Facebook icon Instagram icon

Далекий Волт Дісней, наш Житомир і українська анімація

#Події 27 Жовтень, 2017 Автор:

3+

Якщо спитати нас про спогади з дитинства, то стовідсотково кожен з нас пригадає улюблений мультик. Кумедні герої, веселі пригоди і гарна анімація – це те, що залишається в спогадах довіку. Цими днями виповнюється 90 років українській анімації – явищу, яке мало доленосний вплив і на розвиток вітчизняної кінематографії, і на наше з вами сьогодні. У витоків її стояло багато цікавих особистостей, серед яких, звичайно ж, були і житомиряни

90 років тому у молодій українській державі відчувалося піднесення – Ренесанс «наших двадцятих». Всі втомились від війни, ще не знали жахів репресій – море сподівань і сплеск емоцій. Саме в ті часи натхненні художники створили першу в Україні мультимайстерню на базі Одеської кінофабрики та випустили перший український анімаційний фільм «Солом’яний бичок», автором якого став В’ячеслав Левандовський.

Житомирянин С. Гуєцький – учень автора першого українського анімаційного фільма

 

Ескізи до анімаційного фільму «Солом’яний бичок» В. Левандовського

«Українізація», «10», «Казка про білку-хазяєчку та мишку-лиходієчку» – дивовижне втілення таланту людини, що зналася на музиці, балеті, театрі, живописі, графіці, а головне – зуміла виростити прекрасних учнів, одним з яких був житомирянин Семен Гуєцький.
Семен Гуєцький народився в Житомирі у 1902 році. Про його дитинство відомо небагато: батько був ремісником, мати – домогосподаркою. Одинадцятій дитині в сім’ї випала на долю і тяжка праця, і війна, і лихоліття, а під час громадянської війни 14-річного Семена мало не розстріляли. Дивовижне бачення краси та талант художника він розвивав у Житомирській художній профтехшколі О. Канцерова, де навчався з 1921 року. Потім до 1929 р. – Київський художній інститут, де досвідом ділились метри Ф. Кричевський, М. Бойчук, Л. Крамаренко, і робота на Київській кіностудії. Там молодий художник-мультиплікатор разом з однодумцями наполегливо вивчав найкращі досягнення тих часів, які демонстрували колеги – мультиплікатори тодішнього Союзу, та світовий досвід.

молодий художник-мультиплікатор разом з однодумцями наполегливо вивчав найкращі досягнення тих часів

Обговорення нового мультфільму провадять (зліва): Євген Горбач, Іполит Лазарчук, композитор Олександер Зноско-Боровський, Семен Гуєцький (Фото 1930-их років)

Особливо ретельно вивчали методи роботи Волта Діснея, який переможно освоював простори кіноіндустрії. Вивчали його технологічні й мистецькі здобутки та додавали свої. На початку 1930-х було створено українську мальовану анімацію «Мурзілка в Африці». Семен Гуєцький та Євген Горбач освоїли новий для наших теренів метод, яким послуговувалися в ательє Діснея. Суть його полягала в тому, що персонажа в русі пофазно малювали на прозорих аркушах целулоїду, малюнки почергово викладали на декорацію на звичайному папері і знімали. Це і полегшувало знімальний процес, і давало великі творчі можливості.
У співпраці з Євгеном Горбачем та Іполитом Лазарчуком у 1935 році Гуєцький створив анімацію «Тук-Тук і його приятель Жук», де також помітний вплив Діснея від «картинки» до деяких «ґеґів». Нещодавно на студії Довженко-Центр (Dovzhenko Centre) відреставрували анімаційний раритет, який житомиряни зможуть побачити вже 28 жовтня завдяки ініціативній групі «90 Years of Ukrainian Animation» за сприяння Довженко-Центру, студії «Укранімафільм», Сашку Даниленку та Олегові  Щербі та Івану Капітонову.

На студії Довженко-Центр відреставрували анімаційний раритет

 

Кадри з анімації  30-х років!

А у 30-ті молоді амбітні українські митці хотіли творити об’ємні й кольорові мультфільми, про що повідомлялось у 1936 році в  журналі «Радянське кіно»: «На Київській кіностудії ведеться підготовка до виробництва кольорового мультиплікату». З. Маршак згадувала: «Дуже талановиті митці, які прийшли в мультцех із художнього інституту та технікуму, завжди прагнули створити мультиплікати яскраві й оригінальні».

Кадри з анімації «Тук-Тук і його приятель Жук»

Ще одним шедевром анімації 30-х був був «Чарівний перстень» – самостійна режисерська робота Семена Гуєцького. Епічний мальований фільм, на жаль, не зберігся, нам лишилися тільки враження Бориса Крижанівського: «Це дійсно було дуже красиво зроблено. З великим смаком, без сентиментальності та надмірної стилізації. У фільмі розчищалися підходи саме до створення національних за формою мальованих кінокартин, що сягають своїм корінням у народну творчість. Але фільм «Чарівний перстень» було несправедливо оголошено проявом «українського буржуазного націоналізму» і покладено на полицю. Режисер-художник мусив піти зі студії».
Житомирянин Гуєцький прожив довге і цікаве життя. Ветеран війни, член Спілки художників СРСР майстерно створював образи, що відображали епоху. Створені ним художні полотна розійшлися по різних галереях та приватних колекціях по всьому світу, є вони й в Житомирському краєзнавчому музеї.

Картини житомирянина С. Гуєцького відтворюють  епоху

Репродукції картин С. Гуєцького: Натурщик (зліва). Аджарська жінка (справа)

Але перші анімаційні роботи Гуєцького – фундамент вітчизняної мультиплікації. І тому через 90 довгих років відчувається гордість за земляка, який стояв у першоджерел створення наших мультиків – світу дитинства, який ми проносимо через все життя.

Текст: Оксана Давиденко
Фото і відео з відкритих джерел
За матеріалами текстів А. Канівець, І. Капітонова

 

3+

Вас це може зацікавити