Facebook icon Instagram icon

Зоряна Франчук: «Одного разу мені наснилася Леся»

#Люди 23 Березень, 2021 Автор:

3+

«Ех, ото молодь пішла»… Всі ж чули ці схвильовано-критичні коменти, які деколи бувають настільки абсурдними, що перетворюються на анекдоти? Впевнені, крутої молоді багато, а ми прагнемо розповідати про тих, хто творить майбутнє. Зоряна Франчук – поетка з Новоград-Волинського. Щира й натхненна, відкрита світові, вона прагне конструювати власне життя та будувати нову Україну. Про вірші, біль втрати та опановані вершини ми говорили з мрійницею, яка знає рецепти втілення мрій в життя

«Поезія не завжди була присутня у моєму житті. Десь в класі сьомому на уроці української літератури потрібно було написати вірш. І після його написання вчителька помітила, що у мені є поетичний вогник…Якщо порівняти теперішнє з минулим, то зараз не можу уявити своє життя без поезії: коли немає настрою, втомлена або ж щаслива, хочеться комусь про це розповісти. Тому я виплітаю поетичні рядочки. У житті поезія дуже допомагає. Завдяки їй з’явилися нові друзі, розвиток і натхнення»

«Якщо порівняти теперішнє з минулим, то зараз не можу уявити своє життя без поезії»

«Наступила новорічна ніч 2018 року – ніч, коли я написала перший вірш, і вже кожного дня почала записувати нові. Хоч невміло, можливо, без рими, але слова ставали віршем. Саме ця новорічна ніч закарбувалася в пам’яті так добре: не хотіла святкувати й лягла спати, а вже через певний час наснився сон…У моїй пам’яті лише чистий папірець, а потім ніби магічно з’явився напис»

«Нині дуже складно писати про маму. Уже минуло два роки після її смерті, а згадувати ще й досі дуже важко і боляче. Але я знаю, вона десь поряд і стараюся крізь сльози, але писати…Останнім часом ключовими темами моїх віршів є щастя, радість, добро, любов, віра та надія. Здається, що знаходжу шлях до серця читача саме цією тематикою. Та і сама дуже люблю читати щось подібне»

«Наразі маю поки одну власну збірочку «Зорі-Анна» та три альманахи. Два з них присвячені літературному конкурсу «Житомир TEN» за 2019-2020 роки, а третім є «Зерниця» – літературний альманах Звягельщини. Моя перша збірка з’явилася на світ завдяки пам’яті про маму… Книга про перші вірші, дитинство, радість, мені вдалося створити саме те, що хотілося. Хоч мама не може сказати, чи сподобався їй подарунок, але знаю точно, що вона радіє за мене»

«Такого, щоб не писалося? Ні. Не було, але останнім часом хочеться все менше виставляти вірші у соцмережах…У мене немає особливої музи, яка приходить, коли захоче – іноді лише може з’явитись лінь. У такому випадку йду прогулятися до річки, заспокоююсь й змальовуються нові образи. А щоб відволіктись, обожнюю читати різні книги про те, як лікарі рятують людські життя, розуміючи, що вони не можуть зробити неправильний крок. Ось можливо й тому багато пишу про цінність життя»

«Дуже люблю поезією Лесі Українки та Ліни Костенко, хоч читаю різних авторів. Саме ці поетеси чомусь такі рідні та завжди до душі. У їх поезії знаходжу себе. Щиро захоплююсь незламним духом й силою волі, вірю, що Леся Українка бачить початок моєї творчості. Можливо хтось буде сміятися, а хтось скаже, що це вигадка, але одного разу мені наснилася Леся, і після того я написала про неї новий вірш, який нещодавно став піснею. А Ліна Костенко – найпрекрасніша жінка, яка підкорила тисячі людських сердець своєю щирістю й вольовим характером»

«Мене надихають рідні, друзі й навіть аудиторія мережі. Зрозуміла, що не обов’язково знати людину цілу вічність, дружити з нею, бути кожного дня поряд, йти однією стежкою. Можна довіритися й віртуальній людині, з якою ще не були знайомі особисто. Саме так у мене з’явилось багато справжніх друзів з різних куточків країни та світу. Хоч вони й далеко, але кожного дня дарують мені своє світло»

«Мене надихають рідні, друзі й навіть аудиторія мережі»

«Крім віршів та читання, обожнюю малювати, вишивати, співати та брати участь у житті села, міста. Також цікавлюся політикою. У 2019 році разом з Молодіжною Радою побували на екскурсії у Верховній Раді України. У 2020 пощастило побувати на мегацікавому форумі «Big Money» після участі в якому зробила висновки й зрозуміла, що потрібно працювати 24/7/365, якщо хочеш чогось досягти. Потрібно йти до мети, не слухаючи нікого. Я й далі планую робити своє життя цікавим та продуктивним, але не полишати поезію»

«Нещодавно дізналася, що отримуватиму стипендію Президента України. Чесно кажучи, була приємно вражена. Коли ми відправляли документи, то я сильно й не сподівалась. Отримавши лист-привітання, я раділа безмежно – це приємно й дуже мотивує. У результаті закортіло ще більше працювати. Впевнена, наполеглива робота та можливість знайти себе змінить нас та всю Україну»

«Я дуже мрійлива. Часто живу у своїх віршах і щиро хочу, аби кожна людина в цьому світі була доброю, а також могла мріяти, як і я. Найзаповітнішою мрією є щастя, здоров’я, злагода моїх рідних та друзів. Хочу, щоб у всьому світі нарешті запанував мир, й кожна дитина змогла помилуватися блакитним світлим небом. Мрію видати ще не одну збірку та створити у своєму місті поетичну спілку, організувати поетичні вечори та розвивати культуру. Мрію стати в майбутньому письменницею й отримати Шевченківську премію. Головне – вірити, творити та працювати».

«Вважаю, що поезія не зовсім має торкатися соціальних тем, а особливо політики. Нехай поезія залишиться найкращим, що в нас є…»

«Щиро вірю, що люди хороші. Я довіряю іншим, а у відповідь отримую взаємність. Ціную щиру посмішку, поважаю за добрі вчинки. Не люблю зради, лицемірства та брехні, бо бачу це по очах і чую в словах»

«Щиро вірю, що люди хороші. Я довіряю іншим, а у відповідь отримую взаємніст»

«Вважаю найбільш вдячними тих читачів, котрі читають мою поезію, критикують, хвалять, вірять в мене і йдуть вперед разом зі мною. Це найкраща підтримка. Знаю, що одразу не стану поеткою, яку будуть читати, цінувати та поважати: поет випробовується роками і лише найкращі залишаються у серцях. Але щиро на це сподіваюсь»

3+

Вас це може зацікавити