороба, це безглуздо. Є ті, хто на себе ярличок почепив, але рано чи пізно про тебе забудуть. Зараз ми популярні, до нас ходять. Але треба триматись на плаву, просуватись вперед, розширятись, йти далі»


«Як я відпочиваю? Готую. Якщо я хочу поїсти смачного м’яса, то роблю це сам. Ми на природу беремо мангал, казан і готуємо щось. Чи то м’ясо, чи шурпу. Шашлик давно не робимо, застаріло. Я і батьків вже так  привчив готувати»

«Рецепт від шефа? Простющий! Що любить м’ясо? Сіль, перець, цибуля, трохи олії. Беріть ошийок, можна щось не таке жирне. Хоч ошийок будь-хто може приготувати соковитим. Але є секрет: з цибулею м’ясо має пролежати годин шість, а  потім цибулю треба убрати. Елементарно. Ще можна додати сушений болгарський перець – просто бомба! Вибирайте гарне м’ясо, бо багато від сировини залежить»

«Є збірка рецептів житомирських страв, але я б не називав житомирську кухню якоюсь особливою. Полісся – грибний регіон, то котлета по-житомирськи йде з білими грибами. Іноді самі житомиряни про якусь страву вперше чують, хоч форматність та місцевий житомирський колорит звичайно потрібні!»

«Коли я йшов працювати кухарем, мені мама казала: «Для чого ти туди йдеш? Будеш тягати каструлі. Нащо воно тобі!» А зараз я стикаюсь з тим, що колосальна нестача хороших поварів. Професіонали або виїжджають кудись, або ціни скласти не можуть. Я прийшов у перший свій заклад і навіть про зарплату не питав: просто хотів працювати, чомусь навчитись. А взагалі щоб стати хорошим кухарем, треба просто любити свою роботу. Якщо ти любиш те, чим займаєшся  у будь-якій професії, все у тебе буде добре»

«У Житомира є перспективи. Ми хочемо жити в гарному місті, треба просто це організовувати.  Я роблю те, що в моїх силах. Так і кожному це треба робити на своєму місці, і тоді будуть перспективи»

Фото: Сергій Григорчук

Записала: Оксана Давиденко

6+

Вас це може зацікавити