Facebook icon Instagram icon

Галина Шиманська: «Коли піду на пенсію – напишу книжку»

#Люди 15 Лютий, 2019 Автор:

1+

Дитячі спогади найсильніші: найсолодші цукерки чи найгіркіші сльози ми пам’ятаємо впродовж довгих років. Досить часто ті спогади пов’язані з дитсадком, який стає першим кроком у «доросле життя». Кожна дитина потребує піклування й теплого ставлення, тому працівникам дошкільних навчальних закладів для якісного виконання своїх обов’язків потрібно мати добру фахову підготовку та набір особистісних чеснот, який включає уміння піклуватись про малечу, здатність співчувати та надихати. Галина Шиманська, очільниця ДНЗ № 39, розповіла Zhytomyr.Travel про роботу, яку любить, досягнення команди та своїх вихованців

«Коли я працювала вихователем, мої старші наставники говорили: якщо ти зумієш спуститися до рівня дітей, у тебе все вийде. Спустилася — і таки вийшло (Сміється). Я люблю дітей, люблю з ними контактувати, вірю в них. Процес «повірити в дитину — дати їй крила — подивитися, як ці крила випрямилися — побачити її красивий, високий, рівний політ» — це і є сенс мого життя»

«я прийшла на трошечки в дитячий садочок, а захопилася, бо опинилася у своїй стихії»

«Я ніколи не думала, що працюватиму у дитячому садочку — бачила себе вчителем початкових класів. Після закінчення Коростишівського педучилища, вступила до нашого Житомирського педагогічного інституту, а потім три роки працювала у школі. Життя так склалося, що я прийшла на трошечки в дитячий садочок (хотіла бути поряд із сином, який хворів), а захопилася, бо опинилася у своїй стихії»

«Три роки я працювала у школі, три — вихователем, потім ще три — методистом, а у 2001 році стала завідувачем ДНЗ № 39. Коли прийшла у садочок, він був надто убогим й ніким не знаним. Люди гарно працювали, але боялися про себе заявляти. Ми побачили, що у нас є гарні задатки, та почали заявляти про себе: брали участь в абсолютно усіх заходах, які проводились у місті. І мені дуже приємно, що два роки поспіль — у 2014 та у 2015 роках – ми перемагали у номінації «Найкращий заклад року». У нас є відзнаки усіх рівнів: міського, регіонального, всеукраїнського»

«1 березня 2019 року ми відзначатимемо 50-річчя: у 1969 році саме у цей час наш заклад був переобладнаний з початкової школи № 19. Хочеться зробити незабутнє свято для батьків та дітей, для ветеранів й тих людей, котрі вкладають душу у дошкільну освіту, у наш садок»

«У нашому колективі немає випадкових людей, колектив потужний та конкурентноспроможний. Наша вихователька Інна Гольська у 2013 році була переможницею міського, обласного конкурсів та стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Вихователь року». Ми представляли досвід закладу на Міжнародному форумі «Інноватика у сучасній освіті» та були відзначені срібною медаллю. Методичний посібник «Універсальні дидактичні ігри для дітей від 2 до 6 (7) років», у якому представлено практичний досвід використання авторських ігор вихователів закладу, схвалено Міністерством освіти. За цим посібником працює багато дитячих садків країни, він є у кожному методичному кабінеті регіону. Зараз ми готуємося до Х Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти 2019», де будемо презентувати власні методичні розробки»

«Коли піду на пенсію — напишу книжку. Книга Чуковського «Від двох до п’яти» трохи застаріла — там забагато слів, які можна назвати архаїзмами. У нас зараз інші діти. Вони йдуть в ногу з часом, а історії про них можна розповідати безкінечно»

«Люблю «перезавантажуватися» у ясельній групі. Коли втомлююсь так, що здається, більше не лишилося сил ні на що, йду в ясельну группу… Цього року усі дівчатка з ясел мріють стати балеринами. Нещодавно я показала одній дівчинці, як треба кружляти. Тепер усі дівчатка з цієї групи кружляють»

«Коли треба переключити увагу дітей, ми кажемо їм: «Діти, фотографуємося». Все! Сльози витираються, і діти починають позувати: стають і так, і так — вони знають, що ми надішлемо фотографії їхнім мамам у Фейсбук»

«Люблю «перезавантажуватися» у ясельній групі»

«У 2014 році на хвилі сплеску патріотизму ми розробили чудовий проект, завдяки якому знайомимо дітей з містом, у якому вони народилися. Житомир для малюків починається з дитячого садочка, а далі він розширюється: ось ми гуляємо вулицями, ось уже перед нами ціле місто, яке має свої славні традиції. Щороку ходимо з дітьми до пам’ятника Шевченку, до танка та Вічного вогню. У нас була підписана угода з музеєм Космонавтики: разом із його працівниками до 100-річчя цієї унікальної локації ми підготували екскурсію, яку переглядають діти з усієї України. Ми беремо участь майже в усіх заходах, які проводить музей Космонавтики»

«Ми написали книжку про видатних особистостей, котрі мають безпосереднє відношення до садочка. У цій книзі розповіді про кіборгів, які захищали Україну, життєва історія Сергія Якимова, який скоро він полетить на Марс й подивиться, що там. Сергій багато років працював над собою, над програмою — у нього першого буде квиток на Марс, і він нам першим прозвітує про те, чи є життя на цій планеті. Може, ще в гості будемо літати до наших випускників (Сміється). У нас є історія про Ігоря Вишневського — колишнього випускника, який тепер опікується нашим садочком. Щороку у книгу додаються сторінки. Щоправда, є сумна сторінка, присвячена татові Омельчакова Гліба: тато хлопчика у 2014 році загинув під Степанівкою, а ми зараз, як можемо, купаємо Гліба у любові»

«Є у нас і берегиня садочка — Тамара Олійник, яка довгий час була головою Обласної ради жінок…Пані Тамара організовувала для нас захід, присвячений творчості Івана Сльоти — подарувала нам його тритомник з авторським підписом. Принесла дивовижний український рушник й розповіла про музей рушника в Андрушівському районі, куди ми обов’язково поїдемо. Вона розширює наші горизонти — показує Житомирщину як святиню, яку нам треба відкривати для себе»

«Можна багато чого запланувати, але самій всього не реалізувати — має бути команда»

«Я відбулася як мама, як педагог, думаю, що й як керівник (Сміється). Маю хороший колектив, бо один у полі — не воїн. Можна багато чого запланувати, але самій всього не реалізувати — має бути команда. Свого часу я навчилася працювати у команді і думаю, що навчила й інших. Дитина замовляє розвиток, батьки замовляють розвиток. Вік від року до семи є найбільш благодатним, і у тандемі з батьками ми рухаємося до спільної мети — виховати щасливих дітей»

Текст записала: Сніжана Герасимчук
Фото: Марта Яроцька

 

 

 

1+

Вас це може зацікавити