Facebook icon Instagram icon

«Спірна територія»: мистецький політ у реальному часі

#Місця 22 Грудень, 2021 Автор:

0

Культурологиня Роз Лі Ґолдберґ, яка написала авторитетну історію мистецтва перформансу, наводить докази існування цього творчого інструменту ще за доби Відродження. Час відшліфував методи чи техніку, проте за собою перформанс закріпив такі складові, як відкритий творчий простір, вільний мистецький політ, єднання майстерності та імпровізації. Чи доводилось вам відчути смак такого дійства, де автори й глядачі комунікують у режимі реального часу?  Гостям фестивалю Ars Teteriv Stage пощастило: колаборація Ольги Кебас, Сергія Дишлевого та Сергія Вілки, що поєднала сучасну хореографію, музику й віджеїнг у перформанс під назвою «Спірна територія», залишила глядачам простір для рефлексій. З нами автори дійства поділились думками про свою роботу, мистецтво та майбутнє фестивалю

Сергій Дишлевий, медіа-артист

«До віджеїнгу, роботи з проєкціями, графіки, й загалом того, що називають «generative art», імерсивної взаємодії з глядачами я дійшов через об’єднання музики, звуків і навичок професійного програмування, оскільки основна моя професійна діяльність пов’язана саме з розробкою програмного забезпечення. У такому вираженні, у віджеїнгу, з творчою складовою зійшлись технічна й технологічна»

«Як медіа-артист беру участь у масштабних театральних постановках, різноманітних виставах. Зокрема, працюю у частині візуального супроводу, 3D-мепінгу, інтерактивної проєкції та взаємодії з ними. У перформансі «Спірна територія» застосовані всі наявні технічні надбання та власні навички по максимуму – тут я можу розгорнутись повною мірою. Оскільки перформанс – дія, що обмежена у часі, відтак дійство має бути більш виразним та динамічним. І це навіть не обов’язково про швидкість або час. Це передусім про динаміку внутрішнього руху»

«Для мене фестиваль Ars Teteriv Stage – можливість висловити художню творчу думку технічними та технологічними засобами, підходом до створення іншого виміру, доповненої реальності за допомогою проєкції. Зараз мені як митцю не вистачає єдиної платформи чи фестивалю, який відбувався би не лише один раз на рік чи сезон. Не вистачає саме події, що могла б бути платформою для об’єднання митців різної направленості. На мою думку, Житомиру це необхідно»

Ольга Кебас, хореографка та перформерка, викладачка сучасного танцю у Коледжі хореографічного мистецтва «Київська муніципальна академія танцю ім. Сержа Лифаря», кураторка перформативних програм

«Мені завжди були цікаві нові напрямки. Театр, різні тілесні практики і стилі танцю, перформанс – все це є в моєму досвіді і складається у єдину творчу історію… В перформансі, як і у новітньому танці, важливими є присутність митця у моменті «тут і зараз», відчуття простору навколо, комунікація з глядачем як частиною цього простору і реакція на те, що відбувається. Комунікація з глядачем можлива на різних рівнях: вербальна й невербальна, емоційна, фізична, більш або менш контактна. У перформансі «Спірна територія» моя історія пластична, не фіксована. Є тема, структура перформансу, задуми щодо втілення ідей через рухи й образи. Але складається історія у цілісність безпосередньо у цьому просторі у цей момент і саме з тими глядачами, які тут знаходяться. Двох однакових перформансів бути не може»

«Я не часто буваю в Житомирі, але щоразу помічаю, як змінюється місто. І, хоч не бачила міста в цілому, бачу красиву й класну Михайлівську, яка дуже відрізняється від того району, де ми у Житомир в’їжджаємо. З’являються нові родзинки міста, однією з яких є «Навколокультурний простір». Тут прекрасна атмосфера, що надихає творити, люди відкриті й налаштовані на співтворчість, готові робити те, чого не робили раніше. Разом ми йдемо до спільних думок, ідей»

«Останнім часом замислююсь над питанням: «Чим насправді є розвиток?». Наприклад, ми бачимо, як швидко розвиваються технології. Але ці технології можуть бути використані з різними цілями, вони можуть як допомагати, так і руйнувати. Дійшла думки, що розвиток – це навичка мислити в інакший спосіб, пошуки нової точки зору, способу мислення, сприйняття. Такі події, як фестиваль Ars Teteriv Stage, налаштовують на спроби віднайти щось нове для себе, отримати нові враження, розвиватись»

Сергій Вілка, композитор, мультиінструменталіст, диригент, автор симфонічної та камерної музики

«Вже третій сезон працюю диригентом оркестру Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги і другий рік поспіль викладаю у Житомирському фаховому музичному коледжі ім. В.С. Косенка. Вирішив, що можу бути корисним у місті, поділитись тими сучасними підходами, які я отримав під час виступів за кордоном, на майстер-класах. Для мене фестивалі цікаві тим, що називають сленговим словом «двіжуха». Це завжди «фан» (прим.ред.: від англійського слова «fun» – бавитися). Такі речі потрібно робити виключно «по фану», оскільки фестивальна історія дозволяє розпакувати нашу сіру буденність, забарвити її більш яскравими кольорами. На мою думку, саме Ars Teteriv Stage може зробити це. Я бачу запит на культурні події, лишилось задовольнити цей запит, дати глядачам, слухачам мистецький продукт, і при цьому не знижувати планку тих стандартів, з якими я працюю доволі довго»

«Всі полюбляють статистику. І якщо подивитись на цифри, на те, скільки держава сьогодні вкладає у академічне мистецтво (я використовую тут це визначення як антонім до поняття «шоу-бізнес»), є над чим замислитись. Свого часу був вражений, коли у 2019 році як учасник фестивалю «Варшавська осінь» у складі одного зі збірних ансамблів побував у Вроцлаві. Наша репетиційна база знаходилась у Вроцлавській музичній академії імені Кароля Ліпінського, де за грантові кошти був побудований концертний зал. На жаль, у нас я досі не бачив нічого такого, що можна б було адекватно порівняти. Залишається наша національна забавка – «бідкатись»

«Хочеться бачити перспективу фестивалю, оскільки ті ідеї, які закладаються у його основу, актуальні, сучасні, резонують з тим, що відбувається навколо. Мені б хотілось, щоб люди розуміли, що сучасний культурний мистецький контекст набагато ширший, ніж наші певні уявлення про нього. Тому звертання до європейських, американських практик є дуже доцільним. Іноді нам здається, що ми все знаємо, у всьому найкращі й у нас все виходить. А потім дивишся: за часом років на п’ятдесят вже спізнились! Тому мені б хотілось, щоб фестиваль Ars Teteriv Stage жив і був певним стовпом авангарду у місті, який може зрушити актуальний мистецький контекст»

Довідка Фестиваль Ars Teteriv Stage є ініціативою Громадської організації «Мистецька Ліга» та втілюється за сприяння Управління культури Житомирської міської ради в межах фінансової підтримки комплексної цільової програми «Культурний простір Житомирської міської територіальної громади»

Текст: Оксана Давиденко
Фото: Альона Савосіна

 

0

Вас це може зацікавити