Facebook icon Instagram icon

Юлія Богоявленська: «Так і треба жити: добре робити те, що тобі по силам, там, де ти є»

#Люди 25 Жовтень, 2017 Автор:

5+

Сила жінки іноді виявляється у зовсім неочікуваних речах. Наприклад, у спокійній структурованій впевненості, яку вона транслює на оточення.  Пані Юлія  – сучасна ділова жінка, яка встигає робити безліч корисних речей. Звідки бере час і сили? Вона натхненна Житомиром!

«Я житомирянка, народилася в цьому місті, живу цим містом. Моя донечка – також житомирянка, їй шість років. Я живу нею та усіма проектами, які роблять наше місто кращим. Проектами давно займаюсь, ще з 1994 року і до сьогодні»

«З 1996 року я у громадському секторі. Двічі випускниця ЖДТУ: по технічній спеціальності та економічній. Працювала на виробництві, в апараті управління ПАТ «Укртелеком». Мій напрямок – нові технології, бізнес-плани та все, що з цим пов’язано: будівництво АТС, нові технології, що сприяють розвитку, будь-яке новаторство. Після захисту дисертації, яку я підготувала на виробництві, мене «переманили» в університет. Як раз щоб можна було реалізовувати проекти. Я з радістю погодилася перейти, і от вже 10 років працюю в університеті. Окрім того, що керую Центром розвитку кар’єри Житомирського державного технологічного університету, також очолюю кафедру управління персоналом та економіки праці. Я практик й новатор»

«Я житомирянка, народилася в цьому місті, живу цим містом»

«Мої цілі мені нічого не заважає втілювати. Можливо є щось, що відволікає, на що звертаєш увагу, а стосовно заважати… Ні, нічого не заважає. Те, що я жінка, не заважає досягати кар’єрного зростання, а в моїй ситуації це навіть додає шарму. Зазвичай жінки вчаться на соціально-гуманітарних напрямках, а я здобувала на технічну освіту – мені завжди подобались комп’ютери. Але ж хочеться звернути увагу тих, хто поруч: жінці потрібно, щоб було комфортно і затишно, а от все інше – індивідуально» (Посміхається)

«Зараз жінки надзвичайно активні і в соціальній, і в політичній сфері. В мене  також був досвід участі в політичних процесах: балотувалась в 2015 році. Але до всіх таких можливостей я ставлюся не більше, ніж до можливостей. Якщо на те буде воля, ці проекти будуть реалізовані. Для чогось вони даються нам в житті, для чогось нам цей досвід необхідний, і колись знадобиться. Якщо не мені, то комусь іншому. Значить, моя задача прийняти цей досвід та передати комусь іншому»

«Що потрібно Житомиру для розвитку? Потрібний інтелект!»

«Що потрібно Житомиру для розвитку? Потрібний інтелект! В Житомирі треба створювати комфортні умови, щоб молодь звідси не їхала. І це не обов’язково гроші, це можливості для саморозвитку, для життя сімей. Щоб була робота й для чоловіка, й для дружини, якісна освіта для дітей, які в подальшому матимуть можливість працевлаштування, або заснування власного бізнесу. Не заради грошей, а заради розвитку, заради нових поколінь. У нас для цього є всі ресурсні можливості, залишається докласти тільки трохи інтелектуальних намагань та зусиль»

«У нас в ЖДТУ створені всі умови для того, щоб молодь нікуди не їхала, а лишалась в Житомирі. В цьому році на «Майстерні міста» ми презентували проект «ТОП-10 причин навчатись і працювати в місті». Ми  запрошували всіх, хто бажає, до дискусії, щоб вони визначили ці умови. Спілкувались з представниками органів влади, бізнесу, громадських організацій і молоддю, запрошували брати участь у тематичному квесті, а потім висловити свою думку. Результатом стало усвідомлення, що молоді подобаються виші, які в нас є, викладачі, які в них працюють, а багато з тих, хто планує виїхати за кордон, сказали, що не виключають можливості повернутись і працювати в Україні.  Це нас надихає, хочеться  надалі укріпляти закладений фундамент, який ми створювали»

«Я чомусь завжди бачу в людях тільки хороше»


«В Житомирі є місця «для душі»: надзвичайно люблю наш парк, там ми гуляємо з донечкою. Там дивовижні дерева, які надихають!»

«Я чомусь завжди бачу в людях тільки хороше. Ті якості, які я більш за все я поціновую, – доброта й мудрість серця. Я сама бачу серцем й ціную серцем. Тому дуже відчуваю їх в інших людях. Безперечно, є момент інтуїції, але ще є досвід»

«У мене немає такої жінки, на яку я хочу бути схожою, тому що я хочу зберегти власну ідентичність. Це я прагну виховати і у своєї донечки. Вона не мусить бути на когось схожою –  вона має стати собою: бути там, де належить, і робити те, що можеш, що тобі по силам. Коли сил немає, їх варто просити. Так і треба жити: добре робити те, що тобі по силам, там, де ти є. Ми ж ніколи не знаємо, де ми будемо завтра, чи опинимось там, де були вчора»

«Чи є в мене мрія? Це не мрія, це швидше бачення того, чого б мені хотілося. Коли у людини дуже сильна мрія, то завжди знаходяться люди, можливості, для того, щоб бачення стало реальністю»

«Чи є в мене мрія? Це не мрія, це швидше бачення того, чого б мені хотілося»


«Цілі у мене є, але всі вони пов’язані з тим, що я хочу залишатися собою. Найважливіша ціль – це можливості саморозвитку і реалізація проектів. І тих, які ми почали в університеті, і в місті, і розвиток ОТГ, і «Бюджет участі». Бо я дуже люблю доводити до кінця  всі початі справи. Для мене важливо закінчувати проекти, які я починала. Не сам процес по принципу «робити, щоб робити», а щоб проекти були реалізовані. І ще я дуже хочу мати нові можливості, бо я новатор, стратег, і мені все цікаво»

«В команді мають працювати такі люди, як ти сам: близькі по духу»

Текст записала: Оксана Давиденко
Фото: Ірина Парфенюк

5+

Вас це може зацікавити