Facebook icon Instagram icon

Володимир Виговський: «Впевнений, що молодь настільки ж активна, як і колись»

#Люди 26 Квітень, 2019 Автор:

0

Чи відчували ви колись, що могли зробити справу краще? Що цього разу не виклались на повну? Мабуть, у кожного з нас були такі думки. І часто проблема не в тому, що немає можливостей, а в тому, що немає бажання. Попри це є люди, які завжди намагаються творити, ніколи не зупинятися і йти до своєї цілі. Саме такою людиною є Володимир Виговський, завідувач навчальної лабораторії «Центр молодіжної політики» в Житомирському державному університеті ім. І. Франка

«Ще зі школи я був дуже активною людиною, у дев’ятому класі став чемпіоном в області по волейболу разом з командою, в якій потім став капітаном. Подобалось грати в футбол та брати участь у шкільних заходах. У 1970 році я поступив у Житомирський педагогічний інститут, зараз – ЖДУ ім. І. Франка. У цьому закладі навчалася моя сестра, мама, від них я вперше почув про все, що відбувалося в університеті… Я відразу ж попав у вир студентського життя і долучався до всіх заходів, які проводились в університеті»

«Я відразу ж попав у вир студентського життя і долучався до всіх заходів, які проводились в університеті»

«Коли закінчив навчання, проректор запропонував мені залишитися в університеті викладати та керувати заходами. Я погодився й жодного разу не пошкодував про свій вибір. Мені завжди подобалось працювати зі студентами, ділитися з ними ідеями та думками. Спочатку я викладав педагогіку, а потім дисципліни, які сам і розробляв: «Діяльність дитячих молодіжних організацій» та «Дозвіллєзнавство»

«Колись давно влітку існували «студентські будівельні загони»: студенти виїжджали на будівництво різних об’єктів. Вони могли працювати на території України та за кордоном і досить непогано заробляти. Якщо батьки студентів заробляли близько 100 гривень на місяць, то вони могли заробити 2000 гривень й більше. Кожен загін мав свого ватажка, і я з першого курсу був одним з таких ватажків. У вільний від роботи час кожен міг займатися своєю справою: наприклад, коли ми були з загонами в Магадані, то ловили червону рибу – горбушу. Я навіть навчився самостійно засолювали її. Коли повертався додому, всі знали, що з вересня по травень у мене завжди були червона ікра та риба»

«У 1980-х роках ми з Володимиром Шинкаруком, заслуженим працівником культури України, заснували фестиваль авторської пісні «Студентські струни». Спочатку фестиваль був місцевий, потім міжвишівський, а пізніше набув популярності та став міжнародним. На фестивалі змагалися різні музичні гурти,а найкращих нагороджували. Саме тут почала свої виступи відома українська рок-група «Друга ріка». Я і сам колись любив грати на гітарі, але не зі сцени, а просто в дружньому колі. Ми з Володимиром Шинкаруком, тоді ще нашим викладачем, дуже товаришували і завдяки нашому тандемі – захід проходився на найвищому рівні. До нас приїздили з Молдови, Росії, Білорусії та інших країн. На жаль, у мене немає великого бажання відновлювати цей фестиваль, бо без Володимира Федоровича це буде складно. Я розумію, що той результат, якого ми досягли, був лише завдяки нашій співпраці: я був організатором, а він ідеологом, авторитетним ведучим, який запрошував у журі відомих бардів та артистів України і цим робив певний імідж»

«В університеті потрібно відроджувати іміджеві заходи – не запозичені з інших країн проекти, не вкрадені, а власні»

«Спочатку була «Гуморина». Вона проводилась виключно 1 квітня. Коли котрийсь факультет виступав, на весь університет оголошувалось: «Сьогодні наші виступають!». І кожен хотів це побачити. На «Гуморину» кожен факультет виставляв свою команду, які змагалися між собою, а потім найкращій команді вручали нагороду «перехідну сову», яку ставили на саме видиме місце в деканаті. Пам’ятаю, в 90-х роках виступали дуже цікаві учасники, серед яких була й Марина Поплавська. Потім я організовував поїздку студентської команди «Віртуози з Житомира» до Луцька, пізніше ми виступали в Воронежі, Одесі й лише після цього ми почали називати себе командою КВН»

«У 1995 році було створено «Асоціацію КВН» в Україні, і ми стали першими її переможцями. Найперша наша команда називалася «Віртуози Житомира». З того часу, першокурсники намагалися відразу вступити до однієї з команд КВН або створити власну»

«Дякуючи КВН, я об’їздив 42 країни світу. У мене є знайомі з різних куточків Землі, з якими я й зараз підтримую тісний зв’язок. Були такі тури, які здавалися туристичними. Наприклад, ми виступали в Гамбурзі, потім їхали в Брюссель, Париж, Барселону, Монако, потім виступали в Венеції, їхали в Будапешт і знову поверталися в Україну. Усі, хто жив активним життям знайомилися між собою, бувало, що створювали сім’ї»

«З 2015 року я разом із «Асоціацією КВН України» є співзасновником арт-акцій, які проводяться на Сході України. Ми виїжджаємо та виступаємо з концертами перед мирними мешканцями, проводимо семінари, тренінги, виставки картин. До багатьох проектів я залучаю всю сім’ю, в кожного свої ролі та завдання, які ми виконуємо»

«Я формую певну групу, шукаю студентів по факультетах, яким цікаво чимось займатися, щось творити»

«Сучасна ситуація в університеті мене розчаровує: те що я бачу – це навіть не мінімум. Я впевнений, що молодь настільки ж активна, як і колись, але їх потрібно розворушити, щоб вони почали діяти. Колись панувала велика сила традицій, які ми просто передавали наступним поколінням… Щоб започаткувати щось нове, потрібно переконувати людей, і першим кроком є фестиваль «СтоЖartи», який був проведений 9 квітня в ЖДУ ім. Івана Франка. Там виступали дуже активні команди, я сподіваюся, що скоро до подібних заходів приєднуватимуться нові люди, які невдовзі стануть справжніми зірками».

«В університеті потрібно відроджувати іміджеві заходи – не запозичені з інших країн проекти, не вкрадені, а власні. Молоді потрібно долучатися до креативних проектів або створювати щось своє. Не потрібно гнатися за грішми, потрібно намагатися здобути якомога більше досвіду та запускати креативне мислення»

«Я людина, яка завжди шукає нових пригод, і тому завжди маю багато цікавих ідей. Спробую дещо відродити та створити нові заходи в університеті. Наприклад, навчальна лабораторія «Центр молодіжної політики» ініціює створення «Молодіжного центру» у студентському гуртожитку №2 ЖДУ ім. І. Франка. Відбудеться повне переобладнання, і це буде місцем для зібрання активної молоді. Вони зможуть обговорювати проекти, ділитися досвідом та розважатися. Я хочу, щоб студенти пропонували ідеї, які потім будуть втілюватися у життя»

«Я формую певну групу, шукаю студентів по факультетах, яким цікаво чимось займатися, щось творити. У свою чергу, я буду ділитися досвідом, залучати студентів в проекти, які вже реалізуються, знайомити їх із цікавими людьми. Я вірю, що в університеті є люди, які горять бажанням творити та розвиватися»

«Не скажу, що я краєзнавець, але дуже цікавлюся історією Житомира»

«Житомир мені дуже подобається. Не скажу, що я краєзнавець, але дуже цікавлюся історією Житомира. Як на мене, житомиряни обов’язково повинні знати історичні місця та видатних людей міста. Є багато об’єктів, які не «розкручені», але цікаві самі по собі. Дуже багато видатних особистостей, які мають житомирські коріння. Наприклад, Володимир Висоцький, Володимир Короленко, Святослав Ріхтер, Олександр Довженко та багато-багато інших, але про це мало хто знає і майже ніхто не говорить»

Текст записав Олег Полонський
Фото: Анастасія Липова

0

Вас це може зацікавити