Шахи – складна інтелектуальна гра, проте якщо прагнете розвиватись, не шукайте кращого засобу для вдосконалення логіки, терпіння та стратегічного мислення. Олексій Вебер закоханий у шахи з дитинства, але саме зараз скористався цим дивовижним інструментом для самовдосконалення й розвитку

«Грати у шахи мене навчив дідусь, і це доволі цікава історія. Коли я вперше побачив шахову дошку, запитав: «Що це?». Він розповів, а я попросив: «Навчи грати»… У нас не було фігур, але була шахова дошка і ґудзики. Ми спочатку грали в шашки, а коли нам з дідусем набридло, вирішили пограти у шахи. Оскільки ґудзики були різнокольоровими, нам доводилося запам’ятовувати їх колір, асоціюючи з фігурою. Наприклад, великий зелений ґудзик – слон. Дійшло до того, що грали партію на автоматі і не замислювались. Так я навчився грати»

Коли я вперше побачив шахову дошку, запитав: «Що це?»

«Спочатку дідусь мені піддавався, як і всі дорослі. Але головне при навчанні – зацікавити дітей, бо якщо постійно програєш, важко хотіти грати ще. Дідусь таким чином мотивував мене продовжувати заняття шахами»

«Шахи як життя: ти можеш дуже класно грати партію, але зробиш один хибний хід і програєш. Так же і в житті: можеш все робити правильно, але один крок в сторону здатен залишити ні з чим. Для мене, як і для будь-якого шахіста, найулюбленішим є той момент, коли виграєш партію: ставиш мат або змушуєш суперника здатися»

«…У мене колись була ідея створити блог «Від любителя до майстра спорту чи гросмейстера». Я розумію, що до гросмейстера дуже важкий шлях і це звання може отримати не кожен, а от кандидатом у майстри спорту стати можна. Я близький до першого розряду, і якщо тренуватися з фахівцем і працювати, то можна досягти цього звання»

«Нещодавно я обійняв посаду віце-президента шахової федерації Житомирщини і ще не можу сказати, що саме відчуваю. Але це точно не так цікаво, як грати у шахи, бо необхідно займатися організаторською діяльністю: адмініструвати проведення турнірів, розв’язувати різні питання. Проте добре розумію, як все відбувається зсередини»

«Я розумію, що до гросмейстера дуже важкий шлях і це звання може отримати не кожен, а от кандидатом у майстри спорту стати можна»

«Шахи – інтелектуальна гра, і, як кожна гра, має якісь особливо цікаві моменти… Як сказав один відомий шахіст, це гра розуму»

«Життя циклічне: дуже часто те, що було в тренді 20, 30, 50 років тому повертається знову.. Цікавий досвід просування шахів у Штатах. У них зараз бум на шахи. Там регулярно проходять турніри, але вони більш комерційні – організатори збирають велику кількість учасників, котрі роблять фінансовий внесок. Там чудовий призовий фонд, і багато людей займаються шахами професійно, тому що за один турнір, що триває день-два, можна заробити декілька тисяч доларів. В Україні, на жаль, таких турнірів небагато. Одна з ідей – зробити шахи більш популярними, аби більше людей долучалося до цієї гри»

«Для будь-якої людини спорт корисний, а для шахістів тим паче, бо інтелектуальна гра виснажує. Щоб швидко відновлюватися і тримати постійну концентрацію на дошці, потрібно займатися спортом. Дуже багато відомих шахістів у свою підготовку включали інші види спорту: плавання, теніс тощо. Аби підтримувати свою фізичну форму, я займаюсь бігом, люблю баскетбол. Біля мого будинку є баскетбольна площадка, і, коли є можливість, практикую різноманітні кидки м’яча»

«Житомир комфортний для життя, тут не доводиться витрачати багато часу на дорогу. Люблю місто за затишок, привітність його мешканців, архітектуру. Мені подобається вулиця Михайлівська., або як я її називаю «наш міні Хрещатик»

«Є бажання відродити шахи в Житомирській області, досягти хоча б того рівня, який був 20-30 років тому»

«Є бажання відродити шахи в Житомирській області, досягти хоча б того рівня, який був 20-30 років тому. Хочеться зробити цей вид спорту масовим. Головне, щоб люди не сприймали гру як хобі. Краще нехай сприймають як вид спорту, за допомогою якого можна не лише заробляти гроші, а розвиватися та почувати себе щасливим»

Текст записала Яна Журенко
Фото: Альона Савосіна