Facebook icon Instagram icon

Юлія Стахівська: «Постійно докреслюю карту «свого» Житомира»

#Люди 26 Листопад, 2018 Автор:

4+

Як усе-таки життю вдається зустрічати між собою людей. Ми з приятелькою після чергового івента в «Порталі» в листопаді кілька років тому забігли просмакувати чашечкою кави в «Теретенію». Там зустріли поетів Юлію Стахівську й Олега Коцарева, перемовилися кількома слова. Хто ж із нас тоді знав, що знову ми зустрінемося в тій же кав’ярні восени і напередодні події, яка теж відбулася в «Порталі» 17 листопада цього року – це презентація «Антології молодої української поезії ІІІ тисячоліття». Ось тепер із Юлею Стахівською по-справжньому поспілкувалися майже про все у цьому поетичному світі, а найперше – про Житомир, його людей, потенціал, творче життя-буття

Житомир «Я народилася в Житомирі, вчилася тут у школі та в художці. Із містом пов’язані 17 років – на сьогодні це половина мого життя, і зараз я регулярно тут буваю»

«До речі, для мене знаково, що і прадід по мамі, Мирон Васильченко, родом із Київщини, приїхав навчатись у Житомирському землемірному училищі. Він залишив цікаві спогади про своє життя і про своє навчання та Житомир зокрема. Ось, наприклад, уривок про будинок училища: «Це був триповерховий особняк, що колись належав барону де Шодуару, який продав цей будинок у казну. Паркет, двохсвітний концертний зал, бібліотека, все було закуплене з меблями. Він містився на одній із центральних вулиць – Бердичівській, якраз навпроти Михайлівської. Гарний будинок з шістьма колонами та широкими дзеркальними дверима». А це спогад про дореволюційну книгарню на Михайлівській: «Завелась у мене дружба і поза школою. На Михайлівській вулиці була «Книжная торговля» Совінського. Продавцем там був симпатичний хлопчина Афоня. У мене потроху водились грошенята, то я до нього часто заходив. Там були хороші українські листівки і навіть книжки українською. Там я вперше придбав «Конотопську відьму», «Кайдашеву сім’ю», два томи «Капіталу» в перекладі Степняка-Кравчинського». Думаємо з родичами їх видати, так не буде потреби їх шматочками цитувати»

Ілюстрації Ю. Стахівської

«Тато, хоча й звідси, не мав глибокого закорінення, бо дуже рано осиротів і не пізнав усього цього сімейного пласту міста та околиць. Можна сказати, що за нього це роблю я: знаходжу неблизьких родичів, місця, щось в архівах – приватних і публічних – словом, постійно докреслюю карту «свого» Житомира»

«Житомир рідний, і тому з ним буває так, як із найближчими: підтримає у найскладніші моменти, але заразом може і подратувати, бо і з найближчими, буває, потрібна дистанція. Зверніть увагу, що Валерій Шевчук (такий собі «наш Джойс», за його творами можна ж гуляти містом і розробляти маршрути!) найбільше написав про Житомир з відстані, з потрібної йому оптики. Але читаючи його, ви цілком можете відчути, що насправді він його ніколи не полишав»

«Житомир рідний, і тому з ним буває так, як із найближчими»

«Що змінилося? Тут побільшало цікавих подій та локацій. Наприклад, помітний фестиваль «Жовтень у «Жовтні» – чудова ініціатива, гості. Згадую «АрТерапію», від брата чула багато хорошого про невеличку «Вулбу» в Денишах, книжковий ярмарок «Дієслово»… Коли була старшокласницею, а це 2002-2003 рік, найпоширенішим місцем зустрічі для читань була бібліотека чи актові зали при установах. Там ми, наприклад, із Богданом-Олегом Горобчуком (до речі, вчилися разом у одному класі 33-ї школи) чи Іллею Стронґовським, багато ким іще, і читали-слухали поезію. Зараз же цікавих просторів більше, а значить – є рух»

Ідентичність «Як це не дивно, попри літературність, для мене Житомир – це музичне, звукове місто. Я би точно не будувала ідентичність на «космічності». А фішка міста в родинних «гніздах», які дали місту та світові першорядних музикантів: Зарембський, Падеревський, Ріхтер. А Борис Лятошинський – авангардист, це «з нього вийшли» майже всі сучасні українські метри, такі як Валентин Сильвестров чи Євген Станкович. Послухайте Лятошинського – він вас вразить і не буде просто гранітним пам’ятником на однойменній вулиці. А хорова капела «Орея»? А різні гурти, та ж «Друга ріка»? Я не теоретикиня музики і не беруся говорити про струнку традицію, але погодьтеся, тут є цілий пласт, який ми самі явно недооцінюємо. А десь там люди дивуються: Лятошинський із Житомира, не може бути?!»

Поезія «В «Антології молодої української поезії ІІІ тисячоліття», що з’явилась у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га», надруковано поміж іншими вірші шести житомирян (Лесик Панасюк, Оксана Гаджій, Ілля Стронґовський, Юлія Кручак, Богдан-Олег Горобчук, Юлія Стахівська), із загальної кількості авторів, понад сімдесят – це суттєвий відсоток, що дозволяє заявити: у Житомирі є виразне поетичне середовище, і воно значно ширше. Цього року антологія здобула премію на Форумі видавців у Львові як найкраща у своєму жанрі»

«В «Антології молодої української поезії ІІІ тисячоліття», що з’явилась у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га», надруковано поміж іншими вірші шести житомирян»

«Ми так сміялися: хтось пожартував, чи до антології IV тисячоліття вже можна записуватися? На мою думку, антології укладаються лише для історико-літературної мети, щоби показати зріз, які були тенденції найновішої поезії – від римованої та фольклорної до футуристичної, верлібрової, що на неї впливало, яка була географія…»

«Римована поезія поки залишається в Україні на першому місці, це і традиція, й не зовсім. В антології «Українська авангардна поезія. 1910–1930», яку упорядкувала спільно з Олегом Коцаревим, – стільки верлібрів, аж-аж. Але хіба ми це могли вчити узагальнено у школах, нормально – в університетах? Це була величезна «діра» в часі та змісті, і тільки зараз воно більш-менш вийшло на поверхню – цьому періоду присвячують фестивалі, знімають фільми – і вимальовується загальноєвропейський літературний контекст, яким він був сто років тому: з експериментом, з іронією, хорошою метафорою, і вільним віршем»

Ілюстрації Ю. Стахівської

Вплив «На мене колосально вплинула Нью-Йоркська група поетів. У школі прочитала кілька віршів Юрія Тарнавського в котрійсь із антологій. Згодом почала шукати більше в інтернеті, знайшла сайт «Акварій у морі», на першому курсі в Острозькій академії (далі я вчилась у Могилянці) наша викладачка зарубіжної літератури, Лідія Зелінська, для невеличкого кола своїх студентів та студенток вела дистанційний семінар із тим же Юрієм Тарнавським, і мені пощастило стати його учасницею. Уже студенткою Могилянки я взяла інтерв’ю для «ЛітАкценту» в Богдана Бойчука – мені було дуже важливо зрозуміти їхні взаємини з радянськими шістдесятниками»

«Сучасний світ – це світ картинки. Так от, відеопоезія – це як «підсвітка» до «будови» котрогось твору. Вона нічого не змінює в самій архітектурі тексту, але привертає увагу, увиразнює деталі»

Про ілюстрацію «Спочатку я цього побоювалася, чи впораюся технічно, а потім зрозуміла, що моя сильна сторона тут – метафора – і це й треба показувати. Поки що я проілюструвала кілька дитячих книжок, серію дорослих обкладинок для видавництва «Комора», чимало авторських листівок, плакати, кілька принтів»

Ілюстрації Ю. Стахівської

Плани«Я думаю про книжку, найперше для доньки Ясі. Це будуть усякі історії про лисенят – «Лис і ліс». Ілюстрацій достатньо, хочу сама і зверстати, щоб нікому довго не пояснювати, що до чого»

Музика «Вона всяка. Яся от полюбила «Vivienne Mort» (сміється)

«Я думаю про книжку, найперше для доньки Ясі. Це будуть усякі історії про лисенят»

Фільми «Один із улюблених режисерів – Отар Іоселіані. Він – грузин, 1982-го емігрував до Франції. Його «Ранок понеділка» – для мене застановчий, він про те, як вийти за межі звичайного, автоматичного життя й повернутися до нього ж із новими силами, бо воно самою своєю суттю прекрасне»

Довідка від Zhytomyr.Travel «Антологія молодої української поезії ІІІ тисячоліття» видана у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» і стала найкращою книгою в номінації «Сучасна українська поезія» на цьогорічному Форумі видавців у Львові. В антології опубліковані вірші шести поетів Житомира й із Житомира (усього у книзі представлена творчість 74 авторів України): Оксани Гаджій, Богдана-Олега Горобчука, Юлії Закаржевської-Кручак, Лесика Панасюка, Юлії Стахівської, Іллі Стронґовського.

Юлія Стахівська – поетка, ілюстраторка, авторка книжок «Червоні чоловічки» («Смолоскип», 2009), «Verde» («Смолоскип», 2015). Випускниця Національного університету «Києво-Могилянська академія». Співупорядниця антології «Українська авангардна поезія (1910–1930 рр.)» («Смолоскип», 2014). Також працювала у сфері менеджменту культури: арт-менеджеркою мережі Книгарень «Є», програмною координаторкою Чеського центру в Києві при Посольстві ЧР в Україні. Проілюструвала кілька дитячих видань, серію обкладинок видавництва «Комора», листівки. Живе та працює в Києві та Бучі. Час від часу повертається до Житомира.

Текст: Людмила Золотюк
Фото: Марта Яроцька

 

4+

Вас це може зацікавити