Facebook icon Instagram icon

Теплий січень: ТОП-5 книжок, які варто прочитати

#Місця 14 Січень, 2019 Автор:

1+

Засніжене місто та гучні свята – реалії січня. Але у книжковому світі все інакше, й ми підготували підбірку, завдяки якій ви зможете опинитись у теплих та навіть екзотичних країнах. Ці подорожі будуть кардинально відрізнятись між собою: небезпечні чи романтичні, трагічні або філософські. Задовольняючи різні літературні смаки та вподобання, автори, кожний у свій спосіб, дарують читачеві можливість отримання насолоди від якісної літератури з різних куточків світу

Дзвінка Матіяш «Дорога святого Якова»
«Дорога святого Якова не має кінця. Вона йде далі, ніж далеко»… Так розповідає авторка про Каміно-де-Сантьяґо – піший паломницький шлях довжиною завбільшки 800 км в іспанське місто Сантьяго де Компостела. Кожного року люди з усього світу долають його цілком або частково, й у кожного своя на те причина. Дорогою святого Якова, як її ще називають, йдуть віряни та атеїсти, малі й старі, здорові й ті, хто хоче стати здоровим. Паломники, філософи, естети, туристи – всі долають кілометри шляху, і кожний та кожна шукають відповіді на власні запитання. Дорога подарувала авторці багато зустрічей з різними людьми, які ділились своїми історіями. Про враження від пішої подорожі через усю Іспанію до мису Фіністерра, до Кінця Землі, Дзвінка Матіяш розповідає у книзі. Хтозна, може наступного року й ви відчуєте сили, щоб подолати цей шлях?

«Дорога святого Якова не має кінця. Вона йде далі, ніж далеко»

Шарлотте Кернер «Світлокопія»
Авторка «Світлокопії» також багато подорожувала: навчалась у Мангаймі, Канаді та в Китайській Народній Республіці. Від самого початку свого творчого шляху Шарлотте спрямовувала увагу на життя жінок, і цей роман не є виключенням. На відміну від творів, у яких авторка описує минуле – біографії жінок, події у «Світлокопії» розгортаються у недалекому майбутньому, коли люди вже навчились клонувати собі подібних. Історія матері, яка вирішує зробити свою маленьку копію, має бути з «хеппі ендом», але чомусь стається інакше. У центрі сюжету Сірі – клонована дочка головної героїні, яка повстає проти власної матері. Твір, написаний у 1999 році, оцінять любителі жанру наукової фантастики: авторка зазирнула у майбутнє – у 2008 році американські вчені сповістили світові про клонування людини. Ті, кому до вподоби глибокий психологізм, проблематика людських стосунків та цінностей, зможуть зануритись в одвічне питання «батьків і дітей». Роман, який перевели на 14 мов, екранізували та відзначили національною премією, безперечно варто прочитати.

Від самого початку свого творчого шляху авторка спрямовувала увагу на життя жінок, і цей роман не є виключенням

Вітольд Ґомбрович «Транс-Атлантік»
Культовий польський письменник так характеризує свою оповідь: «Гротескний твір, розп’ятий між минулим і майбутнім». Можливо, саме це й робить роман, написаний багато років тому, цікавим для людей, котрі живуть далеко за межами Польщі. І хоч події «Транс-Атлантику» розгортаються в Аргентині (це єдиний твір автора, у якому герої знаходяться не на польській землі), але національний колорит зберігається попри час і відстань та дає можливість автору критично поглянути на патріотизм й традиційність. Автобіографічна розповідь перетворюється на гротескний роман, а щоб читачеві «полегшити підхід» до власної творчості, Ґомбрович включає передмови, написані у 1951, 1953 та 1957 роках. Естети з витонченими літературними вподобаннями оцінять художній експеримент та стилістичну вправність метра польської літератури.

Естети з витонченими літературними вподобаннями оцінять майстерність метра польської літератури

Янн Мартель «Життя Пі»
Автор твору багато подорожував: завдяки батькам-дипломатам Ян Мартель побував у Коста-Ріці, Франції, Мексиці й Канаді, у дорослому житті – в Ірані, Туреччині та Індії. Нові враження, отримані знання, занурення у культуру інших країн – далеко не повний перелік факторів, які надихали Мартеля на письменництво. Але справжню світову популярність, а також Букерівську премію, Мартель отримує за книгу «Життя Пі», яка стає «культурним вибухом». На перший погляд історія Пісцина Молітора Пателя видається абсолютно нереальною: складно повірити, що хлопчик врятувався після шторму в Тихому океані та проплив у шлюпці до берега 227 днів поруч з бенгальським тигром, зеброю, гієною та орангутаном. Але історія не тільки про це, а й про те, що відрізняє людину від тварини, про віру та життя, про силу душі, яка дає людині залишатись людиною у найскладніших обставинах. «Треба приймати від життя те, що воно дає, і намагатися зробити з цього щось путнє», – говорить автор, і чомусь його порада видається слушною.

Ця історія про те, що відрізняє людину від тварини, про віру та життя, про силу душі

Арундаті Рой «Бог дрібниць»
За право публікації першого роману Арундаті Рой боролись вісім видавництв Британії. Букерівська премія та аванс від видавництва у півмільйона доларів, статті у британському та американському Vogue, Time, New York Times – саме таким виявився письменницький старт індійської авторки та громадської активістки. І це зовсім не випадковість! З перших рядків «Бог дрібниць» захоплює можливістю відчути Індію, таку знайому, але непередбачувану. Споконвічна кастовість та комуністичний рух, занедбана рукотворна краса та могутня природна – все це тільки фон, на якому розгортатимуться події. Роман про справедливість та людську жорстокість, про понівечені людські долі й про нестерпний біль у серці, але ще й про любов, якої бракує всім її героям. «Бог дрібниць» – абсолютно неповторний твір, який незалежно від глибини проблематики й трагізму сюжетних ліній, чомусь полишає по собі теплий посмак. Можливо, тому, що твір про Кохання…

За право пешої публікації роману «Бог дрібниць» боролись вісім видавництв Британії

Як би не розвивалась наука у сфері виробництва найсучасніших та найзручніших гаджетів, але задоволення гортати пахнючі сторінки нової книги, яка у січневій буденності дарує яскраві світи, все одно не можуть зрівнятись ні з чим.
Ці та інші книжки «Видавництва Старого Лева» чекають на вас у «Львівській Майстерні Шоколаду» за адресою: майдан Перемоги, 7.

Текст: Оксана Давиденко
Фото: Марта Яроцька

1+

Вас це може зацікавити