Facebook icon Instagram icon

Катерина Газарова: «Мене зовсім не лякає те, що світ стрімко змінюється»

#Люди 23 Жовтень, 2021 Автор:

1+

День маркетолога – неофіційне українське свято спеціалістів з маркетингу. З десяток років тому про цю професію мало хто знав, але зараз вона користується особливою популярністю. Чому? Ми замислились над секретом популярності професії. Можливо, так відбувається завдяки обізнаності маркетологів щодо нових тенденцій ринків. Ще причиною може бути їхнє вміння відстежувати наші з вами вподобання і пропонувати те, що ми хочемо (або думаємо, що хочемо). Або ж просто тому, що хороші маркетологи люблять свою роботу. Шукати відповіді нам допомагала маркетологиня Катя Газарова

«Я колись і я зараз – дві зовсім інші людини. Поштовхом для зміни був перехід в іншу сферу. Не можу сказати, що це був перехід з дискомфорту у комфорт, проте змінились обставини, а значить ти починаєш мислити інакше, робити інакше»

«змінились обставини, а значить ти починаєш мислити інакше, робити інакше»

«Коли «вливаєшся» у новий проєкт, мають бути люди, які тебе підживлюють. У моєму випадку це був перший заступник генерального директора. Він генерував ідеї, а я їх обмірковувала. Так вийшло, що я заглибилась у маркетинг. Звичайно, я відвідала величезну кількість курсів. На разі все стрімко змінюється, народжується багато нових тенденцій. Якщо ти працюєш з внутрішніми і зовнішніми ринками, потрібно все встигати, за всім слідкувати. Я постійно навчаюсь у різних школах, лабораторіях. Найчастіше це київські круті маркетингові історії»

«Так, сьогодні мода на професію маркетолога, але я не бігла у маркетологи – це не мій випадок. Спочатку хотіла стати журналісткою, навчалась у нашому педагогічному університеті (прим. ред. – нині Житомирський державний університет ім. Івана Франка). Але то була не зовсім журналістика: основна спеціальність – «викладач української мови та літератури». Бажання бути журналісткою якось пропало, почала шукати себе. Досвід роботи у міськраді дав поштовх до змін, прагнення творчості. Не скажу, що я одразу усвідомила бажання стати маркетологом – це прийшло з часом: почала займатись творчими речами, а потім дізналась, що це називається «маркетолог»

«Не скажу, що всі маркетологи багато заробляють. Можна мати пристойний заробіток, якщо тягти не один, а багато різних проєктів. Тоді можна вийти на певний фінансовий рівень. Проте я впевнена, що для цього треба віддавати всю себе, вкладати душу. Прийти і сказати: «Вітаю, я класний маркетолог», – це не працює. Працюють твої кейси, твоє ставлення, те, як ти спілкуєшся із замовником і те, як ти на життя дивишся в принципі: чи тобі цікавий проєкт, чи лише потрібні гроші; або ж ти запалюєшся проєктом, а потім вже думаєш про фінанси. Я працюю, закохавшись у проєкт. Так, отримую нормальну заробітну платню, і це важливо, але на першому місці у мене стоїть команда, продукт, сам проєкт, яким я займаюсь. Можу сидіти до ночі в офісі, але не тому, що мені сказали щось зробити, ні. Маю певний рівень свободи, проте свобода спрямована на те, щоб думати, шукати. От буває, що не помічаю, як день закінчився о 22-й годині. Це тому, що у цій роботі я себе знайшла і нею живу зараз»

«Аналітика – класна річ, але я люблю працювати «у полях». Завдяки своєму величезному колу спілкування десь бачу, десь чую, питаю і відчуваю, тому менше спираюсь на аналітику. Не зажди аналітика передає настрій людей саме у певний момент. Змінюється настрій, смаки, і тут надзвичайно тонка межа: вгадаєш чи не вгадаєш? Потрібно відчувати зміну тенденцій»

«За останніх чотири роки отримала колосальний досвід під час роботи над різними кейсами – маленькими та великими. За останні два роки я працювала над близько 10 різними проєктами. Це не мало і не багато, бо один кейс триває місяць-два, інший – значно довше. Іноді друзі чи знайомі запрошують мене у певний проєкт, який вони реалізовують, допомогти налагодити роботу та привнести своє бачення… Для команди, яка вже працює певний час над кейсом, я вношу щось нове, даю інструменти, відкриваю шляхи. Тоді вся система починає працювати по-іншому»

«У мене є два улюблених кейси: паперові соломинки і проєкт з упакування – Сем Екопак. І я всім про це кажу, тому що живу цим. Ці проєкти пов’язані з екологічним споживанням, і мене це також наснажує… Якщо бути відвертою, спочатку я не була такою вже зовсім відданою екологічним цінностям. Усвідомлення прийшло тоді, коли почалась робота над проєктами. Чула від колег, що вони сортують вдома сміття, і думала: «Ого, нічого собі!». А потім зрозуміла, що також розділяю екоцінності, для мене це важливо і я хочу нести людям таку філософію»

«За останніх чотири роки отримала колосальний досвід під час роботи над різними кейсами»

«У мене є правило: краще спитати, почути відповідь, подумати, як зробити, і не боятися спитати ще раз, ніж удати, що ти все знаєш. Це не моя історія. Мені везе на людей, і це щира правда! Мені ніколи не намагалися довести, що я чогось не знаю, завжди поруч були люди, готові підтримати. Коли прийшла у нову для себе сферу, де продуктом були папір, картон, коробки, упакування, мені казали: «Катерино, прочитайте про лотки. Картон буває ось такий – вивчайте». Я заходила до працівників відділу збуту, які багато років працюють, просила: «Поясніть мені ось ці речі». І за весь час моєї роби жодного разу мені ніхто нічого поганого не сказав. Моя зацікавленість навпаки приваблювала, у людей в очах було задоволення від того, що я питаю, а не роблю так, як сама собі надумала, не враховуючи нічию думку. Я цікавилась, дізнавалась, переживала за результат. За пів року знала весь асортимент, все розуміла, знала що, куди і як»

«Сьогодні з кадрами дійсно є проблеми. Не знаю, чому так. Може люди не хочуть працювати? Ми пропонуємо абсолютно комфортні умови, соцпакет, навчаємо, проте людей знайти важко. Не тих, хто буде жити проєктом, а хоч би тих, хто буде нормально працювати. Ми маємо хороші команди, які не зацікавлені, щоб людина втекла через місяць – готові надати підтримку. І врешті решт наші люди з нами лишаються… Фактично працюють різновікові команди, такий собі симбіоз, але люди одне одного підживлюють, діляться досвідом»

«Немає нічого важливішого за чесність. Не люблю, коли люди хитрують, викручуються. Набагато цінніше, коли говорять правду, якою б вона не була. Якщо це проблема, ми шукаємо спільне рішення, тоді зростаємо як команда. Щоб бути хорошим маркетологом, потрібні не лише комунікабельність та оперативність, а й чесніть. Те, як доноситься до людей інформація – теж маркетинг. У нашому світі сьогодні чесність, щирість – велика рідкість, і для людей ця якість іноді є дивною. Я знаю, що мене також не сприймають одразу: чи я справді щира й відверта, чи це штучність. Потім через певний час люди говорять: «Хм, а ти й справді така». А я стою і думаю: «Це мене зараз хвалять чи як?» Тому я дуже бережу відвертих, щирих людей у своєму оточенні. Мати таких людей поруч надзвичайно цінно, мабуть, дорожче за все інше»

«Вміння визнавати свої помилки у роботі дуже допомагає. Можна сто разів сказати, що хтось інший винний, але потім все одно буде некомфортно. Значно краще прийти, визнавши свої помилки, сказати: «Я знаю, що можна зробити краще». У першу чергу потрібно бути чесним з собою»

«Коли ти правильно вибудовуєш комунікації, Житомир сприймається зовсім інакше. Люди усвідомлюють, що у нас є класні люди, які вміють створити крутий продукт. Іноді про наш продукт можуть не знати у Києві, проте добре знають у світі. За два роки я помітила, як змінилось сприйняття Житомира. Саме для цього і потрібні маркетологи, бренд-менеджери: ми доносимо те, що ми є, ми у Житомирі і ми круті»

«Обманювати не буду: я думала про те, щоб десь поїхати жити за кордон, але не прийшла до думки, що справді цього хочу. Напевно, я відчайдушний романтик і вірю у те, що ми будемо жити краще. Потрібно трохи часу, зусиль, змін у голові , щоб трансформувалась країна, люди. Я вірю, що все буде добре, тому тут лишаюсь і тут працюю…Я вірю, що Україна крута, нам є ким пишатися, є чим пишатися. Важливо показувати наших крутих людей, круті проєкти, крутий бізнес. Маркетологи різних підприємств про це говорять, але цього замало. Варто говорити на рівні міста, на інших площадках, потрібно працювати журналістиці»

«Іноді життя вимагає бути більш жорсткою, і це приходить з часом. Як би я не виглядала зовні, всередині я така ж наївна Катя, яка бачить лише хороше і вірить у найкраще в людях. Хоч іноді може на тому й обпектись»

«Тих, хто продає просто якісний товар, – багато. Ті, хто продає мрію, у яку вірить, – ексклюзив і унікальність»

«Нинішні умови вимагають працювати інакше. Навіть якщо ти якоюсь дрібничкою даєш клієнтові фітбек на зразок ярличка «Дякуємо, що обрали нас», люди це цінують. Уваги всім бракує. До того ж легше продавати мрію, у яку ти сама віриш – цим ти заряджаєш. Тих, хто продає просто якісний товар, – багато. Ті, хто продає мрію, у яку вірить, – ексклюзив і унікальність. Я з упевненістю можу сказати, що зараз працюю у проєкті, який продає справжню мрію. Ми всі віримо у те, що робимо»

«Мої домашні жартують: «Ладно б ти так захоплювалась якимось гарним взуттям, але ж чого так радіти лоточкам?». Але я ними дійсно захоплююсь. Коли робимо фотосесію лоточків з яблучками, грушками, я до кожного лоточка ставлюсь як до чогось олюдненого : у мене фрукти неначе у домівці. У своєму холодильнику ж складаю продукти у наші лоточки – це зручно, завжди порядок. А ще проводила експеримент по збереженню ягід: склала у пластикове упаковування й у наше екологічне. В екоупакуванні все збереглося, а от у пластику ягоди покрились пліснявою»

«Так, я сильна. У роботі, у ставленні до моїх рідних і близьких, коли їм потрібна допомога. Мене роблять сильнішою ситуації, які мені вдалося пережити, хоч тоді, можливо, й хотілося опустити руки. Просто я усвідомлювала, що з певних причин не можу собі дозволити зробити це. Кожну ситуацію у своєму житті я аналізую, щоб і з позитивних, і з негативних ситуацій винести уроки. Зазвичай нас роблять сильнішими складні моменти, але як би не було складно, з кожною ситуацією можна справитись. Складно, коли ти не впливаєш на ситуацію, коли від тебе нічого не залежить. Проте навіть у таких випадках ти стаєш сильнішою, бо все одно ти все пропускаєш через себе. У мене певний час накопичувались такі непрості ситуації, але все це створювало з мене ту людину, якою я є зараз»

«Мене зовсім не лякає те, що світ стрімко змінюється. Від цього навіть кайфую, бо сама не боюся змінюватись: спочатку працювала у газеті, була телеведучою ранкового шоу, працювала у державній структурі, а зараз я маркетолог. Напевно, я з когорти тих, хто не бояться змін. Тому і бажаю всім, а не лише маркетологам, не боятися виходити за рамки, бути сміливішими, вірити у себе та робити так, як відчувається»

Текст записала Оксана Давиденко
Фото: Альона Савосіна

1+

Вас це може зацікавити