Facebook icon Instagram icon

Микола Весельський: «Я принципово не працюю на замовлення!»

#Люди 8 Квітень, 2017 Автор:

23+

Колись ми всі з неймовірним подивом і захопленням розглядали у краєзнавчому музеї  експонати птахів і звірів, що майже нічим не відрізнялись від  живих. Хто знав тоді, що опудала тварин – це таксидермічні скульптури, а люди, які їх виготовляють, мають рідкісну професію таксидерміста. Це вони дають нам можливість споглядати на фауну в  стінах музеїв. Про особливості обраного фаху та любов до братів наших менших розповідає науковий працівник відділу природи Житомирського краєзнавчого музею Микола Весельський

«Все почалося з гуртка юних натуралістів, де окремим напрямком діяльності було виготовлення наочності. Мене це все дуже цікавило, потихеньку я почав працювати в цій сфері, а потім пішов навчатися на природничий факультет»

«Свій перший експонат в музеї виготовив з гагари червоноволої. Пташка потрапила у браконьєрські рибальські сітки, і рибалки нам її віддали. Це було у 1995-му році»

Свій перший експонат в музеї виготовив з гагари червоноволої

«Професія таксидерміста – досить рідкісна. В Україні справжніх(!) фахівців  близько десятка. Фактично всі, хто освоїв це ремесло – самоучки. Звісно, у когось є й вчителі. Мої знання і навички сформувалися завдяки шкільному вчителю і другу Петру Петровичу Печенюку. Від нього інтерес та любов до природи»

Мої навички сформувалися завдяки шкільному вчителю Петру Петровичу Печенюку

«Таксидермісту потрібно бути обізнаним в багатьох сферах: біології, екології, ветеринарній хірургії, а також потрібні й художні навички. Робота дуже кропітка, потребує уваги, наполегливості. А ще терпіння  та анатомічних знань, щоб в кінцевому рахунку з горобчика не вийшов орел (Всміхається)»

Таксидермісту потрібно бути обізнаним в багатьох сферах

«Почуття страху як такого немає і не було. Ну, якщо тобі страшно препарувати, тоді навіщо цим займатися? (Всміхається). В моїй роботі присутній науковий інтерес. До того ж дотримуюсь головного принципу: не потрібно цілеспрямовано вбивати птаха чи ссавця, щоб зробити експонат. Цього ми не робимо! Зазвичай працюємо з матеріалом, що є вже загиблим: знаходимо під час польових досліджень на автошляхах, під лініями електропередач, буває і здобич хижаків. Інколи матеріал нам приносять мисливці або ж просто небайдужі люди»

«Так вже склалося історично: людина – мисливець. Добре, коли в полюванні присутня мисливська етика, коли людина зі зброєю розуміє, що крім нього ще є й ті, хто хоче бачити, як пташка літає, і звір бігає. А тварини, як і люди, народжені, щоб жити і продовжувати свій рід… Думаю, справжній мисливець насамперед має бути природолюбом»

Тварини, як і люди, народжені, щоб жити і продовжувати свій рід

«Це у 18-19 століттях було пріоритетним широкомасштабне природниче колекціонування: збір зразків до університетських та музейних фондів, приватних зібрань. А зараз потрібно керуватись екологічною свідомістю. І нині в музейній справі є потреба у поповненні  фондів, але ощадливими методами, а не безглуздим нищенням всього живого… Тим більше, що при сучасних технологіях багато що можна замінити якісними штучними матеріалами, виготовляти різноманітні муляжі»

При сучасних технологіях багато що можна замінити якісними штучними матеріалами

«Є чимало людей, хто вважає себе таксидермістом, при цьому безбожно нищить (часто доволі рідкісних) тварин, роблячи з них опудала. Це ремесло є ексклюзивним, і насамперед має слугувати науковому запиту, а не використовуватись в широкій пропаганді»

«Я принципово не працюю на замовлення! Захист тваринного світу для мене більш значущий»

Це ремесло є ексклюзивним, і насамперед має слугувати науковому запиту

«Зараз активно працюю над створенням природничої виставки. Раніше вона завжди користувалася особливою популярністю, передусім у маленьких відвідувачів музею. Окремі експонати просто вражають: деяким з них більше ста років! Думаю, наприкінці травня зможете побачити їх у нашому музеї на власні очі»

Фото: Марта Яроцька
Текст: Катерина Домс

23+

Вас це може зацікавити