Facebook icon Instagram icon

Проторювати шляхи: житомирська гімназія Надії Овсянікової

#Люди 11 Травень, 2021 Автор:

1+

Охочі дізнатись про минуле Житомира можуть знайти багато історичних документів, мемуарів та інших матеріалів, проте уважні помітять одну особливість: про жінок, які нарівні з чоловіками працювали, творили або боролися за незалежність, згадується нечасто. Чи означає це, що не було в історії видатних жінок? Звичайно, ні! Просто довгий час історію писали чоловіки для чоловіків…Серед історичних постатей було достатньо сильних жінок, котрі сьогодні можуть служити для нас прикладом лідерства або відданості справі.. Одна з них – Надія Овсянікова

Для нас гендерна рівність, емансипація – звичне явище нашого життя. Але як давно прийшло усвідомлення правового рівноправ’я статей? Хто дав нам це розуміння? Усі права, які сьогодні видаються нам такими природними, далися жінкам зовсім не просто… Тих жінок, які активно боролись за свої права, на початку ХХ століття називали «потворами», проти них організовували кампанії, що принижували честь та гідність, намагались показати, що жіночий рух – це «збіговисько поганих дружин та горе-матерів». Вони ж продовжували вимагати виборчого права для жінок, пікетувати біля брам урядових будівель, видавати памфлети, писали законопроєкти… Зазнавали невдач, протестували, на публічних акціях… і перемагали, розуміючи, що  починати боротьбу необхідно з освіти для дівчат та жінок.

З 1860-х рроків у царській Росії під егідою Міністерства народної освіти розпочинає свій розвиток централізована мережа середніх жіночих навчальних закладів. Повний курс навчання надавався в гімназіях, більш скорочений – у прогімназіях. Офіційне становлення нового типу жіночих безстанових навчальних закладів розтягнулось на 15 років. У ті часи навіть середня школа була доступна лише для дівчат із заможних родин – в залежності від міста плата за навчання складала від 25 до 50 руб. за рік. Окрім того, у порівнянні з освітою чоловіків, жіноча мала нижчий рівень. Після завершення курсу в жіночих гімназіях освіта для дівчат фактично завершувалась. Завдяки кому жінкам вдалося добитись реалізації права на освіту у часи, коли світ здавався створеним виключно чоловіками і виключно для чоловіків? Вже тоді представниць жіночого руху було немало. Теоретикині й ті, що займаються практикою, трибунки й провокаторки з ліберальними або радикальними поглядами представниці жіночих організацій робили власний внесок у те, щоб жінка стала вільною. Однією із найпомітніших жінок-суфражисток Житомирщини була Надія Василівна Овсянікова.

Надія Овсянікова

На початку ХХ ст. середня освіта для жінок на Волині реалізовувалась у гімназіях, духовних і єпархіальних училищах. На відміну від початкової, була самостійною складовою загальної шкільної системи і розвивалась на основі законодавства, розробленого спеціально для Південно-Західного регіону. Спільними для всіх загальноосвітніх закладів були пріоритетність виховання над навчанням; проімперська спрямованість навчально-виховного процесу; жорстка контрольованість позакласного та позашкільного життя вихованок й учениць. До того ж це слугувало забезпеченню реалізації вузькоутилітарного суспільного призначення жінки і підкріплювалось недофінансуванням та дискримінацією в оплаті праці жіночого персоналу у порівнянні з іншими губерніями, чоловічими навчальними закладами й викладачами чоловічої статі. Єдиним виходом був розвиток приватних та громадських освітніх закладів. До реалізації цієї справи й долучилась Надія Овсянікова, створивши у 1901 році Житомирську жіночу гімназію.

Фото випускниць гімназії з викладачами

Надія Василівна народилась у сім’ї юриста, титулярного радника, мирового судді п’ятої дільниці Рівненського повіту Василя Васильовича Овсянікова, який закінчив Київський університет св. Володимира із дипломом дійсного студента правових наук. Після навчання він одружився і був призначений на службу у Волинську губернію спочатку на посаду присяжного повіреного, а згодом дільничного мирового судді. Мировий суд на той час був не лише органом правосуддя, але й своєрідною школою юридичної просвіти мешканців. Тому будинок Овсянікових завжди був повен відвідувачів, які зверталися до її батька не лише за юридичними консультаціями, але й просто за порадою у складних життєвих обставинах. Надія часто спостерігала за роботою батька та переймалась проблемами простих людей. Тут, окрім хорошої домашньої освіти, дівчина здобула практичні юридичні навички й знання життєвих реалій.
Після закінчення жіночої гімназії Міністерства народної освіти Надія Овсянікова отримує право викладання. Саме у ці роки Надія Василівна знайомиться із прогресивною молоддю, активно долучається до діяльності організації «Сокіл». Спочатку вона особисто брала участь в реалізації різних просвітницьких проєктів, а згодом після одруження підтримувала товариство фінансово. Логічним продовженням її громадської діяльності та участі у жіночому русі стало створення Житомирської жіночої гімназії, яка була відкрита 1 вересня 1903 року та розташовувалась в орендованому двоповерховому будинку по вулиці Малій Бердичівській.

Приміщення, де була розташована гімназія Овсянікової, по вул. Велика Бердичівська

Гімназія займала загальну площу 877 кв. м, а її утримання обходилось 25 823 руб. на рік. На початку у закладі навчалось 300 учениць із різних соціальних прошарків. Навчання було платним: батьки у підготовчому класі виплачували по 65 рублів на рік, у першому-сьомому класах – по 90, у восьмому – по 100. Такий хід був вимушеним, оскільки утримання освітньої установи коштувало багато,а всі зароблені гроші уходили на сплату оренди, опалення, освітлення та забезпечення шкільним приладдям. Працювали у навчальному закладі найкращі викладачі, а у гімназисток був особливий формений одяг – сукні бордового кольору.

Фото гімназисток з  гімназії Овсянікової

Патріархальність суспільства наклала відбиток на навчальні програми. Обов’язковими предметами були Закон Божий, російська мова і словесність, іноземні мови – французька, німецька, загальна історія та географія, арифметика, чистописання, малювання, музика, співи, танці та рукоділля. Тобто все те, що вважалось необхідним для хорошої матері та домогосподарки. За ініціативи Овсянікової були введені додаткові факультативи. Одним з них був факультативний курс з правознавства. Програма у гімназії під керівництвом Овсянікової була значно ширшою, ніж у іншій жіночій гімназії – Маріїнській, якою опікувався фонд імператриці Марії Федорівни. Після семи років навчання, дівчата могли закінчити восьмий – педагогічний клас, після якого отримували свідоцтво домашньої вчительки, яке давало право на викладання в початкових класах. Відмінниці отримували можливість вступати на вищі педагогічні жіночі курси. Однак, навіть відмінне свідоцтво не давало права дівчатам вступати в університети.


Фото гімназисток з  гімназії Овсянікової

Керівним органом гімназії була педагогічна рада, засідання якої, як правило, проводила сама Надія Овсянікова. Достатньо суворими були правила внутрішнього розпорядку та вимоги як для викладачів, так і для учнів. Це свідчить, що навіть побіжний погляд на жіночий рух того часу дає можливість зрозуміти, як багато він дав не лише самим жінкам, але й всьому суспільству. Боротьба за гендерну рівність сприяла розвитку жіночої освіти, становленню якої часто допомагала не держава, а громадянська позиція видатних людей, діячів та діячок літератури та мистецтва, інтелігенції. Саме за їх активної праці відбувається масштабне перетворення та вдосконалення системи навчальних закладів, розпочинається розбудова освітянські традиції. Надія Овсянікова – яскрава особистість, зразок втілення того, як жінки на зламі сторіч знаходили нові шляхи для самореалізації. Завдяки діяльності видатної житомирянки жіноча освіта стала ареною втілення прогресивних ідей у життя та дала можливості розвитку багатьом жінкам і дівчатам.

Від редакції Розповідь про Надію Овсянікову була підготовлена Ліліаною Журавською, переможницею конкурсу есеїв, студенткою економіко-правового відділення ВСП «Житомирський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» в рамках реалізації проєкту «Жіночі портрети лідерства», що відбувся за підтримки Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Житомирської міської ради.

Текст: Ліліана Журавська
Фото з відкритих джерел

1+

Вас це може зацікавити