Facebook icon Instagram icon

Житомир і українське кіно

#Події 11 Вересень, 2020 Автор:

1+

Американський режисер і продюсер Дарелл Аронофски стверджує, що фільми – це живі сни наяву. І створюють ці сни люди. Українське кіномистецто багате на знакові фільми, завдяки яким формувався наш світогляд. Сьогодні, у День українського кіно, ми згадаємо кінострічки, які тим чи  іншим чином пов’язані з Житомиром

1. «Земля» (1930)


Чи міг знати юний вчитель Житомирського початкового училища, що саме кіно зробить його знаменитим на весь світ? Проте саме кінофільм «Земля» поставив Олексанадра Довженко в один ряд з  іменами Чапліна і Фелліні. Але давайте по черзі. Перед виходом на екран фільм 32 рази будуть обговорювати цензори. І наче нічого крамольного не знайдуть та покажуть стрічку широкому глядачеві. Проте схаменувшись, через декілька днів представники партійної цензури приберуть кінофільм з показу «через натуралізм та замах на звичаї». Попри високу оцінку Національною радою кінокритиків США, на батьківщині стрічку «Земля» забудуть надовго. Що ж так налякало партійне керівництво? Мабуть, краса і справжність українських пейзажів, нештучні почуття та талант українського митця, який полонив світ. Про те, що фільм стане культовим, Олександр Довженко так і не дізнається… Нове життя німій чорно-білій стрічці дав відомий український гурт «ДахаБраха», який в рамках міжнародного освітнього проєкту для композиторів кіно Envision Sound, організованого Довженко-Центром спільно з Британською Радою в Україні, озвучив стрічку. Сьогодні кінофільм Олександра Довженка «Земля» входить до списку 12 найкращих фільмів усіх часів.
2. «Тіні забутих предків» (1964)


Для створення світового шедевра не завжди потрібні мільйонні бюджети чи масштабні декорації. Для фільму режисера Параджанова «Тіні забутих предків», який отримав понад три десятки міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у 21 одній країні, знадобились талант і наснага українських митців. Фільм про поетичну, талановиту і вільну душу українського народу отримав пошанування світової спільноти, але вдома його сприйняли не дуже схвально. Критики навіть заявляли, що цей фільм «не зовсім за Коцюбинським». На прем’єрі фільму митці відкрито виступили проти арештів української інтелігенції, які вчинила влада. Чи то сила мистецтва, чи мольфарські чари (деякі свідки створення фільму стверджували, що без цього не обійшлося) забезпечили фільму славу на довгі роки. Але ніякої містики тут немає, хіба лише зв’язок поколінь. Дослідники стверджують, що автор повісті Михайло Коцюбинський, тодішній кореспондент газети «Волинь» у Житомирі, ще з 1896 року відвідував перші кіносеанси та придивлявся до апарата й екрана, а геній Параджанова осучаснив творчий задум українського класика. Режисерові вдалося зібрати зіркову команду: оператор Юрій Іллєнко відтворив красу карпатських краєвидів, чуттєву музику створив композитор Мирослав Скорик, а перша акторська робота Івана Миколайчука передала «вогонь життя».
3. «Вавілон ХХ» (1979)


Сценарій фільму, написаний за мотивами роману «Лебедина зграя» Василя Земляка, на засіданні Держкіно УРСР затвердили лише з четвертого разу. На обговоренні зазначили, що автори здійснили цікаву спробу у своєрідному жанровому рішенні розповісти по перші кроки радянської влади на Україні, народження нових рис соціалістичної свідомості. Але насправді поетична кінопритча зовсім не про це. Про свою першу режисерську роботу Іван Миколайчук говорив так: «Ми хотіли, щоб у кадрі було саме життя села 20-х років – таким, яким створив його багатовіковий хід розвитку культури народу. Тим більше, що революція порушила віками усталений устрій життя. Люди заговорили різними мовами». Режисеру-початківцю вдалося не тільки створити прекрасний художній твір, а й обійти перепони з боку чиновників від мистецтва. І хоч «Вавілон ХХ» не має так багато кінематографічних нагород, це один з найкращих класичних творів українського кінематографа, написаний за мотивами твору житомирського письменника.
4. «Плем’я» (2014)


Новітній український кінематограф також багатий на яскраві фільми. Кінострічка «Плем’я» режисера Мирослава Слабошпицького отримала настілки різні оцінки критиків, що подивитись цей фільм варто хоч би для того, щоб скласти власну рецензію. Відвертий, а місцями жорстокий фільм теж про життя та любов, які теж бувають різними. Прем’єра фільму відбулась на Каннському кінофестивалі, де стрічка одразу виборола три нагороди. Унікальність фільму ще й у тому, що герої не вимовляють жодного слова – ця розповідь про життя в інтернаті для глухих. Реалістична кінорозповідь доступна для перегляду на Netflix, Amazon Instant Video та інших, а американський часопис Rolling Stone вніс включив український фільм у список 50 найкращих фільмів десятиліття. Серед великої кількості нагород – «Золота камера» за найкращу операторську роботу, яку отримав житомирянин Валентин Васянович.
5. «Ціна правди» (2019)


Світова прем’єра україно-польсько-британської стрічки відбулася на Берлінале-2019. Проте робота над фільмом почалась ще 14 років тому, коли Андреа Халупа, американка українського походження, почала писати сценарій. Мисткиня не очікувала, що історія британського журналіста Ґарета Джонса, завдяки якому світ дізнався про трагедію Голодомору, виявиться такою актуальною. За режисуру взялась польська режисерка Агнешка Голланд, яка вважає, що саме події в Україні є серцем фільму. Для відтворення реальних подій знімання відбувались на декількох українських локаціях: у Харкові, Києві, у Чернігівській та Житомирській областях. За висвітлення теми Голодомору Аґнєшку Голланд нагородили орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, а раніше, у листопаді 2008 року, президент України Віктор Ющенко посмертно вшанував Ґарета Джонса орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, який отримала його племінниця Марґарет Коллі. За версією Британського видання The Guardian, фільм увійшов у список кращих фільмів 2019 року.

Текст: Інна Жур
Фото з відкритих джерел

1+

Вас це може зацікавити