У своєму фотоархіві звернув увагу на світлину одного нездійсненого проекту. Мова йде про римо-католицький костел, який у перші роки ХХ століття планували збудувати на Ярмарковому майдані центральної частини Мальованки. Про цей задум сьогодні мало хто знає, і розповідь про нестворений архітектурний шедевр досить цікава
Автор проекту – талановитий архітектор, інженер Мечислав Лібрович, який у кінці 19-го століття приїхав до Житомира. Був представником Варшавської архітектурно-будівельної компанії, контора якої знаходилась по вулиці Київській в будинку Богдановича. Будинок цей й досі стоїть напроти кінотеатру «Україна».
На Ярмарковому майдані центральної частини Мальованки планували побудувати костел
Невдовзі молодий, успішний Мечислав закохався у місцеву красуню, одружився і надовго залишився у місті. Плідно працював до подій 1917 року, подальша його доля мені не відома. На щастя, інші його архітектурні проекти були реалізовані й до сьогодні милують очі.
Багато споруд за проектами Лібровича й досі прикрашають Житомир
Це й будинок католицьких єпископів, де зараз розмістився обласний краєзнавчий музей, й Хрестовоздвиженська церква на Замковому майдані, й будинок селянського банку, де нині знаходиться обласне управління СБУ, а ще лютеранська кірха та водогінна вежа на Пушкінській.
Будинок католицьких єпископів (зараз обласний краєзнавчий музей)
Доклав Лібрович своїх рук і до будівництва сумнозвісної житомирської в’язниці, звідки з часу завершення будівництва, з 1914 року, не втік жоден в’язень. Але на мій погляд, кращий свій задум пан Мечислав у життя не втілив…
Для реалізації проекту була виділена земельна ділянка у найкращому місці
А історія проекту така. 1905 року католицька громада жителів Мальованки, Павликівки та Закам’янки, враховуючи віддаленість від центру міста, звернулись до Римо-католицької консисторії з проханням надати дозвіл на будівництво храму. Також було порушено клопотання перед міською Думою, яка надала для цього земельну ділянку у найкращому місці (сьогодні тут спортивний майданчик загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1).
На пожертвування від майбутніх прихожан було замовлено архітектурний проект схвально прийнятий віруючими і міською Думою. Будівництво почалось у 1909 році, його запланована загальна вартість складала 29 тис.рублів. Для порівняння: на той час заробітна плата кваліфікованого робітника становила 50-80 рублів на місяць, а військовий генерал, залежно від посади, отримував 350-500 рублів.
На той час заробітна плата кваліфікованого робітника становила 50-80 рублів на місяць
Але на фундамент несподівано було витрачено більше, ніж передбачалось. Міністерство внутрішніх справ, що здійснювало контроль за використанням грошей, направило до Житомира циркуляр, яким було зупинено діяльність, поки не будуть зібрані необхідні кошти. За браком грошей, роботи відновили тільки наприкінці 1913-го року, та наміри зруйнувала перша світова війна. Житомир став прифронтовим містом, постала необхідність утримувати військовий тил. Потім війна імперіалістична перетворилась на громадянську, створення храму знову було не на часі, а у 1917 році, після жовтневого заколоту, й поготів. Радянська влада рішуче і жорстко «відмінила» релігію та церкви, натомість почалось будівництво колгоспів. У важкі повоєнні роки те, що раніше збудували, було розібране для господарських потреб, навіть сліду не залишилось. Шкода, що так сталося! Можливо цей храм став би архітектурною перлиною, окрасою Житомира.
С.Собчук
Член національної спілки краєзнавців України
Фото з відкритих джерел
