Facebook icon Instagram icon

Лікарня у спадок

#Місця 14 Листопад, 2017 Автор:

10+

Є в Житомирі старий, з чудовою архітектурою та гарною історією, будинок. Про його  існування багато людей не знають, хіба що батьки хворих дітей, бо змушені приїздити сюди в усамітнений затишний куточок міста по допомогу до лікарів. Сьогодні тут дитяча міська лікарня, а в минулому – губернський офтальмологічний центр

На початку ХХ століття значно збільшилась кількість офтальмологічних захворювань на Волині. Низький рівень культури та гігієни населення, нехтування санітарією призводили до того, що очними хворобами, особливо трахомою (хронічне інфекційне захворювання очей) хворіли цілі сім’ї, вулиці, селища. Поширення заразного недугу в губернії було тісно пов’язане з соціальним становищем частини населення. Ситуація ставала загрозливою, набувала ознак епідемії. Губернська і Житомирська міська влада змушені були шукати шляхи вирішення проблеми.
На той час очільником губернського дворянства був князь Володимир Вікторович Волконський,  який про між інших справ опікувався охороною здоров’я населення губернії. Напевно, гуманний характер, людяність та особисті душевні якості спонукали його в цей час стати благодійником.
У 1912 році в Житомирі на його кошти була збудована та обладнана офтальмологічна лікарня.

 на кошти князя Володимира Волконського була збудована та обладнана офтальмологічна лікарня

У 1910 році на будівництво князь Волконський пожертвував Волинському Земству 231 тисячу 900 рублів, з них 61 тисяча 900 готівкою. Лікарня офіційно була названа його ім’ям за вражаючий безкорисливістю та благодійністю вчинок.  Частина грошей, 170 тисяч рублів, була в цінних паперах. Вони складали недоторканий фонд, на відсотки якого медичний заклад надавав населенню Волинської губернії безкоштовну офтальмологічну допомогу.
У 1907 році Володимира Волконського було обрано депутатом Державної Думи від з’їзду землевласників Волині, через що опікуванням лікарні займалася його рідна сестра Надія, яка в свою чергу доповнила обладнання, а невдовзі власним коштом забезпечила будівництво при лікарні Свято-Пантелеймонівської церкви, оскільки  святий Пантелеймон вважається покровителем хворих і лікарів.

Церква, її настоятель та служки утримувались на відсотки від 5 тисяч рублів церковного фонду, який теж створила княгиня Волконська. Храмова ікона Святого Пантелеймона була привезена з Афонського Пантелеймонового монастиря, де її на замовлення написали ченці іконописці.

Зліва – один з монастирів на горі Афон. Справа – ікона Св. Пантелеймона (з приватної колекції)

Володимир Волконський, через два роки після відкриття своєї лікарні помер в Санкт-Петербурзі у 48-річному віці, а його сестра Надія після здійсненного більшовиками перевороту опинилась у Франції, де і закінчила своє життя в 1940 році, досягнувши 80-ліття.

Зліва – кладовище Сент-Женев’єв де Буа у Франції. Справа – могила кн. В. Волконського на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври

З дня відкриття лікарні Волконського, 20 жовтня 1912 року, головним лікарем був призначений Сергій (Саркіс) Михайлович Тер-Арутюнянц, асистент очної клініки медичного факультету Київського університету, який працював тут 45 років беззмінно – до останніх днів свого життя.
Сергій Тер-Арутюнянц – непересічна особистість, засновник офтальмологічної служби на Волині, видатний діяч медицини, в радянські часи відзначений найвищою нагородою тих часів – орденом Леніна. Він був учнем, колегою і другом знаменитого вченого, хірурга, винахідника, поета та художника Володимира Філатова – засновника Одеського інституту очних хвороб і тканинної терапії.

Філатов запевняв, що в Житомирі лікар Тер-Арутюнянц  надасть не менш  кваліфіковану допомогу


Філатов вперше в історії офтальмології здійснив  операцію пересадки роговиці ока, чим започаткував цілу епоху в очній хірургії, а його кращій учень Тер-Арутюнянц успішно перейняв методологію та досвід, завдяки чому в подальшій своїй роботі повернув зір багатьом осліплим.
Коли до Одеської клініки Філатова звертались  хворі з Волині, Київщини, Західних областей України, Філатов щиро переконував їх, що в Житомирі лікар Тер-Арутюнянц надасть не менш ефективну і кваліфіковану допомогу, досконало виконає хірургічну операцію.
Жив доктор Тер-Арутюнянц з дружиною Варварою у приміщенні лікарні, де йому було виділено кімнати ще за часів Волконських.
Початково лікарня мала 15 палат, де було розміщено 20 ліжок. Крім головного лікаря Тер-Арутюнянца практикували фельдшер Я. Романчук та фельдшериця О.Сідлецька, дві сестри жалібниці та сім чоловік прислуги. В 1915 році у доповіді Земській Управі про підсумки трирічної роботи головний лікар повідомляв, що було прийнято 5 430 пацієнтів, які звернулись за медичною допомогою. Погодьтесь, вражає!


Сергій Михайлович чудово володів діагностикою і оперативною технікою, готував і навчав професії молодих лікарів-офтальмологів. Багато років очолював науково-методичне товариство, викладав в учбових закладах, мав багато наукових робіт та доповідей.  Успішній роботі очної лікарні сприяли тісні професійні та дружні стосунки зі знаним у Житомирі лікарем Гербачевським. Помер Сергій Михайлович у 1957 році.

Тер-Арутюнянц виховав цілу плеяду лікарів-офтальмологів


Тер-Арутюнянц виховав цілу плеяду лікарів-офтальмологів – житомирян, які успішно продовжили його справу як в Україні так і за кордоном: подружжя Котелянських в Австралії, лікарі Н. Балтремус, Є.Камінська, В.Перчук отримали визнання в Ізраїлі, А.Царенко – в США. Але фото, на яких зображений наш земляк, знайти, на жаль, не вдалося. Цікаво, чи є фотографії Сергія Михайловича у його учнів?
Ось така історія будинку, який залишився житомирянам у спадок від благородних та відданих справі людей.

Сергій Собчук, член національної спілки краєзнавців України
Анна Собчук, співавтор
Фото: А. Магаза, з архіву авторів та відкритих джерел.

10+

Вас це може зацікавити