Facebook icon Instagram icon

Вікторія Фурман: «Свого першого пацієнта пам’ятаю й досі»

#Люди 8 Лютий, 2021 Автор:

1+

Є люди, які хронічно бояться стоматологів. Пояснити це не складно: колись технології лікування були менш дружніми до пацієнтів, а лікарі (чого гріха таїти) могли не занадто перейматись питаннями знеболення. Іноді однієї згадки вистачало на все життя, щоб потім боятися таких зустрічей як вогню. На щастя, змінюються медичні технології, а лікарі-професіонали допомагають нам дбати про своє здоров’я. Про роботу стоматолога-ортодонта нам розповіла Вікторія Фурман

«Пам’ятаю, років у десять, як всі дівчатка, я захоплювалась плетінням і вишивкою. Мама, дивлячись на мою кропітку роботу, пожартувала: «Будеш стоматологом». Напевно, тоді вперше й з’явилась думка про самореалізацію у такій важливій й кропіткій роботі. А прикладом для мене був друг нашої родини – лікар»

«Я обрала цікаву й важливу спеціалізацію – лікар-ортодонт»

«Вступати у виш було дуже складно: скажений конкурс, іспити, до яких я цілий рік готувалась, хвилювання й очікування результатів, страхи того, що не пройду по конкурсу. Вcі п’ять років студентства я тішилась навчанням, а «страшилки» про медунівер мене обійшли стороною. Головним було – вчитись старанно, але ж таким і має бути ставлення до навчання у студентів медиків»

«Я обрала цікаву й важливу спеціалізацію – лікар-ортодонт. Всі хочуть мати гарну посмішку, і люди звертаються до нас, коли хочуть вирівняти зуби, виправити прикус. Стоматологи також направляють до ортодонтів, щоб підготувати пацієнтів до протезування. Мати «правильні» зуби – не просто естетично. Це потрібно для нормального харчування і врешті решт для здоров’я загалом»

«Свого першого пацієнта пам’ятаю й досі. Це був семирічний хлопчик на ім’я Назар. З дітьми взагалі весело працювати – смішних історій вистачає. Головне – знайти правильний підхід. Раніше, коли було менше доступу до новітніх технологій, ми працювали з пластинками, які носили маленькі пацієнти, щоб вирівняти зуби. Це досить непроста процедура – щоранку надівати пластинку, знімати на час їжі. Тому діти часто губили їх, а ми слухали історії, як пластинку з’їв собака, або дідусь викинув у пічку, бо думав, що то сміття, або ж пластинка утонула у морі. Може діти й самі їх вигадували, щоб не носити, проте розповідали дуже реалістично»

«Причин порушення розвитку щелепи досить багато, часто всі вони починаються з раннього дитинства: порушення носового дихання, неправильне харчування, рання втрата молочних зубів. Також «шкідливі звички» – довготривале користування пипками, смоктання пальця у ранньому віці, прокладання язика проміж зубів тощо. Можуть бути анатомічні порушення: коротка вуздечка язика, патологія розміру зубів (мікро- або макродентія), генетичні патології та інше. Тому варто у шість-сім років, коли починається заміна молочних зубів на постійні, відвідати лікаря-ортодонта для отримання консультації. Іноді відхилення від норми можна помітити раніше, років у п’ять, просто батьки мають бути уважними. А вікових обмежень для візитів до ортодонта не існує»

«Професійні навички – найважливіше для лікаря, проте без співчуття і доброго ставлення до людей хорошого лікаря не існує»

«Чим мені подобається моя професія? Сьогодні навіть складно назвати щось одне. Мені в ній подобається все: я люблю допомагати людям, мені подобається спілкуватись з пацієнтами, обирати оптимальні способи лікування, а потім бачити результати своєї роботи – люблю бачити щасливі обличчя та здорову й гарну посмішку»

«Професійні навички – найважливіше для лікаря, проте без співчуття і доброго ставлення до людей хорошого лікаря не існує. Мені пощастило зустріти таку людину. Маючи зо років професійної діяльності, він не вигорів, не втратив любові до пацієнтів, не втратив ентузіазм в роботі. Для мене він приклад в роботі»

«Навіть якби і була можливість щось змінити в житті, я б нічого не змінювала. У мене був тривалий процес професійного зростання: я починала з асистента стоматолога, бо не мала на меті одразу після навчання починати роботу – хотіла спочатку отримати досвід. Зараз я розумію, як це правильно. Таким чином ми не робимо помилок, а значить не шкодимо людям»

«Не знаю, ким стане моя донька, коли виросте. Може й обере професію стоматолога, але про це ще зарано говорити. Поки що ми обрали професію балерини» (Сміється)

«Для мене успіх – це свобода вибору, професійність і потрібність. Я не часто замислююсь про успішність. Важливо, щоб людина відчувала себе щасливою»

«Для мене успіх – це свобода вибору, професійність і потрібність»

«Зараз я живу і працюю в Києві, проте Житомир – моє рідне місто. Він відрізняється від столиці в першу чергу своєю компактністю, а це дуже зручно, у цьому великий плюс міста. В Києві я вже звикла, але іноді сумую за своїм двором, школою, Шодуарівським парком. Повертатись з Києва не планую, проте якби так склалося, не бачу в цьому проблеми: у Житомирі для щастя все є»

Текст записала Оксана Давиденко
Фото з особистого архіву В. Фурман

1+

Вас це може зацікавити