Facebook icon Instagram icon

Юлія Карпова: «Ви повинні шукати роботу для того, щоб творити, створювати»

#Люди 22 Червень, 2019 Автор:

2+

Цьогоріч Житомирський державний університет імені Івана Франка святкує ювілей – 100 років! За період існування закладу 90 000 студентів стали його випускниками, і, безсумнівно, університету є ким пишатися. Своїми спогадами про студентське життя з нами ділилася ведуча топового українського шоу «HAPPY РАНОК» на радіостанції «ХІТ FM»  Юля Карпова. З впевненістю можна сказати, що вона – гордість університету

«Я навчалася в Навчально-науковому інституті філології та журналістики за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури. Редагування освітніх видань» з 2010 по 2014 рік. Зараз працюю ведучою ранкового шоу «HAPPY РАНОК» на ХІТ FM, ведучою backstage «X-Factor», а також я викладач техніки мови й основ дубляжу»

«Усе своє життя я мріяла стати журналісткою, редакторкою або письменницею. Але одного разу, коли я їхала додому в маршрутці (на той момент я ходила в 11 клас), по радіо почула оголошення: «Якщо ти хочеш до нас на радіо, то дзвони! Приходь! У нас кастинг!». Коли я прийшла, мені дали тестові завдання, після виконання яких я почула: «Ви не медійна! Ви нам не підходите!». З того дня я раз на тиждень телефонувала на радіо і просила взяти мене на роботу. Мене «морозили», ігнорували, просили більше не дзвонити, але в цій ситуації спрацювала моя наполегливість. І вже через рік я вийшла в ефір»

«мені дали тестові завдання, після виконання яких я почула: «Ви не медійна! Ви нам не підходите!»

«Мої очікування від роботи справдилися. Коли я вступала до університету, то уже працювала ведучою новин на радіостанції «Рекорд FM». Наразі я працюю на «ХІТ FM», і вже у серпні відзначу 10 років своєї роботи на радіо»

«Запам’ятайте, ви нікому не потрібні після випуску. Не будуйте собі ніяких мрій, ніхто не чекає, коли ви отримаєте диплом. Ви повинні шукати роботу для того, щоб творити, створювати. Так, поєднувати з навчанням дуже складно, але коли ви виходите з університету хоча б з мінімальним досвідом, то це ціниться набагато вище, ніж просто те, що ви вмієте гарно навчатися»

«Ще одна порада: будьте трішки «дотошні». Пам’ятайте, що дурне питання – це незадане питання. Якщо вам реально щось цікаво, а ви недозрозуміли, недочули, то перепитайте ще раз. Це не соромно. Бо одного разу забуте, незадане питання може стати вирішальним. І ще одне: завжди відстоюйте себе, навіть, якщо ви йдете впоперек всієї групи. Майте свою думку!»

«Спогади про студентські роки? Одного разу моя староста Катя Бугайчук сказала мені: «Карпова, коли у мене з’являться діти, я хочу, щоб ти була моєю кумою». І от пройшло 7 років з того моменту, і у 2017 році я стала її кумою. А ще, пам’ятаю, як на першому курсі я перемогла у конкурсі «Студент року», за що отримала 500 гривень. Тоді, у 2010 році, це були величезні гроші, які я ще потім місяць витрачала»

на першому курсі я перемогла у конкурсі «Студент року»

«Пригадую, коли ми на 2 курсі складали екзамен з «Сучасної російської літературної мови», разом зі своєю одногрупницею я отримала четвірку, тоді ми зрозуміли, що «не витягуємо» на стипендію. І коли ми вийшли з аудиторії, то сіли на підлогу й почали гірко плакати, пізніше я зрозуміла, що це не смертельно, але саме тоді в тій ситуації мені хотілося драматизму, тому я просто ридала» (Сміється)

«Багатьох викладачів згадую з приємністю. Насамперед, це Білоус Петро Васильович, саме завдяки йому я вступала до ЖДУ імені Івана Франка. З 15 заяв, які можна було подавати, я подала тільки одну. Петро Васильович був керівником моєї наукової роботи, і ми мали прекрасні результати на обласному й всеукраїнському рівні. І вже на першому курсі з цією роботою я здобула перемогу на Міжнародній науковій конференції»

«Найбільшим страхом для нас був предмет «Українська література», який викладав Валерій Іванович Башманівський. Ми завжди писали тести за творами, які прочитали, але чомусь ніколи не могли їх нормально написати. У нього була своя особлива методика: складати тести, звертаючи увагу на різні деталі у творі. Навіть якщо ти читав твір 15 хвилин назад, то це не гарантувало правильні відповіді на усі запитання. Пригадую, у тестах до твору «Тигролови» було таке питання: «Якого кольору був камінець на руків’ї ножа, який загубив герой твору у лісі?»

«Був один викладач до якого я ходила на усі пари, хоч його дисципліна не мала ніякого відношення до філології. Це був наш «економік» Сергій Миколайович Ніколаєнко. Ну, перш за все, він мав відмінне почуття гумору, і, як мені зараз здається, я була просто закохана у викладача, тому я і моя подруга з’являлися на кожній його парі»

«Хочу згадати й про нашого куратора – Марію Володимирівну Масловську. Ми її називали – мама Марія. Разом ми влаштовували чаювання з печивом, цукерками, тортами. Воно могло тривати й півдня. Найголовніше – нам усім це дуже подобалося. А ще Білобровчик. Я дуже рада, що роки мого навчання збіглися із його викладацькою діяльність в університеті. Він з нами спілкувався на рівних й мав чудове почуття гумору. Щороку моя староста нагадує мені про його день народження, а я йому обов’язково телефоную»

«Хочу згадати й про нашого куратора – Марію Володимирівну Масловську»

«Університету до його 100-річчя я хочу побажати талановитих студентів, а студентам – веселих навчальних років»

Текст записала Вікторія Данилюк
Фото: з архіву Ю. Карпової

2+

Вас це може зацікавити