Facebook icon Instagram icon

Борис Гудима: «Дружба – це комфорт без пояснень»

#Люди 3 Травень, 2017 Автор:

17+

«О, зупинись, миттєвість, ти прекрасна!» – писав колись Гете. Фотографом, звичайно, він не був, а от девіз для майстрів фотокамери підкинув. І дехто ним вміло користується. Дивлячись на роботи львівського фотомайстра Бориса Гудими, розумієш, що перед його камерою прекрасні всі моменти: його весільні фото видаються кадрами із голлівудських фільмів, а наречені – титулованими моделями. У нього дійсно є свій секрет: він вміє бачити прекрасне в простих речах. Бачить сам і радо ділиться цим з іншими на своїх  воркшопах. Нам пощастило: ми теж спілкувались з Борисом про найважливіші в житті речі

«В мене художня освіта. Дуже люблю малювати олівцем. Взагалі моя професія – це різьба по дереву, але щоб робити щось із дерева, треба насмітити дуже сильно. Щоб малювати, треба поставити натюрморт та мольберт, і щоб то ніхто не рухав. Це теж неможливо: дитина знесе. Робити щось із дерева – насмітити в хаті, тоді  жінка свариться. Фотографія – самий простий і самий доступний спосіб естетичного задоволення. Мені друзі подарували такий маленький-маленький фотоапарат, й просте заняття перейшло потім в щось більше»

«Фотографія – самий простий і самий доступний спосіб естетичного задоволення»


«Я зі Львова. Для мене це місто запахів, цікавих облич. Це місто, де можна творити, надихатися, вражатися кожним днем. Часом думаєш: люди їдуть здалека, щоб побачити те, що ти бачиш кожного дня. І коли ти починаєш дивитися очами тих людей, які приїжджають здалеку, розумієш, що маєш величезний привілей – жити у такому місті»

«Часом думаєш: люди їдуть здалека, щоб побачити те, що ти бачиш кожного дня»

«Чому львів’яни так люблять своє місто? Певно, виховання має велике значення. Виховання, культура, коріння. Це якщо говорити про тих, справжніх львів’ян. Я  реально не справжній львів’янин, я можу лише поверхово судити. Я більше прив’язаний до інших місцин. Корінний львів’янин – це наче честь якась така. Честь і гордість за своє місто. Якщо б був  корінним львів’янином, можливо, я б щось більше сказав»

«Настрій – дивна річ… Мені доброго настрою надають прості речі»

«Настрій – дивна річ. Один настрій – бачиш одне, інший настрій – і бачиш вже щось інше. Мені доброго настрою надають прості речі, наприклад, спілкування з сином, бути з ним разом. Мені дуже приємно, коли ми просто разом. Ми можемо кудись піти чи щось робити, можемо просто сісти за кермо і поїхати кудись. Мені дуже приємно бувати з ним там, де я був малим. Пам’ятаю поле перед бабиним подвір’ям, де ми бігали у футбол босими. Там із своїм сином я бігав у футбол. От такі речі мене дуже надихають. Повертають мене…»


«За кордоном буваю доволі часто. Нещодавно приїхав з Німеччини. А жити там не хочу. Добре там, де нас нема. У кожній країні є свої плюси й мінуси. Реально жити я там не зможу: при будь-якому рішенні будуть свої невідомі. Можливо, через те, що мені і тут незле, і не хочеться десь їхати»

«Найважливіші в житті речі – син, сім’я, бути чесним з собою, чесним з іншими»

«Найважливіші в житті речі – син, сім’я, бути чесним з собою, чесним з іншими. Гроші не дуже важливі – це засіб. Зрозуміло, коли їх нема, воно напрягає. І коли забагато – розпорошує. Вони мають бути, але це має бути лише засіб. Мир з іншими. У мене все спрямовано на стосунки, для мене це дуже важливо. Мир в собі, спокій в собі. Досягнення цілей, які ти перед собою поставив. Зараз я бачу, що мої дитячі мрії справджуються в дорослому віці»

«Самі яскраві спогади дитинства? Ганок в селі, бабусині руки, і я їм картоплю цю таку печену. Нє, не в мундирах.. Таку баба на пательні готувала. Бабуся, село – то про все життя…»

«Самі яскраві спогади дитинства? Ганок в селі, бабусині руки»

«Зараз молодь швидко росте, і покоління зовсім інше, ніж те, що раніше було. Вони не шаблонно мислять, а більш широко. Зовсім з іншого боку мають підхід до звиклих речей. І це добре!»

«Льоша Лубягін – мій давній друг, він мене запросив. Нас  фотографія об’єднала, смаки. Фотографія – це візуалізація смаків. А дружба – це розуміння один одного. Може без слів навіть. Це комфорт без пояснень»

«Треба вміти тішитись малими речами, робити щось корисне. От мене дуже надихає робити щось корисне. Треба ставити перед собою цілі, які будуть постійно підтягувати до чогось вищого. Ти будеш старатися туди дострибнути і розширюватимеш свої горизонти, знаходити речі, які тебе підносять чи емоційно, чи естетично»

«Житомир – прекрасне місто. Є  речі, які можна побачити лишень тут»

«У кожному місті та селищі є такі речі, які можуть надихати. Житомир – прекрасне місто. Є  речі, які можна побачити лишень тут, просто треба вдивитися в них»

«Я хочу, щоб мій син був краще, ніж я»

«Я хочу, щоб мій син був доброю людиною, зрілою, мудрою. Людиною, яка вміє приймати рішення. Я хочу, щоб він був краще, ніж я»

Фото: Сергій Григорчук
Текст записала: Оксана Давиденко

17+

Вас це може зацікавити