Facebook icon Instagram icon

Віталій Ковтушенко: «Я просто практик, який знає, як передавати навички»

#Люди 16 Квітень, 2021 Автор:

2+

Не факт, що ви знаєте цього хлопця особисто, але голос його точно чули. Брендвойс мережі «Сільпо», а колись ведучий одної з популярних радіостанцій, стверджує, що голос – це чудовий інструмент. Проте для побудови ефективних комунікацій самого лише голосу замало. Сьогодні Віталій Ковтушенко – засновник клубу «OratorYClub», який єднає охочих оволодіти лайфхаками ораторського мистецтва. Ми поспілкувались про кризу й можливості, про місця, де шукають щасливий випадок, а заодно дізнались декілька секретів побудови ефективних комунікацій

«Я людина-емпат – це закладено у моїй роботі, з одного боку, і з іншого це дуже допомагає відчувати людей, їх настрій. Саме зараз відчуваю, як карантин давить на людей. І щоб там не говорили про 2021 рік – технології і все таке, але вистачить вже цього офлайну… Виходить, що рік ми прожили у нових умовах онлайн, але навіть найбагатші дядьки, які писали всюди: «Все не витрачатимемо купу грошей на офіси», – зараз думають про те, яким чином найняти спеціалістів, щоб відновлювати комунікацію… Кажуть, що продуктивність у багатьох бізнесах впала до 30%. А все через те, що люди стали «відірвані»: своєї команди не знають, не бачать успіху, у них не вмикається природна мотивація, суперництво. Ти взагалі не можеш налаштуватися на роботу, бо банально не одягаєшся, як на роботу. Ти вдома. Зранку встав, розтягнуті спортивні штани одягнув, сів у крісло і корчиш з себе віцепрезидент компанії чи комерційного директора. Але ж навіть вдома тебе відволікають: дружина ходить, собачки бігають. Тому зараз всі дуже сумують за офлайном, за живими зустрічами»

«Для мене карантин відкрив можливості, зіграв роль каталізатора»

«Для мене карантин відкрив можливості, зіграв роль каталізатора, прискорювача процесу: люди швидше прийшли до розуміння того, що на онлайні далеко не поїдеш. Нам у будь-якому випадку потрібно спілкуватися, бо ніхто не живе у вакуумі – комунікація потрібна всюди. Ця навичка вважається надпрофесійною, оскільки немає людей, який досягають вершин без опановування вмінням комунікувати…Мій клуб якраз народився у відповідь на дикий попит у соціалізації для людей. Багато хто знаходився в емоційному голодуванні, бо через карантин люди рідко бачились з колегами, друзями, рідними. Психологи з усього світу говорили, що навесні 2021 року у соціумі виросте максимальна потреба у створенні клубів за інтересами, із спільним цінностями. Я про це не читав, але виходить, що у мене ідея «вистрілила» ще минулого літа. Перший раз у клуб прийшло семеро осіб, у другий – шість, бо знайшлися люди, для яких тема комунікацій виявилась дуже важливою… Коли я відкрив свій маленький скромний клубчик, який зараз поступово переростає у більш серйозний навчальний проєкт, я про масштаб міг лише мріяти. Думав, що почну реалізовувати цей проєкт не раніше, ніж через три роки, але ми масштабуємось вже зараз. Уже зо два тижні, як повністю прописали план і зараз на стадії реклами й таргетингу»

«Я вважаю, що конкуренція – це дуже добре. На вічній гонці у природному світі й будується вся еволюція. Людський прогрес також працює виключно тоді, коли присутня конкуренція, коли виникає диференціал – різниця. Тому дуже важливо, щоб люди вступали в природну, здорову, абсолютно нормальну конкуренцію. Тоді у нас спортивні результати зростатимуть, будуть вищими певні показники по бізнесу. Через те, що лікарі конкурують один з одним, хочуть більше визнання й Нобелівську премію, у нас з’являються нові ліки. Через те, що політологи чи соціологи конкурують між собою, вони більш детально підходять до питання психології соціуму, керування. Тобто якщо люди виконуватимуть свою роботу виключно через мотивацію хорошого, доброго людського честолюбства, соціуму буде вигідно. Тому я за конкуренцію. І хоч я не люблю вискочок, ще більше мені не подобаються скромники. Я краще піду пити каву з вискочкою, ніж з десятьма скромниками»

«Острах публічних виступів у людини замішаний на «синдромі самозванця», низькій самооцінці та боязні критики. Щоб пояснити, як цього позбавитись, я завжди розповідаю про живопис. Колись усі малювали, використовуючи досвід відомих європейських шкіл. Але в одну мить з’явилися імпресіоністи, які відмовлялися вчитися і малювати згідно з класичними канонами живопису. Вони навіть пензлик у руках тримали по-іншому – дух революції. Усі критики того часу «гнали бочки» на них, а зараз картини імпресіоністів вважаються чи не найдорожчими. Тож люди не завжди знають, як правильно робити, і не завжди людина з дипломом зробить краще. Важливі мотивація і знання. Я у клубі говорю: «Ви повинні знати, що вас тренує людина, яка ніколи не була на навчанні в ораторському клубі». Тож я повний безпросвітний самозванець, якому вдалося створити дружню спільноту. Завжди говорю, що страх перед публічними виступами на другому місці серед десяти базових страхів людини. І щоб навчити не боятись виступати на публіці, дуже важливо створити атмосферу, де страх буде нівельованим або мінімізованим, а люди відчуватимуть прийняття, матимуть позитивний соціальний контакт і правильний зворотний зв’язок. Щоразу після виступів така атмосфера підсилює людей, а страх відступає»

 «Завжди говорю, що страх перед публічними виступами на другому місці серед десяти базових страхів людини»

«Я впевнений, що у 50% випадків люди збираються на клуб тому, що йдуть за оточенням, спільнотою. Не в тому сенсі, що вони шукають корисні зв’язки, хоч і це є. Важливіші дружні стосунки у людей, які відвідують один клуб. До того ж всередині спільноти нам вдається закривати певні потреби людей. І одна з них – заповнення інтелектуального вакууму. Ми можемо жити у колі найрідніших, котрих може не цікавити те, що важливо для тебе. Тому й виникає бажання бути серед людей зі спільними інтересами. А де їх знайти? Звичайно, у таких клубах»

«В дитинстві завжди був заводієм, без мене нічого не розпочиналося у дворі. Здається, тоді голос у мене був доволі писклявим, як у всіх дітей. Проте я завжди примудрявся бачити в людях лише добрі риси. Напевно, через це у мене завжди виходило знаходити спільну мову з людьми – практично ніколи ні з ким не конфліктував. І майже не бився. Взагалі вважаю, що людина не створена для бійок. Наша сила не в бійках, а у комунікації, у тому, що ми вміємо об’єднуватися, жити однією ідеєю… Наша сила – інтелект і комунікація. І чим краще буде розвинута наша мова, чим краще ми видаватимемо ідею, тим швидше змінюватиметься світ»

«На радіо потрапив у 2000 році, коли мені виповнилося 18 років. Тоді я сильно мріяв там працювати. Коли відкрилися радіостанції в Житомирі, мені здалося, що це дуже круто: ти говориш, а тебе всі слухають. Але після прослуховування мені сказали, що з таким голосом я ніколи не працюватиму на радіо. Усе погано: голос, дикція, інтонація. Впевнений, все було навіть гірше, ніж мені сказали (Сміється). Але я не здавався. Єдине, що було доступним у той час – телебачення. Мені дуже подобалася телеведуча новин Людмила Добровольська. Я почав вчитись, і повторював за нею усі новини. Вона читала, а я за нею відтворював увесь інформаційний ряд. Старався, щоб букви не випадали, став розуміти, як налаштовувати дихання, куди дівати слину, коли без перерви говориш десять хвилин. Готувався так протягом двох років і паралельно вивчив програми, які використовуються на радіо для створення реклами. І пішов працювати на радіо створювати рекламу. Оформляв, створював різні ролики, а потім паралельно розпочав сам їх начитувати. Коли вже наслухався від дикторів, у мене почало вправно виходити… На радіо пропрацював 12 років, але до того ніколи не міг уявити, що заробляти на життя буду голосом. За освітою я інженер, і жодного сертифікату не маю. Я просто практик, який знає, як передавати навички»

«На радіо пропрацював 12 років, але до того ніколи не міг уявити, що заробляти на життя буду голосом»

«Спочатку я захопився ораторським мистецтвом, а потім пішов далі – маю власний проєкт під назвою «Клуб ефективної комунікації». Це про результат, про те, як потрібно підійти до комунікації, щоб отримати, те чого прагнув…Я навчаю відчувати свободу в комунікації. Голос – це єдиний інструмент переконання й головний інструмент маніпуляції. Керівник, політик, лідер – це ті професії, де завжди, у будь-якому випадку потрібна промова. Хороша промова завжди харизматична, емоційно насичена та впевнена. Зараз усі мої персональні клієнти приходять переважно за інструментами. Якщо я розпочинав з народу, який приходив дізнатися інформацію, то зараз маю вже понад 200 годин персональних консультацій – працюю з топами»

«Людина, яка любить і вміє грати – гнучка, опановує навчання, відкрита для всього нового. Гра – це перевірки практики в безпечній атмосфері. Мозок не бачить жодної відмінності між грою й реальністю – так ми можемо пережити всі потрібні емоції і наступного разу бути готовим до подібної ситуації у реальному житті»

«Ми звикли відкладати свій досвід і звертатися до питання професійності. Отримуючи практику з певної теми, ми вже стаємо кращі за людину з вулиці. Тобто у будь-якому випадку вдасться навчити певну кількість людей. Ти своїми знаннями можеш комусь допомогти, хтось може змінить власне життя… Не страшно визнати, що чогось не знаєш – ми не зобов’язані знати все. Коли я чогось не знаю, то говорю: «Народ, вибачте. Це не моя тема»… Зараз вивчаю сучасну методологію навчання – маю розуміти, яким чином вибудовувати свою роботу, щоб учні й клієнти досягали максимального результату»

«На підготовку до одного заняття витрачаю шість-сім годин. Дуже важливо вміти зацікавити інформацією, тримати увагу аудиторії. Я зрозумів, що інформації багато, а вчителів хороших мало. Хороший учитель – це та людина, яка намагається мінімізувати бар’єри у прийнятті та вивченні нової інформації»

«Якщо вірити у потойбічний світ й переродження душі, то я б знову обрав наше місто. Житомир компактний, тут точно не відбувається нічого страшного. Мені подобаються місцеві жителі за свободу дій та самовираження. А не подобається, те як кронують дерева» (Сміється)

«Якщо вірити у потойбічний світ й переродження душі, то я б знову обрав наше місто»

«Радіо «Шансон», на якому я працював дуже довго, мені досі дороге, бо там завжди була повна свобода дій – нам не встановлювали жорстоких правил…Для мене взагалі дуже важлива власна свобода – у самовираженні, розподілі часу, просуванні. Для мене важливо виглядати так, як я хочу, працювати тоді, коли хочу і при цьому взагалі не відчувати, що пропадаю на роботі. Зараз у мене ще вищі вимоги до роботи. Залишилось та сама умова – свобода, але зараз я максимально налаштований приносити користь іншим. Коли учні пишуть, що після твоїх уроків у них все йде на краще, і таких повідомлень три-чотири на день, а напередодні Нового року у рядок «Людина року» вписують твоє ім’я, – це дорожче за будь-які гроші. Розумієш, що займаєшся справою, яка несе людям користь, а вони від того стають щасливими, вільними, у них з’являється оточення, визнання. Мої цінності – свобода, оточення, визнання»

«Хочете бути у формі – проведіть аналіз того про, що ви думаєте, говорите протягом дня. Для цього налаштуйте собі будильник, щоб кожні дві години протягом тижня дістати блокнот і написати, як ви себе зараз почуваєте. Зафіксуйте конкретний емоційний стан: ви бадьорі чи пригнічені, активні чи пасивні, хочеться творити чи тупити й спати. А тоді подивіться і подумайте, що ви робили у той момент, коли мали ці відчуття. Проаналізуйте, про що ви розмовляєте зі своїми друзями. Постарайтеся мінімізувати спілкування з тими людьми, які з вами постійно говорять про проблеми, намагайтесь оточити себе людьми, які наповнюють вас, з якими говорите про хороше. І так ви за тиждень створите карту свого емоційного стану. Усе те, що додавало вам активності та гарного настрою, постарайтеся повторювати частіше. Бути харизматичним неможливо, якщо у тебе в душі хаос, війна, ти не любиш людей, вважаєш їх поганими чи вісниками небезпеки»

«Я вірю в щасливі випадки. Потрібно просто бути у тому полі, де цей щасливий випадок може статися»

«Я вірю в щасливі випадки. Потрібно просто бути у тому полі, де цей щасливий випадок може статися. Якщо ти віриш, що вимокнеш під дощем, то бігай там, де ті дощі найчастіше йдуть»

Текст записала Оксана Давиденко
Фото: Альона Савосіна

2+

Вас це може зацікавити