Facebook icon Instagram icon

Як попасти на волонтерську програму? 15 відповідей на питання

#Місця 11 Квітень, 2021 Автор:

0

Уявіть, що вам довелось покинути роботу, рідних, офіс, квартиру й рідний Житомир та поїхати у далекий край на 61 день. Замислились? Анна Кришталь не розмірковувала довго, а зробила саме так, хоч насправді нічого не кидала, а просто взяла участь у двомісячному волонтерському проєкті, який реалізовувався в Анталії. Ми задали Ані 15 питань про волонтерську програму за кордоном

1. Як ти  туди потрапила?
Давно хотіла поволонтерити за кордоном, адже в Україні такого експірієнсу достатньо отримала. Проте щоразу були моменти, які не давали можливості погодитись на волонтерство відразу. А тут мій любий карантин, якому неодноразово вдячна, нагадав про давню мрію.


2. Де шукала інформацію?
Знайшла інформацію про європейський проєкт, у якому тандем неурядових організацій – української та сторони, що приймає (у моєму випадку НГО в Туреччині), втілюють у життя мрії волонтерів усього світу. Шукати можливості можна на інтернет ресурсі «Гурт», сторінках НГО «UNIT» та «ISKRA», які публікують інформацію про такі проєкти. Сама переконалась, що можливості є і ними можна користуватись.
Свою волонтерську можливість я знайшла на сторінці фейсбук NGO «UNIT». Проєкт, волонтеркою якого я стала, реалізовувався в Туреччині громадською організацією «Engelli Egitim Kültür Sağlık Spor Vakfı».

3. Яка тривалість проєктів?
У більшості випадків волонтерські проєкти складаються з двох або дев’яти місяців, іноді одного року. Я обрала для себе два місяці – це золота середина для мене, не мало й не багато.


4. Які вимоги для волонтерів?
Обов’язковою умовою для участі у волонтерських проєктах є мотивація. Зазвичай є вимоги до рівня знань англійською та вікові вимоги. Вимогою для участі у моєму випадку, були знання англійської на розмовному рівні та вік від 18 до 30 років.


5. Як потрапити на проєкт?
Я ретельно переглядала сайти таа сторінки – шукала можливості. Коли знайшла та зрозуміла, що підходжу під вимоги, заповнила анкету й очікувала на підтвердження кандидатури. Це стандартний шлях. Звичайно, не завжди все виходить з першого разу, але не варто засмучуватись, коли так стається, і продовжувати пошуки та можливості.


6. Хто за це платить?
Зазвичай волонтери отримують багато: квитки на літак, безкоштовне проживання та харчування, страхування та навіть гроші на кишенькові витрати. Все це покривається бюджетом проєкту.


7. А як же робота?
Поки я була в Анталії, мала час на роботу дистанційно. Тому маю подякувати всім, хто вміє довіряти та може впоратись без особистої зустрічі.


8. Чи сумувала за домівкою?
Звичайно, на відстані відчуваєш сум за рідними. Всі сумували, я сумувала, але почувалася комфортно і майже як вдома. За два місяці багато хто з України навідувався до мене.

9. Якою була волонтерська робота?
Наше завдання полягало в тому, щоб зустрічатись з літніми людьми та навчати їх сучасних технологій. Ми вчили людей користуватись гаджетами та різними додатками: WatsApp, Facebook, Instagram. Вчили людей записуватись на прийоми до лікарів онлайн та опановувати багато інших корисних та життєво необхідних опцій, що їх можна реалізувати за допомогою смартфону.


10. Як був організований побут?
Жили ми у чотириповерховому будиночку в Анталії – шість українок, дві італійки й наш турецький ментор. Ми закуповували харчі онлайн коштом організації та все робили разом: готували, їли, прибирали.

11. Чи був вільний час?
Вільного часу було достатньо, навіть для того, щоб я могла «відірватись» та здійснити багато подорожей – вдалося побачити все і всіх. Навіть вдалося побувати там, де не всі місцеві жителі бували. Але головне, що я робила це не сама – зі мною були завжди мої компаньйонки, які підтримували наші спільні плани.


12. Яких  людей ти зустріла?
Я зустріла дуже багато добрих людей. Від дівчат-волонтерок з України, з якими я зустрілась вперше , і до місцевих жителів, з якими ми працювали, – всі були просто чарівними. Чи то доля радує мене людьми, чи то я їх радую, але два місяці я провела лише з містерами та місис «мілашками». Про кожного та кожну з людей, яких я зустріла під час свого волонтерства, я б могла говорити й говорити. І звичайно, хотіла б знову побачитись – ще раз отримати задоволення від спілкування.


13. Чи змінилась ти за час проєкту?
Здається, всередині мене за час проєкту відбулась серйозна еволюція думок. Два місяці я була далеко від дому, нова мова й культура навколо мене, але я впоралась – стала більш витривалою, стійкою до змін, гнучкою у спілкуванні. Час участі у проєкті я провела з користю для себе та людей, які мене оточували. Це схоже на те, як після школи ми йдемо в універ: ти ніби та сама, що й вчора, але відчуваєш себе по-новому. Досвід важко описати, але думаю, що мої внутрішні зміни легко помітити.


14. Які найважливіші висновки ти зробила?
Я впевнена, що завжди варто робити вибір на користь активних дій, не відмовляти собі у чомусь сьогодні, бо, на жаль, завтра може так і не настати. Варто сьогодні робити все, щоб розвиватись, подорожувати й розуміти, що не все можна виміряти грішми. Є у житті ситуації, коли гроші не надто важливі.

15. Чи поїдеш знову?
Поїду обов’язково! Дуже хотілося б знову місяців зо два попрацювати у волонтерському проєкті. По-перше, це просто unreal допомагає людині в цілому, а також тим, хто її оточує. А по-друге, коли як не зараз?

Від редакції Волонтерство популярно у всьому світі. Це почесне, цікаве й корисне заняття, яке допомагає зрозуміти себе, знайти нових друзів та побачити звіт. Тому якщо ви ще не волонтерите, якнайшвидше починайте шукати того, кому потрібна допомога.
Текст записала Оксана Давиденко
Фото з архіву А. Кришталь

0

Вас це може зацікавити