Facebook icon Instagram icon

Симор Гласенко: «Житомир – це місто, де все почалося»

#Люди 3 Березень, 2017 Автор:

21+

3 березня в Україні відзначається День письменника. Хочеш дізнатись, яким є сучасний український автор? Знайомся: Симор Гласенко. Його дебютний твір – роман «Фабрика», увійшов в ТОП-10 найочікуваніших книг Форуму видавців – 2015. Думаєш, це сивочолий дядечко, що замріяно дивиться в небо, оповідаючи про Всесвіт? Насправді ні. Молодий, емоційний, енергійний та водночас серйозний. Під цим літературним псевдонімом працює Олександр Процюк, який в свої тридцять з хвостиком встиг заявити про себе як учасник житомирського КВК, автор прозових та поетичних творів. Юрист за фахом, письменник за покликанням, мешкає у столиці, але Житомир для нього – це місто, в якому все починалось

«Я прекрасно розумів, що в першу чергу потрібно комфортно почуватися в соціумі, а без відповідного рівня доходів це неможливо. Представляв, якщо після школи відразу подамся в письменники, що я  там в свої 16 років такого напишу? Я ж не Артюр Рембо, геніальних віршів в 14-16 років не складав. Тому пішов на юридичний, адже мав заробляти гроші, аби мати змогу надалі  писати»

Я не Артюр Рембо, геніальних віршів в 14-16 років не складав

«Якщо ти обираєш професію письменника, маєш розуміти, що то не прибуткова справа. Як зазвичай? Приходиш після інституту на роботу, отримуєш в кінці місяця зарплату, може з кожним роком вона збільшуватиметься, і в принципі все нормально. Але для письменника то не прокачує: ти довго і старанно виховуєш зерно, а на віддачу можеш розраховувати лише через певний період. Розумієте, для того, щоб написати дійсно вартісний твір, потрібно не один, не п’ять, можливо, і не десять років. Мені так здається… Ну ось, наприклад, усі великі письменники перед тим, як щось досягли, довго формувалися як особистості, шукали свій стиль. І я знаю багатьох, хто сьогодні повністю забезпечує себе, сім’ю літературним трудом – і це класно, круто! Мабуть, просто треба вміти чекати і, звичайно, наполегливо працювати»

«Зараз готується до видання моя нова книга, кримінальна драма. Вона в два рази більше, ніж «Фабрика», і з назвою ще не визначилися. Нині книга проходить редактуру, і маємо надію, що в травні вона буде представлена на Мистецькому арсеналі»

Треба вміти чекати і, звичайно, наполегливо працювати

«Я відношусь до тієї категорії творчих людей, які не покладаються на натхнення, бо натхнення, як жінка – примхлива: сьогодні одне в голові, завтра – інше. А в один прекрасний момент взагалі розвернеться, хлопне дверима і зникне на два роки! І що ти тоді будеш робити? Сидіти-плакати-чекати? То неправильно! Дуже приємно, коли є натхнення, ніч пролітає, а на ранок дивишся і дивуєшся: скільки всього вдалося написати! Таке буває дуже рідко. На практиці – це кропітка, іноді нудна робота»


«Письменник, який не читає, все одно, що спортсмен, який не тренується. Якось в розмові зі старшими колегами-письменниками, що мають ім’я і досвід, почув, що молоді письменники в Україні, на жаль, не читають. Але то вони так кажуть! Я їм не вірю, бо так вже склалося: молодше покоління завжди отримує по шапці від старшого. Ми завжди не такі, що б не робили. Завоювали б другий Всесвіт – все одно були б не такі (Сміється). Але читають, однозначно!»

Зараз пішов такий мейнстрім: за рік прочитати 2000 книжок!

«Думаю важливіше навіть перечитувати, а не читати! Зараз пішов такий мейнстрім: за рік прочитати 2000 книжок! Я можу і 3000 прочитати! А у когось спитайте, про що хоча б одна книжка, сумніваюся, що відповість. Тому важливо і читати, і перечитувати. Я люблю читати у тому жанрі, в якому на даний момент пишу, – кримінальні драми. Це дуже допомагає налаштовуватися на потрібну хвилю. А в перервах обов’язково сідаю за стару добру невмирущу класику, духовні книги, читаю поезію»


«Я фанат молодого покоління! Так і напишіть! (Всміхається) Я обожнюю цих дівчат і хлопців, вони кардинально від нас відрізняються. Від них валить такою енергією і потугою, що просто сам заряджаєшся! І все у них добре: є мізки, мрії, цілі, займаються спортом, музику пишуть. Ну, й не без гріха, звичайно. Але на те вона і молодість! Як кажуть: «Молодость дана нам для безумства…»

«Гармонія у стосунках з протилежною статтю – це справа обох! Так, ти можеш вигадати собі якийсь ідеал, сформувати своє бачення бездоганної жінки, але добрий чоловіче, не забувай, що 50% залежить від тебе! Відносини –  це гра в обоє воріт, тому все тут просто і складно водночас»

Я фанат молодого покоління!


«Джерелом енергії для людини є любов в будь-якому її прояві: чоловіка до жінки, жінки до чоловіка, до батьків, до предметів мистецтва, до будь-кого! Різниці немає. Я говорю саме про відчуття, почуття. Я теж не можу його розшифрувати, словами передати, але всі розуміємо, про що говоримо»

«Свій перший сценарій написав до документального фільму, а зараз працюю над своїм серіалом. Російський ринок закрився, в Україні виникла гостра потреба у власному контенті. Організовується багато пічінгів на каналах і продакшанах, шукають ідеї. Я свою запропонував, сподобалась. Не хочу поки відкривати усі карти. Скажу лише одне: це буде багатосерійна кримінальна драма про сім’ю, про відносини між батьками і дітьми»

Джерелом енергії для людини є любов в будь-якому її прояві

З Житомиром пов’язано багато видатних імен… Нам є чим пишатися!

«Житомир для мене – це місто, де все почалося. Звісно, хотілось б, щоб воно більше розвивалося… Тішить, що з Житомиром пов’язано багато видатних імен. Пройдись по вулицям, поглянь на пам’ятки. А сучасні постаті! Та же «Друга ріка», що барабанить на всю Європу, «Орея», а «Девчонки из Житомира»! Нам є чим пишатися!»

Фото: Сергій Григорчук
Текст: Катерина Домс

21+

Вас це може зацікавити