Facebook icon Instagram icon

Марина Хададова: «Чомусь є такий стереотип, що археологія – це чоловіча справа»

#Люди 16 Серпень, 2020 Автор:

1+

Унікальні артефакти, цікаві знахідки та важка, кропітка робота – все це археологія. Про свій шлях у професії, загадкові історичні знахідки на Житомирщині та крокування до успіху розповіла археологиня, викладачка історичного факультету ЖДУ ім. Івана Франка Марина Хададова

«Перше знайомство з археологією відбулося ще в дитинстві. Я народилася в Криму, територія якого містить багато археологічних пам’яток. Так сталося, що я абсолютно випадково в дитинстві натрапила на розкопки, і мене це зацікавило. Після закінчення школи вступила до Дніпропетровського національного університету на історичний факультет. Спеціалізувалася на археології. Мені пощастило навчатись археології та працювати в експедиції під керівництвом відомої української археологині, професора Ірини Федорівни Ковальової. Вже з першого курсу почала працювати в експедиції лаборантом, далі старшим лаборантом. Брала участь у дослідженні курганних могильників Ямної й Катакомбної культури та скіфів в Дніпропетровській та Запорізькій області»

«Після закінчення університету почала працювати в Житомирському обласному краєзнавчому музеї. Працювала у відділі фондів. Житомирський краєзнавчий музей має гарну археологічну збірку, яку, на жаль, поки неможливо виставити в експозиції. За час роботи брала участь в упорядкуванні археологічних колекцій, введенні в науковий обіг археологічних артефактів. Пізніше, з 2003 року, я почала працювати в Житомирському державному університеті ім. Івана Франка, на історичному факультеті. Зараз викладаю археологію, методику польової археології та керую археологічною практикою»

«З початком викладання в університеті відновилися поїздки в археологічні експедиції, Разом зі студентами історичного факультету працювала в експедиції на Губинському городищі ХІІІ ст. – літописному городищі Болохівської землі. Експедицією керував академік Іон Ізраїлевич Винокур – видатний український археолог і просто гарна людина. Кілька років поспіль досліджувала кургани скіфського часу біля смт. Сатанів Хмельницької області. Потім разом зі студентами досліджували пам’ятки Трипільської культури на Дністрі у складі Дністровської комплексної експедиції Інституту Археології НАН України. А з 2010 року і до сьогодні працюю в Житомирській археологічній експедиції ІА НАН України. На базі експедиції проходять практику студенти історичного факультету ЖДУ ім. Івана Франка. Основний напрямок досліджень експедиції – древлянські пам’ятки Житомирщини. Це племінні центри древлян – Іскоростень, Малин, Олевськ. Також на базі експедиції відбуваються дослідження експериментальної археології. В них із задоволенням беруть участь студенти – практиканти»

«Експедиція – це специфічний світ. Тісне коло людей на обмеженій території»

«Експедиція – це специфічний світ. Тісне коло людей на обмеженій території, іноді відрізаній від цивілізованого світу. Життя в експедиції часто проходить далеко не в комфортних умовах. Сумісність людей між собою – також дуже важлива річ. Археологи, як правило, мають почуття гумору, легкий приязний характер»

«Чомусь існує стереотип, що археологія – це чоловіча справа. Серед археологів багато жінок, хоч чоловіків більше. Але коли ти потрапляєш у це чоловіче середовище і хочеш, щоб тебе сприймали як рівну, немає місця примхам чи невдоволенню. Всі йдуть копати в дощ – ти йдеш копати в дощ, всі тягають каміння – ти тягаєш каміння»

«Але не все так добре, є ще «чорні археологи», а точніше мародери. Мета археологічних досліджень – отримати знання, мета «чорного археолога» – отримати прибуток. В процесі пошуку археологічних предметів ці «пошуковці» нищать пам’ятки – поселення та поховання різних археологічних періодів»

«Молодь археологією цікавиться. У нас на історичному факультеті є обов’язкова археологічна практика, яку проходять більшість студентів в польових умовах. Звичайно не всім легко пристосуватись до таких умов – життя в наметах, особливо якщо не зовсім гарна погода, приготування їжі на вогнищі. Але в результаті більшість студентів зберігають гарні спогади про археологічну практику. В кінці практики є традиція – посвята в археологи. Дехто потім у вільний час бере участь в археологічних дослідженнях»

«Завданням археологів є не лише розкопки, а також збереження археологічних пам’яток від знищення»

«На жаль, ми практично не знаємо Житомир з археологічної точки зору. Колись у 20-30-ті роки ХХ століття в Житомирі була дуже потужна археологічна школа. Тут працював Сергій Гамченко, Іван Левицький – люди, які займалися ґрунтовними археологічними дослідженнями в Україні і, зокрема, на Житомирщині. Але на території міста археологічних досліджень практично не було. Проводились археологічні розвідки, фіксувались археологічні пам’ятки різних періодів, ставилися на державний облік. Більшість розвідок проводилось старшим науковим працівником Житомирського обласного краєзнавчого музею О.О.Тарабукіним. Лише в останні роки ми проводили дослідження на Замковій горі, в районі Бердичівського мосту»

«Завданням археологів є не лише розкопки, а також збереження археологічних пам’яток від знищення. Це важко, бо на всю територію України близько 300 «активних» археологів, але цього замало»

«Щоб знати, де що знаходилось, потрібно копати. В умовах міста археологічні дослідження проводити важко. Практично неможливо дослідити культурний шар, особливо в центральній частині, де часто містяться найдавніші знахідки. Більша частина культурних прошарків під асфальтом, плиткою, під будинками. Проте ми намагаємося відшукати місця, де можна працювати»

«Замкова гора – місце, де раніше розміщувалося городище, що дало початок місту. Культурний шар містить знахідки з часів енеоліту (мідного віку) до пізнього середньовіччя. Територія Замкової гори неодноразово забудовувалась. На сьогодні збереглись фундаменти та підвальні приміщення колишнього ринку в районі скверу. Ближче до схилу Замкової гори були виявлені рештки фортифікацій Житомирського замку. Коли ми заклали розкоп у 2018 році, одразу натрапили на унікальну пам’ятку – округлу башту-донжон, про яку згадується в «Інвентарях» часів Речі Посполитої. На жаль, до кінця вивчити знахідку ми не змогли. На цій площадці також були виявлені рештки житла пізньотрипільського часу»

«На місці розкопок було багато масових знахідок – кісток тварин, фрагментів кераміки. З індивідуальних варто відзначити мідну іконку з емалями давньоруського часу і кістяну голку приблизно 17-го століття. Археологи не просто перекопують ділянку землі. Вся земля з розкопу пересівається скрізь спеціальне сито. Це дозволяє виявити найдрібніші знахідки, наприклад, бісер»

«Хочеться, щоб якомога більше людей цікавились минулим, історичними знахідками, знали та любили місто, у якому вони живуть»

«Я люблю свою професію, Мені цікаво досліджувати історію Житомира. Хочеться, щоб якомога більше людей цікавились минулим, історичними знахідками, знали та любили місто, у якому вони живуть»

Текст: Лера Наумова
Фото: Альона Савосіна

1+

Вас це може зацікавити