Є в Житомирі по вул. Богдана Хмельницького, 42 “Ремісничий двір” – єдиний в Україні музей старовинного інструмента.

Федір Євтушенко, його засновник, в далекі 90-ті випадково натрапив на бронзовий свічник, з якого все і почалось.

Яке інтерв’ю? Я ж не народний артист

“Яке інтерв’ю? Я ж не народний артист. Моя маленька батьківщина – село Вереси під Житомиром, батьки – прості звичайні робітники із середньою освітою. Просто мені завжди подобалась історія”.
“Коли навчався в академії, мене дуже годинники цікавили. Над колекцією я працював років шість, а коли їх було вже близько шістдесяти, продав майже все, щоб започаткувати свій бізнес. Це в 90-ті було”.

Хобі за 33 роки переросло у справу. Третина життя? Ні фіга собі

“Попався у руки склоріз фірми Шефтель, з’явилась ідея збирати інструмент. Хобі за 33 роки переросло у справу. Третина життя? Ні фіга собі, я хоч і пишу дату народження 1917 рік, всі приколюються. І в Фейсбуці також.”

“Три найважливіші речі – сини, в мене два сина і дві внучки. Друге – справа всього життя. І іще подія. Не знаю, знакова чи ні, але за своє життя я побудував дві каплиці.”
“В одної моєї бабці була серйозна комерційна жилка. По батьковій лінії бабця була знахарка – поважна людина. Розповідала про церкву побудови 1876 року, до неї дзвіниця була прибудована, яку більшовики знищили.”

Мені допомагали друзі, знайомі, все своїми силами зробили

“У нас на Покрову – день села. Один рік на свято заклали фундамент, а на другий вже освятили дзвіницю. Мені допомагали друзі, знайомі, все своїми силами зробили. Це у пам’ять бабці Олександри. Мудра була, хоч три класи освіта, але цікава і мудра”.

Гроші людині треба, щоб здійснювати мрії

“Гроші людині треба, щоб здійснювати мрії, подорожувати, благодійністю займатись.”

“Запам’ятовуються іноземці. Те, як вони реагують на приватний музей. Для них дико: думають, що побачать Африку, а тут приватний музей. Цікаво спостерігати, як люди міняються після нашого музею”.

“Приятель привіз зятя. Француз, парижанець. Я збираю щось таке, щоб гостям дарувати, йому підкову подарував. Він її потяг в Париж”.

Для щастя людині треба цінувати те, що вона має

“Для щастя людині треба цінувати те, що вона має. Не заздрити і не шкодувати”.
“У нас найяскравіше – Шодуарівський парк, така родзинка. Де церква на Подолі, там просто обалденні вуличкі. Замкова гора, за Воздвиженською церквою. Там вуличка така вниз пішла, будиночки намащені, нетронуті. Можна було б зробить затишні кафешки, ресторанчики. Не думав про це.”
Може нова ідея? Але це вже інша історія.

Фото: Олексій Лубягін

Записала: Ірина Маренкова