Якісна медицина – те, чого прагнуть всі без виключення. Ми хотіли б бачити у представників та представниць цієї галузі професійність, фаховість, емпатію… Список наших запитів може бути нескінченним, але ж давайте не будемо забувати, що хороші медики – це й недоспані ночі, роки довготривалого навчання, самовідданої праці та величезна відповідальність. У День медичного працівника про шлях до омріяної професії, перші труднощі та мрії ми розмовляли зі студенткою Анжелою Жур, яка невдовзі поповнить ряди медичних працівниць

«Поштовхом для вступу в медичний коледж стало бажання рятувати людські життя, давати людям надію на зцілення, допомагати розібратися з душевними та тілесними хворобами. Хочу стати рятівницею… Мене приваблює догляд за хворими: щоразу цікавіше дізнаватися про те, як надавати допомогу пацієнтам. А ще цікаво слухати людські історії, розповіді про життя…»

«У свій час на мене дуже вплинув фільм про Доктора Хауса»

«З дитинства лікувала котиків і песиків, а ще частенько розливала зеленку чи перекис водню (сміється). Потроху прийшла до розуміння, що хочу стати частинкою медичного світу. Вибір впав на лікувальну справу. У свій час на мене дуже вплинув фільм про Доктора Хауса: хотілося спробувати себе у ролі лікаря-фахівця. Моментами мені здавалося, що це не фільм, а реальне життя… Цей ексцентричний персонаж став для мене провідником у світ медицини»

«Перший день навчання був бентежним – складно було зрозуміти, що ж чекає у дорослому житті. Мене підсилювали батьки, які приїхали на урочисту лінійку. Це однозначно додавало впевненості, було важливо відчувати, що ти не сама – поруч найрідніші люди… Спочатку звикала до свого відображення у дзеркалі, де я була у білому халаті. Зараз навпаки: звикла, і без форми наче й некомфортно»

«Вчитись в умовах карантинних обмежень було складно, всі сильно втомлювались. Але однозначно рятувало ситуацію те, що викладачі вкладали всі сили, аби ми скоріше звикли до нового формату навчання і краще засвоювали інформацію. У коледжі є власне хмарне сховище, де знаходиться уся потрібна для навчання інформація, домашні та тестові завдання. Все було продумано та систематизовано. Хто хотів вчитись – вчився»

«Вчитись в умовах карантинних обмежень було складно»

«Найважче, напевно, було опановувати практичну частину медичних наук. Адже потрібно навчитись практично надавати першу медичну допомогу та вдосконалювати навички з догляду за хворими»

«Сподіваюсь по завершенню навчання працювати в одній з найкращих медичних установ міста чи країни. Закордонний досвід також цікавий – варто розвивати та впроваджувати його у своїй країні. Я дуже хочу, щоб наша медицина ні на йоту не відставала від закордонної, а була навіть кращою»

«Зараз я майже не читаю художньої літератури – віддаю перевагу лише фаховій. Все задля того, аби здобути нові знання, розвинути власну компетентність сфері. Художню літературу про медицину не читаю принципово: кожен автор намагається прикрасити роботу медиків, і стикалась з тим, що медичні терміни чи визначення не зовсім відповідають дійсності. Деякі моменти явно гіперболізовані, інші – навпаки»

«Найбільш мені цікаві два напрями медицини – психотерапія та хірургія. Психіатрія дає можливість не лише вивчати психічні хвороби, а й боротися з ними. Хірургія – бачити внутрішній світ у прямому сенсі. (Сміється) Тобто у будь-якому випадку хочу працювати з внутрішнім світом людини»

«Медичний працівник – це людина з певним набором якостей: терпіння, толерантність, бажання допомагати, жага знань, співчуття, врівноваженість, швидка реакція. Все це і є ознаками висококваліфікованого спеціаліста»

«Медичний працівник – це людина з певним набором якостей»

«Рада, що тепер День медичного працівника і моє свято теж. Всім медикам бажаю насамперед здоров’я, цікавих пацієнтів, а також усього того, що вони самі собі побажають. І нехай їм частіше говорять приємні слова – не лише у святкові дні»

Фото:Альона Савосіна