Facebook icon Instagram icon

Житомир медичний: від «зелених рядів» до сучасних медичних закладів

#Місця 8 Квітень, 2019 Автор:

0

Щоб придбати необхідні ліки чи косметичні засоби, сьогодні потрібно лишень вийти з дому та дістатись найближчої аптеки. Але ж зрозуміло, що так було не завжди: декілька століть тому переважна більшість населення про медичні заклади навіть не чула, а хвору людину замість лікаря оглядав місцевий знахар або цілитель. Нам стало цікаво, як лікувались наші земляки раніше

У часи Київської Русі прототипом сучасних аптек були «зелені ряди» – базари, на яких продавалися лікувальні мазі, трави, настої чи відвари. Збирачі цілющих трав із своїми нехитрими, але дуже потрібними знаннями, виконували роль сучасних фармацевтів.

першу справжню аптеку в Житомирі у 1789 році відкрив Ян Данієль Вадзл

Цілком вірогідно, що такі прототипи медичних закладів були і в Житомирі, але першу справжню аптеку у 1789 році відкрив Ян Данієль Вадзл. Дозвіл на відкриття закладу дав Станіслав ІІ Август Понятовський, останній король польський і великий князь литовський. Дерев’яна споруда стояла на тому місці, де сьогодні розташований Житомирський обласний музично-драматичний театр. Через декілька років її купив Франц Гейнч, відома в Житомирі людина, і у ті часи аптека була більше схожа на торгівельне підприємство, ніж на медичний заклад. Окрім спеціальних виробничих приміщень, в яких виготовляли ліки, косметичні засоби та ветеринарні препарати, були й «товари» для здоров’я: трав’яні збори, перев’язочні матеріали, хімічні товари.

На фото зліва – Станіслав ІІ Август Понятовський

До кінця ХІХ століття в Житомирі з’явилось ще декілька аптек: аптека відомого лікаря й «чорнокнижника» Едварда Мар’яна Галлі, заможних городян Карла Гротта й Леона Пацєрковського та інших. Одна з аптек знаходилась на вулиці Михайлівській і належала Йосипу Саковичу. Цікаво те, що це була перша гомеопатична аптека в Житомирі.
На початку ХХ ст. була відкрита ліцензована аптека, і належала вона Володимиру Каленському, найкращому губернському фармацевту, члену комісії по охороні здоров’я житомирської міської управи. Споруда, у якій знаходилась аптека, збереглася ще й досі, але навряд чи у напівзруйнованій будівлі ви впізнаєте колишній фармацевтичний заклад. Порядок у тогочасних аптеках був зразковий: щороку проводили ревізії, перевіряли якість ліків та чистоту закладу. За виявлені порушення на власників закладу виписувався чималий штраф. Але отримати виготовлені ліки люди могли лише за умови наявності патенту, підписаного лікарем та лікарською комісією. Тому почали з’являтись крамниці чи аптечні склади, де можна було придбати вже готові ліки. Один з таких аптечних магазинів під назвою «Старіна і роскошь» знаходився у будинку, що був розташований на розі вулиці Великої Бердичівської та Соборного майдану, і продавали там не тільки ліки, а й косметичні засоби та парфуми.

Так виглядав майдан Соборний у ХІХ ст.

Проте одна з тодішніх проблем була такою ж актуальною, як і зараз: кваліфікованих кадрів не вистачало, причому не тільки у сфері медицини чи фармації. З 1797 року, з моменту входження у склад Російської імперії, єдиним учбовим закладом в Житомирі було повітове училище, яке декілька разів змінювало форму навчання: було воно й трьох класним, і п’ятикласним, а деякі класи учні відвідували два роки. У першій половині ХІХ століття училище було ліквідовано, а з 1 січня 1833 року у будинку родини Ганських по вулиці Малій Бердичівській запрацювала житомирська гімназія. З’явились трохи пізніше у Житомирі й жіночі навчальні заклади – Маріїнська гімназія, приватна гімназія Надії Овсяннікової.

Гімназії Житомира у ХІХ ст.

А що ж з лікарнями? Перша з’явилась у 1776 році, і відкрили її при жіночому монастирі сестер-шаріток. Свою назву монастир отримав від французького слова «сharité» – благодійність, милосердя. І хоч з часом потужний і багатий монастир закрили, на базі лікувального закладу було організовано військовий шпиталь, який працює й досі.

Монастир сестер-шаріток

У 50-х роках ХІХ століття почала діяти єдина система медичних закладів, будувались стаціонарні корпуси. У той час в Житомирі було відкрито близька 20 лікарень.
Одним з медичних закладів, особливо цінних для житомирян, був відкритий у 1901 році пологовий будинок братів Дуриліних – саме там народився Святослав Ріхтер.

Один з медичних закладів Житомира у ХХ ст.- пологовий будинок братів Дуриліних

На фото зліва – пологовий будинок братів Дуриліних сьогодні. На фото справа – Святослав Ріхтер

Великим попитом користувалася у містян та гостей водолікарня, яка знаходилась на вулиці Миколаївській. Заклад працював за методикою лікаря Кнайпа , котрий використовував цілющу силу води. Навіть газета «Волинь» влітку 1899 року писала про «Гигiеническiя и теплыя ванны продолжениемъ целаго дня». Клініка працювала погодинно кожного дня, окрім неділі, а керував закладом відомий у ті часи лікар І. М. Гарлинський. Власником водолікарні був Б. І. Зіфферман, який до того ж працював викладачем французької та німецької мови у Маріїнській жіночій гімназії, співпрацював з газетою «Волинь», а іноді виступав присяжним засідателем у Житомирському окружному губернському суді.

Доктор Себаст’ян Кнайп на прийомі пацієнта наприкінці  ХІХ ст.

У 1910 році в Житомирі почали працювати карети швидкої медичної допомоги, завдяки яким хворих та поранених доставляли в лікарню. З 30 грудня 1912 року було відкрито ще один заклад – світлоелектроводолікарню. Очолив її Станіслав Карлович Лешкевич, а спеціалізувався заклад на нервових захворюваннях та хворобах обміну речовин – ожирінні, цукровому діабеті. Навколо водолікарні був невеличкий сад, а у приміщеннях фунціонували центральне опалення та витяжна вентиляція, тому пацієнтам було затишно і комфортно у будь-яку пору року. Все необхідне обладнання для лікарні купували за кордоном, потребам пацієнтів слугували новинки медицини, а відділення гідротерапевтичних процедур було оснащене англійськими фаянсовими ваннами. Такий рівень не міг залишатися непоміченим, і з часом лікарня почала користувалася попитом навіть у іноземців – люди з різних країн приїздили в Житомир впевнитись в ефективності процедур. Продовжувалось це лишень до часів жовтневого заколоту – комуністи націоналізували лікарню, але на цьому її історія не закінчиться. На початку 1944 року, коли закінчилась німецька окупація, про лікарню, де використовується «жива» житомирська вода, згадали – замінили обладнання, встановили нові електричні, світлові ванни, душ і продовжили лікувати людей.

все необхідне обладнання для лікарні купували за кордоном

На початку 1950-х років неподалік Бердичівського мосту в Житомирі знайшли родовище цілющих вод, після чого збудували новий лікувальний корпус на 16 родонових ванн, який став філією водолікарні. На початку 1990-х років у виданні «Історичне краєзнавство» з гордістю писали, що у водолікарні працює масажний комплекс з одинадцятьма масажистами.
Лікувальні властивості житомирської природи у поєднанні з інноваційними методами та сучасними технологіями давали прекрасні результати лікування, а тому безперечно варто було розвивати медичний туризм: у 1995 році лікарню перемістили на Чуднівське шосе, з часом замінивши назву на «Центр вертебрології та реабілітації». Тепер  у реконструйованому закладі щорічно можуть лікуватись понад 5 500 хворих на рік.

Центр вертебрології та реабілітації після реконструкції

З часом на карті Житомира з’являлось все більше медичних закладів, і зараз в місті близька 100 аптек та 30 лікувальних закладів приватного та державного фінансування. Але якими б сучасними не були медичні досягнення, здоров’я лишається найбільшою цінністю.
Здоров’я вам, читачі Zhytomyr.Travel, та тим, кого ви любите!

Редакція Zhytomyr.Travel дякує за допомогу у підготовці матеріалу Сергію Собчуку

Текст: Олег Полонський
Фото: з відкритих джерел

0

Вас це може зацікавити