Facebook icon Instagram icon

Віталій Гребенюк: «Музика не має подобатися. Вона має чіпляти»

#Люди 5 Вересень, 2017 Автор:

11+

Молоді, талановиті та амбіційні. Знайомтесь: житомирський гурт «My generation». Вже зовсім скоро в команди, що робить круту музику, дворічний ювілей. Про музичну тусовку та найзаповітнішу мрію розповідає фронтмен гурту Віталій Гребенюк

«У нас дуже цікава історія створення гурту. Ми усі зібралися буквально за один день. Перед цим ми з другом зробили творчий вечір в пабі. Чесно кажучи, вечір виявився не дуже вдалим: люди прийшли собі відпочити, а тут ми зі своєю авторською музикою (Всміхається). Концерт закінчився, ми розійшлися… І тут через два дні мені телефонують, кажуть, що бачили відео з нашим виступом, і хочуть запросити виступити на площі біля кінотеатру «Жовтень». При цьому додали: «Чуваче, 26 грудня ввечері маєш бути на сцені, але не один, а з гуртом». Я подзвонив одному, другому, третьому, і буквально за шість годин до концерту ми зібрали 6 пісень, а після першої ж композиції зрозуміли, що наша музика подобається глядачам»

«За шість годин до концерту ми зібрали 6 пісень, а після першої ж композиції зрозуміли, що наша музика подобається глядачам»

«В колективі нас п’ятеро: окрім мене й вокаліста, ще два гітаристи, бас-гітарист і барабанщик. Є ще шостий учасник — клавішник і композитор, але він у нас працює дистанційно»

«У групі грають люди різного фаху: один працює на водоканалі, інший на телебаченні, хтось вчителює, але всіх об’єднує одна спільна риса – любов до музики»

«Колись «My generation» був проектом, що розвиває, проте зараз він переходить в стадію заробітку. Люди, які бачать нас під час концертів, відмічають якість, запрошують виступати вже за гроші»

«В основному ми виступали на різноманітних міських заходах. Але були вже з виступами й у Львові, Бердичеві, трішки поїздили по містах України»

«Ще три роки тому я взагалі не вмів співати, а просто писав пісні»

«Ще три роки тому я взагалі не вмів співати, а просто писав пісні. І ось коли написав свій перший вдалий текст, попросив друга його виконати. Йому не вдалося заспівати ту пісню так, як її бачив я. Тоді зрозумів, що ставати до мікрофона треба самому»

«Сам я з Житомирського району, сюди приїхав навчатися. Колись у мене про власний гурт й думки не було! А вже коли вступив до університету ім. І. Франка, подався до тутешнього театру, який заснував Володимир Шинкарук. Звідти все й пішло: захотілось сцени, овацій (Всміхається). Хоч насправді співати я мріяв з дитинства, і це була моя найбажаніша дитяча мрія»

«Ми граємо альтернативну музику: вона не легка і не важка. Задача не в тому, щоб наша творчість всім була до смаку, а в тому, щоб людина в ній вбачала щось своє. Музика не повинна всім подобатися, вона має чіпляти»

«В Житомирі немає музичної сім’ї. Коли ми тільки починали, я дуже сильно захоплювався ідеєю того, як розвиваються музичні тусовки в Америці або Австралії. У них вони такі круті! Я, як наївний хлопчик, думав у нас буде так само, а потім сильно обламався. Скажу так: чомусь більшість музикантів думають лише про себе, поняття «конкуренція» сприймають буквально. Так, в музичному плані за останні п’ять років Житомир круто виріс, але відношення музикантів одне до одного, на жаль, не дуже»

«Настає такий період, й класична атмосферна музика дуже надихає»

«Останні півроку не слухаю класичну музику, але коли пишу пісні, «підсідаю» на неї. Настає такий період, а це, зазвичай, у мене відбувається восени, то класична атмосферна музика дуже надихає. Макс Ріхтер, Фабріціо Патерліні… Класика – це круто!»

«Мій кумир в музиці – вокаліст гурту «Alter Bridge» Майлс Кеннеді. Точніше він для мене навіть не кумир, а маяк, на який треба рівнятися»

«Вважаю, в нашому місті є величезні можливості для молоді. Але проблема багатьох – лінь. Ось дивлюсь на декого: нічого робити не хочуть, десь на секундочку потрапили на екран і все, пішла звізда: «Я найкраща і всьо!» Головна проблема людей – це їхня лінь! Вони чомусь думають, що в іншому місці їм буде краще. Втікають за межі Житомира, а потім розчаровані повертаються назад. Умови є і тут, було б бажання»

«Спробуємо виходити на європейський рівень. Принаймні, амбіції такі маємо»

«Ми зараз як група тільки формуємося. Звичайно, в планах у нас записати перший альбом і, якщо все буде круто, до літа будемо переводити його на англійську мову. Спробуємо виходити на європейський рівень. Принаймні, амбіції такі маємо» (Всміхається).

«В найближчий час хочемо до дворічного ювілею гурту дописати дебютний альбом, оформити його та зняти кліп, може навіть два. У всякому разі є задуми на дві роботи»

«Єдина моя мрія – щоб ось цей колектив, який зараз є, у повному складі зберігся до кінця існування гурту. Після всіх труднощів, які ми вже подолали разом, і усвідомлюючи скільки їх ще попереду, без вагань цього бажаю»

«Всі музиканти нашого колективу переконані у стовідсотковому успіху гурта. Ми не маленькі діти, й готові йти на жертви. Впевнені, що в майбутньому це все окупиться, а гурт стане відомим!»

«Житомир – особливе місто й місце, з якого все почалося!»

Текст записала: Катерина Домс
Фото: Ірина Парфенюк

11+

Вас це може зацікавити