Доба національно-визвольних змагань 1917-1921 років увійшла в історію як період, позначений пошуками нових політичних рішень та гострих протистоянь між представниками різних таборів та проєктів. Паралельне існування різних урядів, політичні змагання призводили до появи законодавчих актів, які мали б унормовувати різні сфери життя суспільства, але по суті суперечили один одному. Проблеми гостро відчувались у всіх сферах життя. Від загального хаосу потерпали також сфери грошового обігу та фінансово-банківська
Житомир став містом, в якому через політичні обставини 1 березня 1918 року у будинку колишнього дворянського зібрання сталася визначна подія: Мала Рада під головуванням Михайла Грушевського прийняла «Закон про грошову одиницю, биття монети та друк кредитових державних білетів». Так «народилась» національна валюта. Відтоді запроваджувалися банкноти номіналом 2, 10, 100, 500 гривень при співвідношенні 2 гривні до 1 карбованця. На жаль, приміщення, у якому відбулась ця історична подія, не збереглося – на його місці на вулиці Великій Бердичівській тепер розташована поліклініка Центральної міської лікарні № 1. Наступниця Української Центральної Ради, Українська держава гетьмана Павла Скоропадського, позначена в історії як найбільш спокійний період тих буремних часів.
Українська держава гетьмана Павла Скоропадського позначена в історії тих буремних часів як найбільш спокійний період
Скоропадський Павло Петрович (1873 – 1945) — український державний, політичний і громадський діяч, військовик
Влада здійснювала спроби максимально дистанціюватися від загальноросійської грошової системи. У цій ситуації співробітники Житомирського відділення державного банку потребували роз’яснень, які періодично вони отримували від керівництва. В одному з листів, отриманих у серпні 1918 року, зазначалось, що «на російські старі кредитні білети повинні бути нанесені відповідні знаки знищення», а перекази, які надходять із Росії, не можуть виплачуватись. Також керівництво доводило до працівників банку зміни системи оплати праці співробітників, введення нових штатів. Майже століття тому встановлювались доплати у розмірі 40-50% за посилену працю, добові, «плеханівські». Розмір доплат іноді залежав від рівня вартості життя у конкретному регіоні. Уряд встановлював також і ставки податків, наприклад, пропонувалось утримувати 2% до пенсійного фонду.
Житомир у 20-ті роки ХХ століття
Із заробітної платні контролерів, касирів, завідувачів господарства, які користувалися казенною квартирою, п’ята частина відрахувань йшла на оплату житла, яке винаймали співробітники. У звітах, що їх Житомирське відділення мало надати Київській конторі, слід було зазначати розміри виплачених основних окладів, розміри утримання із «столових» грошей; суми виплат 40% або 50 % винагород; розміри всіх надбавок.
Цікаво, що попри складну ситуацію, в якій перебувала Українська держава, керівництво банківських установ не забувало про необхідність реалізації соціальних програм, хоч іноді вони стосувались лише окремих відділень. Управитель Житомирським відділенням державного банку напередодні нового 1918-1919 навчального року звертався до керівництва центральної установи з приводу необхідності виплат грошової допомоги співробітникам банку «на виховання дітей».
Управитель Житомирським відділенням державного банку звертався до керівництва з приводу необхідності виплат «на виховання дітей»
Житомир на початку ХХ століття
Працівники отримували допомогу в розмірі оплати за право навчання, які встановлені в нижчих, вищих середніх та вищих навчальних закладах». Така допомога була мізерною, не покривала всіх витрат, проте управитель підкреслював, що значно більшим було моральне та практичне значення цих виплат: «службовці цінили цей вид допомоги, відчували себе зобов’язаними використовувати її за прямим призначенням, тому обов’язок цей, попри його складність, свято виконували». Аргументуючи свої дії, керівник вказував у листі інформацію про вартість навчання у закладах Житомира протягом 1918-1919 навчального року: у державних чоловічих та жіночих гімназіях 230 крб., у реальному училищі від 250 до 300 крб., у приватних жіночих гімназіях, в залежності від класу, в якому вихованка перебуває, від 180 до 300 крб. У комерційному училищі в підготовчому класі 250 руб. та в наступних класах – 300 крб. на рік».
Житомир кінець ХІХ – початок ХХ століття
Загальна економічна ситуація у країні в ті часи залишалася вкрай складною попри значні зусилля з боку гетьманського уряду. Одночасний обіг різноманітних грошових знаків ускладнював процес функціонування банківських установ: співробітники банку були перевантажені, відчувався гострий дефіцит кваліфікованих кадрів. Значна кількість різноманітних грошових знаків, що перебували в обігу, необхідність здійснення їх обміну збільшували обороти каси Житомирського відділення Українського державного банку, біля якого утворювались шалені черги. Керівник відділення, звертаючись до Канцелярії Державного банку у Києві, наголошував на необхідності розширення штату – просив ввести посаду переписувача операцій, операціоніста скарбниці та двох практикантів із місячним окладом розміром 250 крб.
століття тому існував попит на якісну освіту та кваліфіковані кадри
Сучасний вигляд приміщення, у якому наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття функціонував Азово-Донський банк
Попри намагання стабілізувати ситуацію в країні, уряд Скоропадського не утримав владу, і подальший розвиток подій української історії відомий. Але що цікаво: століття тому, як і сьогодні, існував попит на якісну освіту та кваліфіковані кадри… Уроки історії немилосердні, якщо їх не засвоїти вчасно. Можливо, це нагадування про поцінування освітніх можливостей та людей, котрі знають і люблять свою справу, допомагатиме нащадкам не повторювати помилок?
Текст: Вікторія Венгерська
Використані фото з відкритих джерел
Сучасні фото пам’яток архітектури: Марта Яроцька
