Facebook icon Instagram icon

Наталія Кревська: «Головне – весь час бути зайнятим, рухатися до мети»

#Люди 21 Серпень, 2017 Автор:

14+

Іноді життя дарує дуже цікаві сюрпризи. Наша героїня зовсім не збиралась їхати далеко від дому, але опинилась в Житомирі.  І завдяки своєму дизайнерському хисту та працьовитій команді створила новий, популярний в Житомирі й за його межами бренд OST WON. Та ще й одягла в OST WON український гурт O.Torvald для виступу на Євробаченні -2017. Знайомтесь, тепер вже житомирянка Наташа Кревська, дизайнерка бренду OST WON

«Я з Севастополя, там народилася, і там всі родичі. Моє місто зовсім інше, і люди в ньому інші – спокійні, розслаблені, легкі, веселі. Повний релакс! Тут, в Житомирі, люди більше працюють. Щоб адаптуватись до робочого Житомира треба час. Я взагалі в  Житомирі жити не планувала – так вийшло. І перше, що мене в Житомирі вразило, – це міст, він вражає. Класні парки, сквери»

«Я дуже сумую за морем, за простором. Коли мені треба відчути простір, побути наодинці з собою, я їду на дамбу, де вода шумить. Але в Житомирі інший плюс – велика кількість зелені, ліс і багато води»

«Я дуже сумую за морем, за простором»

«Я скромна, спокійна, домашня дитинка. Все навіть якось нудно було, нічого й розповісти: петарди не кидала, не бігала не курила по кутках. Нічого цікавого (Сміється)»

«В мене дуже вимогливий батько. В дитинстві я думала, що він найжорстокіший батько в світі. А тепер я йому надзвичайно вдячна. Це мій найближчий друг. Ближче за батька й мами в мене немає нікого, з ким би я могла так спілкуватись. Я з ними надзвичайно пов’язана. І тато для мене – приклад»

«Моя мама собі колись не купувала речі, а шила на замовлення, форму шкільну мені також шили. А потім вже сама стала речі замовляти. Я рідко щось готове купувала, частіше шила або перешивала. І тепер мало речей купую. Взуття, сумки. Навіть джинси тепер шию собі сама. По магазинах не люблю ходити»


«Професійної дизайнерської освіти в мене немає, дизайнерському мистецтву вчилась сама.  Проте є диплом про закінчення курсів крою та шиття. І зараз я дуже хотіла б десь повчитись саме з дизайнерського напрямку. Вже тричі записувалась на курси в Києві, але завжди щось заважає. Та все одно колись це обов’язково буде»

«Мені пощастило: я придбала обладнання на грантові кошти – виграла грант від МОМ (Міжнародна Організація з Міграції – прим. ред.) Захищала свій проект, надавала бізнес-план. Це було непросто, але завдяки цьому маю обладнання»


«Дуже довго я шукала свій стиль. Розкидалася від футболок до джинсів, а тепер прийшла до свого – чоловічі та жіночі костюми. Класика також буваю різною, зараз така манірна класика, а ми хочемо зробити її зручною, щоб її носили. Бо людина в костюмі – це гарно! Хочеться робити й жіночі, й чоловічі речі, але не розпилятись. Тому спочатку зробили чоловічу колекцію, перший пробний чоловічий каталог. До речі, нам принт робив Діма Краб, ось тут на футболці логотип він робив»

«Класика також буваю різною, а ми хочемо зробити її зручною, щоб її носили»


«Ми з Женею Галичем (учасник гурту O.Torvald – прим. ред.) співпрацювали ще до Євробачення. А взагалі все дуже швидко вийшло –  нікому особливо нічого й не встигли «розтрубити». Він мені подзвонив, коли залишилось всього сім днів. І все робили дуже швидко: придумали образ, пошили. Звичайно, для нас це круто! Це рівень!»

«Я майже живу тут, на роботі весь час. Звичайно, я не можу примусити інших так робити, але тут я проводжу більше часу, ніж вдома. А що треба для натхнення? Копняка добрячого! Найкраще для натхнення! (Сміється)»

«У нас велика й дружна команда. Окрім того, що бренди OST WON і SHARIKAVA – партнери, нам допомагають Діма Краб, Вася Словінський, Павло Мартинюк та ще багато прекрасних творчих людей»


«Відпочивати можу по-різному. Їздити дуже люблю, навіть одна можу кудись поїхати. На велосипеді або з компанією, або сама. Спорт – це взагалі частина нашого життя, і це навіть не обговорюється –  апріорі він є  в моєму житті. Фізичні навантаження взагалі необхідні людині. Коли ти працюєш весь час або морально важко, треба піти й позайматись гарненько фізично чим завгодно. Чим хто хоче: хто танцює, хто качається, хто бігає, хто на велосипеді. Так зайва дурість з  голови вийде!»

«Я амбітна, але весь час скромнічаю. (Посміхається) До себе дуже сувора й вимоглива. Так, звичайно я припускалася помилок. Але це ж мої помилки, від них вже нікуди не дінешся. Треба вміти відпускати, обов’язково! І свої помилки, й чужі. І прощати теж треба вміти, навіть коли є якась образа. Але що таке образа? Це тоді, коли людина не робить те, що хочеться мені. Треба змінити просто ставлення до ситуації. Не завжди ж буває все, як хочеться»

«Вдома сидіти – це точно не моє. Хочеться чогось досягти, залишити якійсь відбиток. Для чогось же ми й послані сюди, а інакше навіщо ми тут? Просто поїсти й поспати?»


«Якщо я скажу, що дітей варто виховувати суворо, за допомогою батога й пряника, це ж буде так банально. Напевно, я сувора матуся, й свою доню виховую в повазі. В повазі до батьків, до бабусь й дідусів. Намагаюсь виховати її так, як мене виховували. І дуже хочу, щоб вона мною пишалася! Більшість з того, що я зараз роблю саме для того, щоб вона мною пишалася»

«Я не знаю, якою жінка має бути, але я точно знаю, якою вона бути не має. І взагалі треба розуміти для кого це? Для себе чи для когось? Кому вона взагалі щось винна? Я повинна бути гарною дочкою, хоч власне це я і не повинна, це я сама для себе так вирішила. Я повинна бути гарною мамою, повинна бути гарним другом, маю бути відповідальною, веселою… Це ж я для себе вирішую, якою  я повинна бути. А так нікому ніхто не винний»

«Ні в якому разі я не ставлюся скептично до ситуації, коли жінка сидить вдома і не ходить на роботу. Бо вдома також робота, причому скажена – домогосподарка. Це ж побут: прання, прибирання, дітлахи… І при цьому треба добре виглядати й не висловлювати незадоволення. Бо це ж вдома»

«В Житомирі є талановиті дизайнери, тут можна й покази робити. От нещодавно говорили про це з Мариною Джин. Вона крута дизайнерка з власним стилем»

«Житомир зараз розвивається і росте. І те, що він поруч з Києвом, це дуже добре. Сюди їздять відпочивати, робити манікюр, педикюр. Їхати недовго, а роблять якісно та недорого. Що по Києву з кінця в кінець, що  по гарній трасі до Житомира. А Житомир затишне й зелене місто, то чого в Київ тікати? Він же не гумовий»

«Якщо я скажу, що я патріотка Житомира, коли я прожила тут тільки три роки, це буде або відверта брехня, або буде дуже солодко виглядати. А от те, що я тут живу і працюю, втілюю проекти, займаюсь спонсорством разом із командою друзів, значить це точно не чуже для мене місто»

«Рух і прагнення – це і є сенс життя»

«Кажуть, людина весь час у пошуках щастя. А щастя в тому, що вона зайнята. Головне весь час бути зайнятим – рухатися до мети. Рух і прагнення – це і є сенс життя»

Текст записала: Оксана Давиденко
Фото: Сергій Григорчук

14+

Вас це може зацікавити