Багато чого ми не любимо обговорювати у суспільстві. Засуджуємо, стидаємося, або просто «про це не прийнято». Кіно ж завжди намагається посунути межі нашої зони комфорту, де ми стаємо байдужими та опускаємо очі додолу, коли щось відбувається. Наприклад, бачимо старіння, смерть, насильство чи просто інакшість. Пропонуємо підбірку кінострічок, які можуть назавжди змінити ваш погляд на світ
«Любов – друге життя» (Vivir dos veces, 2019, Іспанія)
Ми ніколи не говоримо про те, як старіють наші батьки. Спочатку всемогутні, а потім просто компетентні, у всякому разі точно автономні мама й тато. Ми ніколи не говоримо про те, як вони слабшають щодня, забувають окуляри у коморі або у холодильнику, роблять ще купу речей, які нас лякають й дратують. У головного героя фільму, професора математики, почалася хвороба Альцгеймера. Недуга віднімає у нього пам’ять, допоки не лишається від неї світла скалка – спогад про перше кохання. Завдяки доньці, котра прийняла стан батька та його потребу повернутися у минуле, старий отримав ще одне життя.
«Винний» (The Guilty, 2021, США)
Сімейне насильство зараз вже набагато менш табуйована тема ніж, скажімо, ще з десяток років тому. Одного вечора поліцейський детектив Джо Белор, усунутий з посади через внутрішнє розслідування та переведений на «гарячу лінію» служби спасіння, приймає дзвінок: налякану жінку кудись за місто везе у фургоні її чоловік, який, здається, щось заподіяв вдома й дітям. Увесь фільм разом з ним ми намагаємося врятувати невинних. Але несподіваний поворот сюжету перевертає все догори дриґом для детектива й для глядачів. Фільм цікавий тим, що у кадрі практично 90% часу тільки головний герой, якого грає Джейк Джилленгол. Голоси інших зірок, Ітана Гоука, Райлі Кіо, Пітера Сарсґаарда та інших, присутні лише на телефонній лінії.
«Усе життя попереду» (La vita davanti a sé, 2020, Італія)
Фільм зняв син легендарної Софі Лорен по однойменному роману лауреата Гонкурівської премії Ромена Гарі. Дію твору він переніс з Парижа до кримінального, але прекрасного Неаполя. Одного дня чорношкірий хлопчик Момо, мати якого займалася проституцією, залишається сам. Органи опіки віддають його старому лікареві, який, однак, не може впоратись з характером малого та відправляє його до пані Рози. Пані Роза – повія на пенсії. В її будинку мешкають такі ж покинуті діти «дівчат вулиці». Інколи мами повертаються, але мама нашого героя – ні. Хлопцю так самотньо, що він знаходить розраду у компанії наркоторговців і сам стає пушером. Але пані Роза виховала не одного такого хлопчика, не одній дитині вона відкрила очі на життя, яке буде попереду. У пані Рози свій біль, своя таємниця, яка робить її справжнім Вчителем для малого.
«Мадам Клод» (Madame Claude, 2021, Франція)
Багато сказано про легалізацію проституції, мовляв, продаж тіла – справа особиста, вибір жінок. Мадам Клод – французька сутенерка, яка створила найдорожчий бордель у Парижі. Його клієнтами були політики та зірки кіно. І ніби дівчата дійсно приходять до неї добровільно, не йдуть, навіть коли їх «використовують» у шпигунських завданнях, а потім вбивають. Чому вони це роблять? Тому що люди знають безліч шляхів, щоб зруйнувати себе, аби не відчувати душевного болю. І дехто цим користується.
До речі, Мадам Клод працювала на розвідку Франції, а її «дівчатка» розмінною монетою. Коли керівництво держави змінилося, заклад Мадам Клод зачинили, але чи понесла вона справедливе покарання за сутенерство?
«Нічого приховувати» (Le Jeu, 2018, Франція)
Французька трагікомедія завжди витончена, нетривіальна й глибока. Чи готові ви розкрити таємниці вашого мобільного телефону партнерам та друзям так само, як розкрили їм свої обійми та серце? Чи все ж таки чужий телефон – табу? Одного вечора компанія давніх друзів вигадує гру: читати й показувати все, що приходить у повідомлення, а дзвінки ставити на гучний зв’язок. Ох, скільки секретів, скільки драми, скільки комічних моментів. Чи існує брехня для порятунку? Чи треба завжди бути чесним? Французи вважають, що довіра у сім’ї – річ фундаментальна. Чи може коханих все ж варто оберігати від непотрібної інформації. Oh, la-la!
Так, ці стрічки поза зоною комфорту. Спитаєте, навіщо дивитися щось «складне», якщо можна просто посміятися з чергової голлівудської франшизи? Напевно, для того, щоб стати дорослішими та мудрішими…
Текст: Тетяна Гордієнко
Фото з відкритих джерел
