Facebook icon Instagram icon

Прогулянки, як у дитинстві. Фоторепортаж

#Місця 13 Червень, 2020 Автор:

1+

Ураз здалося навесні цьогоріч, що планета наче сповільнила своє обертання… І ми всі відчули, що таке обмеження в русі, а значить – у планах, мріях. Під час карантину багатьом із нас довелося ретельно планувати «вихід у люди». Утім, ще так-сяк зберігається шанс відчути цінність моменту й життя – прогулянки до природи. Матеріал нашого юного фотокореспондента Дениски Трохимчука допоможе дорослим згадати, як це – вийти на прогулянку до природи, радіти її весняно-літнім кольорам, мелодіям… відпочити серцем і спробувати зібрати уже свій фоторепортаж. Натхнення!

«До карантину вдавалося бувати надворі частіше, звісно ж. Наприклад, у вихідні або на канікулах можна було хоч цілий день гратися з друзями у дворі! А зараз прогулянки стали значно коротшими, та й виходжу на них я рідше. Але думаю, як тільки карантин закінчиться – одразу можна буде знову зіграти у схованки!»

«Люблю фотографувати під час прогулянок. Звісно, якщо беру із собою телефон. Наприклад, на старому телефоні, який зламався, у мене зберігалася тисяча фотографій…»

«Що найбільше люблю фотографувати? Рослини і тварин. Ось попереднього разу, це було десь тиждень тому, фотографував собачку, яка спочатку лежала на асфальті, а потім підвелася і почала вити. Зізнаюсь, я трошки злякався, але фотографія таки вийшла цікава (усміхається). Якщо хочу зняти котиків, то крадуся до них вовком, підходжу навшпиньки. Але щойно натискаю кнопку, вони відразу – вжу-у-ух… (посилює сказане відповідним жестом)»

«Із квітами простіше – вони не «втікають», як котики, але тут треба зігнутись або присісти, щоб сфотографувати гарно, особливо, якщо близенько (при спробі зробити макрофото. – ред.)»

«Сашик, це мій дядько, називає мене «котячим татком». Бо я настільки люблю котиків, що наче нюхом їх чую: можу побачити їх там, де хтось інший не завжди й помітить. І в мене є мрія – коли виросту, прихистимо біленького котика. А може, й не одного. А може, ще собачку…»

«Одного разу, ще до карантину, ми із Сашиком сфотографували великого бездомного рудого пса на базарі. Щоб віддячити за позування, ми пригостили його сарделькою. Купили найдорожчу, яка була в ковбасному магазині»

«Людей майже не фотографую. Хіба що – лише своїх. Наприклад, під час однієї з прогулянок, минулого року, зробив Сашику фотосесію (усміхається). Він каже, що мені вдалося побачити його правильно. А як правильно – не пояснює. Просто радіє тим фоточкам, як дитина. Як я».

«Мій улюблений колір у природі? Ммм… Наприклад, мені подобається колір кульбабових пушинок, тобто такий білий, повітряний… Не знаю, як пояснити, чому люблю його. Просто він такий незвичайний!..»

«Ніколи не викидаю сміття на землю. Так мене рідні навчили тоді, як був маленьким. Кладу папірець або обгортку до кишені, а вдома викидаю до сміттєвого відра. Або ж шукаю на вулиці якусь урну. Думаю, не смітити – це найлегше, що ми можемо зробити, щоб зберегти природу»

Фото: Дениско Трохимчук
Текст записав Олександр Трохимчук

1+

Вас це може зацікавити